У Дахи Миру зірвало дах
Домінуюча точка зору проста і природна. Громадська думка завжди на боці слабких. А в даному випадку на стороні слабких ще й укорінені міфи про мудрих і мирних тибетських ченців, занурених виключно в самоспоглядання й осягнення вищої мудрості дзен-буддизму.
Правда, на периферії свідомості фігурують також кадри з бойовиків, де ці ж ченці демонструють вищий клас бойових мистецтв. Але ж пускають вони свої знання в хід виключно в гуманних цілях.
А протистоїть смиренним ченцям жорстока тоталітарна китайська комуністична машина, яка окупувала і переважна всяку самобутність тибетців, вигнаних Далай-ламу.
Нинішнє повстання в Тибеті, приурочене до 49 річниці (ні, щоб дочекатися півстолітнього ювілею!) Антикитайського повстання 1959, жорстоко придушеного режимом Мао Цзедуна і що привів до втечі Далай-лами в Індію, виникло зовсім не стихійно. І не китайці викликали заворушення в Лхасі. Китайські солдати і поліцейські намагалися блокувати нібито мирну демонстрацію ченців, які виступають за широку автономію Тибету.
Недобре, звичайно, недемократично заважати демонстрантам. Але у відповідь тибетці, очолювані високодуховними ченцями, почали китайські погроми, палити автомобілі і грабувати магазини, бити етнічних китайців, що проживають в Лхасі. Армія прийняла жорсткі і навіть жорстокі заходи до припинення погромів. Якщо застосовувати аналогію, то це приблизно те, що зробили радянські війська в Баку під час заворушень у січні 1990 року.
Скільки людей загинуло - ніхто сказати точно не може, а точніше, вірити нікому не можна. Якщо китайці говорять про 13-15 убитих, а Далай-лама про 80-100, найрозумніше вивести середньоарифметичне.
Як би там не було, заколот пригнічений. Бунтівники здалися. Пам'ятайте англійську епіграму: "Заколот не може скінчитися удачею, інакше його звуть інакше"?
Але чого домагаються прихильники Далай-лами і наскільки вони праві?
Говорити про Далай-ламу як про борця за демократію - безглуздо. Колишній тибетський режим навіть у порівнянні з китайським комуністичним - безнадійно відсталий. На відміну від інших релігій, в Тибеті Далай-лама був не тільки духовним, але і феодальним правителем. Влада в Тибеті була унікальним для нашого часу зразком теократії, порівнянному хіба з Ватиканом, але у Ватикані, на відміну від Тибету, немає світського населення.
Відірвані від цивілізації жителі Тибету вели важку боротьбу за існування. Китай, при всій своїй бідності в період маоїзму, проте приніс у Тибет мізерні плоди цивілізації.
У Тибеті виникла промисловість, жителі Тибету отримали можливість працювати і заробляти.
1 липня 2006 року була введена в експлуатацію унікальна високогірна залізниця Сінін-Лхаса, протяжністю у дві тисячі кілометрів. Гірська країна, в яку раніше добиралися тижнями, наблизилася до Пекіну на відстань двох днів шляху.
Далай-лама назвав це "другий вторгненням" в Тибет.
Завдяки стрімкому прогресу всього Китаю, сьогоднішня цивілізація прийшла і в Тибет. Рівень життя населення стрімко зростає. І це аж ніяк не радує Далай-ламу і монастирі, бо як кока-кола і рок-н-рол руйнують, на думку традиціоналістів, споконвічно російський уклад життя з квасом і гармошкою, так і сучасна цивілізація руйнує аскетичний тибетський спосіб життя.
Що ж, у кожної сторони є своя правда.
Китайці в буквальному сенсі старого прислів'я прийшли зі своїм статутом у чужий монастир. Правда, в останні десятиліття Китай значно пом'якшив свою позицію щодо буддистських монастирів. Сьогодні будь тибетець може стати ченцем, монастирі функціонують абсолютно автономно, і число ченців останнім часом значно зросла.
Далай-лама також звинувачує китайців у зміні етнічного складу населення, в "кітаезаціі" Тибету. Формально, справді, число китайців в Тибеті значно зросла, у зв'язку з розвитком промисловості.
Знову-таки все це мало аналогії і на радянському просторі: так, латиші завжди говорили про "русифікації" Латвії, і Народний Фронт Латвії свого часу вів активну боротьбу проти ... будівництва метро в Ризі, побоюючись напливу метростроителей з Росії. Але на відміну від Латвії, китайці в Тибеті селяться в основному в районах, де завжди жили китайці, а в духовній столиці Тибету Лхасі китайці складають не дуже значне і аж ніяк не домінуюче меншість. До речі, ненависна Далай-ламі залізниця не лише руйнує уклад життя тибетців, але і парадоксальним чином сприяє пропаганді цього способу життя. Число туристів зросла багаторазово, і багато ВІП-персони, посунені на буддизмі, активно працюють на позитивний образ смиренного Далай-лами і одухотворених ченців. Стівен Спілберг, Річард Гір, принц Чарльз - в ці дні вони активно виступають на захист тибетців від китайського терору і закликають до бойкоту і навіть скасування пекінської Олімпіади нинішнього року.
Китайські ж влада веде себе звичайним для комуністичного режиму чином: повна інформаційна блокада подій в Тибеті, що дійшла до того, що був заблокований навіть вхід на популярнейший сайт YouTube, де були розміщені аматорські відеокадри заворушень у Лхасі. У всіх заворушеннях, як це прийнято, звинувачують наймита імперіалістів - Далай-ламу.
Треба віддати належне одному з найбільш тонких політиків (саме політиків!) Сучасного світу - Далай-ламі. Він, на мій погляд, віртуозно диригує компанією і протестів тибетців, і прихильників тибетського буддизму в різних країнах одночасно, не даючи ситуації "перегрітися" і вийти з-під контролю.
Далай-лама зацікавлений в переговорах з китайською владою про відновлення свого статусу в Тибеті, нехай і в рамках розширеної автономії (аналог зданої Росією Кадирову в "довгострокову оренду" Чечні). Час для такого натиску обрано дуже вдало. Китай дуже скутий у своїх "каральних" діях прийдешньої Олімпіадою. Але проте поки немає ніяких ознак того, що пекінська влада готові до конструктивного (та й взагалі якого б то не було) діалогу з Далай-ламою.