Відео дня
Ефект дежа вю
Старт парламентської кампанії розвіяв надії на швидке і радісне об'єднання НСНУ і "Батьківщини". Очевидно, ми станемо свідками повторення ситуації чотирирічної давності, коли дві союзні, опозиційні на той момент сили не стали формувати спільний список, а самостійно знаходили своє політичне щастя.
Напередодні виборів до парламенту четвертого скликання в 2002 році соратники Ющенка вмовляли Юлію Тимошенко створити єдиний список, але Юлія Володимирівна, завжди тверезо оцінювати не тільки власний потенціал, але і шанси союзників, віддала перевагу роздобути власну маленьку, але впливову фракцію. Пізніше спікер Володимир Литвин в одному з інтерв'ю зазначив, що невелика за чисельністю парламентське представництво БЮТ часто підпорядковував своїм вимогам мега-фракцію "Наша Україна". Чи варто дивуватися що сталася після президентської кампанії конвертації впливу і харизми Тимошенко у збільшення чисельності її парламентських прихильників. Виріс і персональний рейтинг Юлії Володимирівни, що перетворило БЮТ в майбутнього фаворита парламентської гонки.
Після звільнення Тимошенко з посади прем'єр-міністра розраховувати на створення спільного виборчого списку її прихильників з НСНУ могли або патологічно наївні, або глибоко технологічні персонажі політичної тусовки. Правда, соратники як Віктора Андрійовича, так і Юлії Володимирівни, постаралися повною мірою використовувати ілюзію можливого об'єднання, щоб не зазнати ще більш серйозні іміджеві втрати. Втім, вже святкування річниці "помаранчевої революції" на Майдані переконливо довело - союз між вчорашніми політичними партнерами сьогодні неможливий. Цікавий нюанс - якщо в 2002 році Блок Юлії Тимошенко був своєрідною калькою з назви Блоку Віктора Ющенка "Наша Україна", то сьогодні Юлія Володимирівна зберегла повні права на іменний блок, тоді як "нашоукраїнцям" доведеться виходити з колізії з правом на використання імені свого лідера . Президент дав зрозуміти, що вважає за краще залишитися в ролі арбітра виборчого процесу, і ні Андрій, ні Петро Ющенко не зможуть його повноцінно замінити. Чарівне для електорату властивість прізвище Ющенко, мабуть, підштовхне "нашоукраїнців" до пошуку виходу з цієї проблеми.
Цікаво відзначити, що і НСНУ і "Батьківщині" належить досить напружена боротьба за союзників. На старті кампанії верх бере пропрезидентська партія, дістати в якості союзника УРП "Собор" під керівництвом заступника керівника президентського секретаріату Анатолія Матвієнка. Ця перемога може стати пірровою, якщо іншій частині "соборян" на чолі з Левком Лук'яненко, зберіг вірність Юлії Тимошенко, вдасться довести свою легітимність. Очевидно, що боротьба за "Собор" ще не закінчена, і найближчим часом обидві сили продемонструють власні аргументи в судах. І тоді Анатолію Сергійовичу нове місце роботи може вилізти боком.
"На виданні" залишається і партія "Реформи і порядок", що тяжіє одночасно і до Ющенка і до Тимошенко. У незручне становище поставив колишніх однопартійців Микола Томенко, який вийшов з лав ПРП заради участі в БЮТ, не чекаючи результатів переговорів. Хіба що встиг заявити, що головною умовою входження в БЮТ для ПРП є відхід Віктора Пинзеника з посади міністра фінансів в уряді Єханурова. Після такого кроку численні заяви Миколи Володимировича про прихильність політичній етиці та правилам командної гри сприймаються із зрозумілим недовірою. При цьому на з'їзді прозвучали слова про те, що бютівці вимагають від "порядних реформаторів" по ??повній програмі урізати амбіції на місцевих виборах. Не виключено, що прихильники Тимошенко постараються в ході триваючих переговорів з соратниками Пинзеника просто "викачати мізки" з ПРП, переманивши потрібних людей, а інших відкинуть як баласт. Принаймні, тенденція індивідуального перетікання в БЮТ спостерігається вже сьогодні, а "Реформи і порядок" завжди були партією кадрованої, що відрізняється потужною головою і не занадто розвиненими місцевими організаціями. У цьому питанні тимошенківці нагадують своїх опонентів з Партії регіонів - вони беруть або оптом, не торгуючись, або по одному, але з вимогою забути про політичне минуле.
Ще один потенційний союзник Ющенка і Тимошенко, Українська народна партія Юрія Костенка, віддала перевагу самостійне політичне плавання випробуванню на розрив між НСНУ і "Батьківщиною". Хоча шанси національно-демократичного блоку, який сповідує консервативну ідеологію, політологи оцінюють по-різному, очевидно, що він зможе відібрати голоси як у бютівців, так і "нашоукраїнців". Інше питання - чи вдасться Юрію Костенко зберегти хороші відносини з Ющенком і Тимошенко, як вони поставляться до перспективи зменшення чисельності своїх прихильників через активність Українського Народного блоку Юрія Костенка.
Цікавий нюанс - БЮТ і "Наша Україна" йтимуть на вибори не тільки під різними прапорами, а й з кардинально відрізняються месиджів. Тимошенко неодноразово підкреслила, що парламентські вибори стануть голосуванням за прем'єра, хоча конституційні зміни не передбачають надання преференцій партії чи блоку, які отримають перемогу на виборах, в питанні висунення кандидатури глави уряду. Так що заради об'єктивності зауважимо - гіпотетичне перше місце Партії регіонів може прискорити переговорний процес між бютівцями та "нашоукраїнцями", тоді як перемога однієї з "партій Майдану" зробить ймовірність відтворення "помаранчевої" коаліції малоймовірною. Ющенко, формально виступаючи за возз'єднання "команди Майдану", просуває вперед критиків Юлії Володимирівни, які дають зрозуміти, що не збираються вистилати помаранчевими знаменами її шлях до прем'єрства.
Тимошенко зі зрозумілих причин буде прагнути провести свою виборчу кампанію під гаслом "революція триває", при цьому надаючи притулок під дахом власного рейтингу багатьом з "героїв вчорашніх днів". Втім, в цьому БЮТ не одиноким, правда, тільки бютівці примудряються критикувати інші політичні сили за "кришування кучмістів", самі послідовно обростаючи ними. Ющенко ж як глава держави об'єктивно зацікавлений у формуванні нової конфігурації влади, хоча можливості Банкової вплинути як на результати виборів, так і на післявиборчі розклади оцінюються неоднозначно. Президентський секретаріат за рік найбільших повноважень глави держави не зумів висунути адекватних політичних ініціатив, спробувати відстрочити набуття чинності політичної реформи. Банкова, по суті, пливла за течією, немов мала практично необмеженим запасом часу. Однак політична реальність виявилася розфарбованої в аж ніяк не райдужні, і навіть не в помаранчеві кольори.
Протистояння Ющенка - Тимошенко, залишаючись не найбільш публічним, але важливим фактором української політики, на час парламентської кампанії перетвориться на "торф'яну пожежу". Обидві сторони конфлікту не зацікавлені в його ескалації, щоб не знижувати свої рейтинги, але це зовсім не означає, що протистояння не спалахне з новою силою вже навесні 2006 року.
Євген МАГДА, www.daily.com.ua