Від зануд-націоналізму до НУДО-патріотизму
В Україні переміг голий прагматизм. Це кінець епохи Ющенка.
Саме про це свідчить хід і попередні підсумки нинішньої виборчої кампанії. Про це ж заявляють експерти Київського Центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Білецький та Антон Фінько, а також голова Центру політичного маркетингу Василь Стоякін.
В даний час ідеологічність люди - Президент Віктор Ющенко і лідер ультранаціоналістичного об'єднання "Свобода" Олег Тягнибок для Західної України, російські націоналісти і близькі їм - для Криму і східних областей - володіють мінімальною підтримкою на виборах. Перемагають на них лише ті, хто у своїх виборчих кампаніях усунувся від ідеологічної тематики. А це в першу чергу Віктор Янукович, Юлія Тимошенко та Сергій Тігіпко.
Перший сконцентрувався виключно на критиці економічної політики уряду (зростанні податкового тягаря для бізнесу і населення, "заморожування" соціальних виплат, "дірок" у бюджеті і поганій якості економічного прогнозування в уряді), а також на соціалістичному (за смисловим змістом) гаслі "Україна для людей ".
Друга робить натиск на тему боротьби з корупцією, що є мало не головним трендом соціалістів по всьому світу. У вирішальний момент передвиборної гонки - тобто за лічені дні до виборів - від Тимошенко не чути жодного націоналістичного слова (про Чорноморський флот РФ, російською мовою або чим-небудь ще подібному). Показово - коли абсолютній більшості населення осточортіли "історичні пошуки", навіть такий закоренілий націоналіст, як Ющенко, змушений говорити про підвищення пенсій, боротьбі з корупцією і зниженні тривалості робочого часу.
Що вже говорити про політичний "молодняке"?! Він повально йде від націоналізму і перетрушування історичного "білизни". Арсеній Яценюк, який ще влітку 2009-го стверджував, що зараз, мовляв, не настав ще час для визнання "подвигів" ОУН-УПА, тепер шукає виходи на російські ЗМІ і намагається виступити економістом-прагматиком, якій далека інша ідеологія.
Сергій Тігіпко - це, дійсно, якась суміш політичних стилів Путіна і Януковича. Насчет Путіна - швидше наслідування його мілітаризму і демонстрації власної фізичної та моральної сили. Від Януковича ж він узяв повне неприйняття (на цьому етапі свого політичного розвитку) використання культури як знаряддя політичної боротьби. "Країні потрібен сильний і прагматичний Президент" - ось головне гасло його виборчої кампанії.
Навіть більш маргінальні кандидати типу Анатолія Гриценка переходять на аналогічну тему. "НАТО, ОУН-УПА, російську мову - ці теми на час відійдуть на другий план", - підводить риску Володимир Фесенко, директор Центру політичного аналізу "Пента".
Причини ясні - заідеологізованість політики при стійкої нездатності лідерів країни обігріти, надіти, взути, нагодувати власну країну принесла ненависть до таких політиків і всякої непрагматичний ідеології.
Але чи надовго це. Справа в тому, що нинішнє ідеологічний відкат - результат потреби України у виживанні (інакше - тільки розпад). А потім? .. Коли криза закінчиться? Судячи по набору політиків - потім знову на ті ж граблі тим же місцем ...