Відео дня
Бюджет? Дайте два!
Два останніх місяці 2005 року будуть присвячені бюджетним розборок, які надзвичайно органічно будуть з'єднані зі стартом виборчої кампанії. У який уже раз українські політики доведуть один одному і всьому прогресивному людству, що прийняття бюджету - питання політичне.
Як відомо, перша спроба прийняти проект Державного бюджету на 2006 рік майже два тижні тому провалилася. Виявилося, що у багатьох членів нового уряду в той день знайшлися справи важливіші, і відбувати за всіх довелося Віктору Пинзенику. Міністр фінансів в Україні занадто досвідчений, щоб не розуміти - на низькому старті виборчої кампанії всі парламентарії будуть випинати свій статус "друзів народу", при цьому наповнюючи видаткову частину зводу доходів і витрат країни на 2006 рік такими пропозиціями, від якого у чиновників волосся буде стояти дибки, а виборці тільки й будуть жити передчуттям перекидання в їх окремий регіон молочних річок з медовими берегами. Ще трохи - і поправки до видаткової частини складуть сто відсотків від запланованої урядом суми. Зверху, природно.
Бюджет-2006 - очевидно, останній в осяжному майбутньому фінансовий документ, в якому впливові депутати-мажоритарники постараються відстояти свої інтереси, вірніше, пардон, потурбуватися про розвиток інфраструктури та капітальному будівництві у своїх виборчих округах. Це тільки з одного боку здається, ніби подібні речі не цікаві напередодні повного і беззастережного переходу на пропорційну систему формування парламенту. З іншого - ніколи не заважає підстелити соломки за державний рахунок, тим більше що за чотири роки у більшості законодавців на підшефних округах склалися щільні контакти з місцевою елітою. Контакти з нею цілком можуть стати корисними для партій і блоків, що прагнуть виграти не тільки парламентські, але й місцеві вибори. Одномандатники сьогодні добровільно-примусово розсіяні по партійним фракціям, їх останній притулок - групу "Довіра народу" - вже встигли назвати пропрем'єрської. Важко повірити, ніби такий досвідчений політик, як Юрій Єхануров не розуміє, що 15 парламентаріїв надзвичайно мало для ефективного проведення проект бюджету. Так що Юрію Івановичу разом з Віктором Михайловичем доведеться домовлятися з вчорашніми колегами-законодавцями, до чого членів уряду неодноразово і голосно закликав Володимир Литвин.
Цікавий нюанс - в боротьбі за значне збільшення фінансування аграрного сектора єдиним фронтом виступили не тільки опонують один одному народники і соціалісти, до них примазались "регіонали". Власне кажучи, нічого дивного - партії, які реально претендують на подолання 3-відсоткового бар'єру, прагнуть посилити свої позиції за рахунок сільського, самого дисциплінованого і керованого, електорату. Для цього зовсім не соромно згадати відому сентенцію про "селі - колиски України".
Судячи з усього, не варто очікувати позитивних змін представникам малого та середнього бізнесу. Дев'ять місяців президентства Віктора Ющенка продемонстрували, що далі закликів "протягнути руку бізнесу" справу у нової влади не пішла. Наприклад, про перспективи прийняття нового Податкового кодексу говорити практично перестали, очевидно, створення нормально функціонуючої фіскальної системи стане прерогативою вже наступного, більш структурованого парламентського скликання. До цього ж можна віднести і відновлення вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку - передвиборний бюджет не може дозволити собі великі діри. Підприємці поки не відчули державної допомоги у вирішенні власних проблем. Їм також доведеться почекати результатів парламентських виборів. Втім, бізнес традиційно має можливістю не просто пасивно очікувати, а постаратися розкласти яйця в різні політичні кошики. Звичайно ж, як на найбільш розторопних у справі забезпечення своїх інтересів можна послатися на представників олігархічного сектора, але їх, по-перше, небагато, по-друге, їм вдається лобіювати свої інтереси практично при будь-якій владі. Власне кажучи, після зустрічі українських акул бізнесу з главою держави в бюджеті-2006 сміливо можна не закладаються кошти на реприватизацію великих об'єктів. Економія, так сказати.
Безумовно, на формування бюджету наступного року вплине успішний продаж "Криворіжсталі". Справа в тому, що отримані майже 14 мільярдів гривень, які можна і потрібно грамотно витратити на державні та громадські потреби, серйозно деформують логіку дій сесійної зали. Вже сьогодні очевидно, що потік законопроектів про перспективи поділу "мітталовскіх мільярдів" буде вражаючим уяву атракціоном небаченої щедрості. Однак законодавцям належить не тільки розділити отримані кошти, а й продумати ефективну програму приватизації державної власності. І було б непогано, щоб вона не нагадувала масштабний і всеохоплюючий "сейл". Помітний різнобій у пропозиціях державних мужів з використання обіцяних за "Криворіжсталь" коштів показує - єдиного підходу до використання отриманих від приватизації коштів немає. Тому створення алгоритму розподілу грошей, виручених за продану держвласність, сьогодні, можливо, важливіше правильній послідовності продажу стратегічних підприємств, що залишилися під контролем держави.
Не виключено, що Юрію Єханурову доведеться пошкодувати про відсутність парламентської більшості, проштовхнув торік бюджет на нинішній рік всупереч непростій політичній ситуації. Більше того - з високою часткою ймовірності можна говорити про те, що інтереси впливових парламентських сил будуть взаємовиключними. Цементуючих 226 і більше депутатських голосів способів в запасі у Єханурова-Пинзеника небагато - вони поки сидять в одній передвиборної човні. Не виключено, що уряду доведеться йти на кадрові жертви. Розвиток політичної ситуації не виключає політичного підгрунтя можливої ??відставки Віктора Пинзеника з посади міністра фінансів з метою подальшого повернення на нього вже в складі перемогла на виборах політичної сили. Нагадаємо, що далеко не всім "порядним реформаторам" до душі, що Віктор Михайлович не послідував услід за своїми партайгеноссе Томенко і Терьохіним. Повторний провал першого читання бюджету-2006 цілком може дати Пинзенику шанс на політичну відставку.
Напевно, слід відзначити ще один цікавий нюанс - можливий провал голосування за бюджет наступного року не тільки збільшить прірву між урядом і парламентом, а й дозволить Петру Порошенку провести піар-кампанію на тему "Якби на чолі бюджетного комітету був я". Правда, Петру Олексійовичу його закляті друзі-есдеки алаверди згадають, "як це було" пару років тому, але Порошенко сьогодні важливо будь-яка згадка його позбавленої практично всіх політичних регалій персони в контексті події державної ваги.
Нескладно помітити, що далеко не всім парламентаріям сподобалося, що "Криворіжсталь" була продана після двох заборонних постанов Верховної Ради. Так що назвати розгляд проекту Державного бюджету легкою прогулянкою для уряду язик не повернеться. Але поки по обидва боки вулиці Грушевського ситуацію не драматизують - іноді між собою примудряються домовлятися і політичні антагоністи. У Кабінеті Міністрів кажуть про норми бюджетного кодексу, що дозволяють фінансувати потреби країни пропорційно, за показниками торішнього бюджету. У Верховній Раді розраховують на можливість компромісу, щоб і вовки були ситі, і вівці в курсі. Зрештою, у виконавчій і законодавчій гілках влади на ключових позиціях - аж ніяк не новачки.
Євген МАГДА, www.daily.com.ua , для "Оглядача"