Ізраїльсько-ліванська війна: мало не здасться

Провокація ісламських терористів вдалася

Представники "Хізбаллах" зажадали звільнення тисяч палестинських і ліванських терористів з ізраїльських в'язниць в обмін на звільнення захоплених в полон ізраїльських військовослужбовців. Прем'єр-міністр Ізраїлю Ехуд Ольмерт заявив на це, що його уряд не буде вести переговори з викрадачами: "Ізраїль переживає важкі дні. На півдні і півночі є деякі елементи, охочі випробувати нас на міцність. Їх чекає провал, наша реакція буде жорсткою, і ми змусимо їх заплатити високу ціну ", - попередив в середу Ольмерт під час зустрічі Єрусалимі з главою уряду Японії Дзюн'їтіро Коїдзумі і додав:" Це не теракт. Йдеться про дії держави, що оголосив нам війну без будь-яких причин. Ліванський уряд, в яке входить "Хізбаллах", намагається порушити стабільність регіону. Ліван несе відповідальність за те, що сталося, та Лівану доведеться розплатитися за це ", - підкреслив Ольмерт.

У відповідь на викрадення в прикордонні райони Лівану були введені війська, ізраїльські ВПС завдають ударів по пускових майданчикам "Катюш", укріплень та інфраструктурі на півдні ліванської території. В Ізраїлі оголошено мобілізацію.

Днем з арабських ЗМІ стало відомо, що літаки ізраїльських ВПС в результаті ракетно-бомбових ударів зруйнували кілька мостів у Південному Лівані. Дорожнє сполучення між Тиром і Сайдою утруднено. Електростанція в Захрані - важливий для країни стратегічний об'єкт - бомбардуванню не бралася, проте деякі ЗМІ припустили, що ізраїльтяни переслідує мету вивести з ладу інфраструктуру ліванського півдня, де влаштувалися частини бойовиків "Хізбаллах".

Крім того, ізраїльські військові підтвердили факт введення наземних сил - піхоти і бронетехніки - на територію Лівану у відповідь на вилазку ліванських бойовиків. Ударна бронетанкова група ізраїльської армії вторглася на ліванську територію.

Вперше з 2000 року командування Армії оборони Ізраїлю задіяло військовий флот в атаці на позиції ліванської шиїтської терористичної організації "Хізбаллах", що вчинила напад на північний кордон країни.

За попередніми даними в результаті бойових дій втрати ліванської сторони склали четверо людей, десятки доставлені з пораненнями в лікарні. Втрати ізраїльської сторони - сім убитих, ще чоловік 21 поранений.

Слід зазначити, що практично всі інформація про операцію, в ході якої застосовується артилерія, авіація і військово-морські сили, в Ізраїлі тимчасово заборонена до публікації військовою цензурою. Заборона поширюється також на багато деталей ранкового нападу бойовиків з ліванського руху "Хезболлах". Інформація надходить здебільшого з арабських і західних ЗМІ.

У 2004 році я побував саме в тих місцях, де бойовики "Хізбаллах" викрали двох ізраїльських військовослужбовців. Ось яка обстановка була тоді на ізраїльсько-ліванському кордоні.

Ізраїльсько-ліванська межа

Уздовж ізраїльсько-ліванського кордону також проходять фортифікаційні споруди - по суті справи, продовження стіни безпеки. Це - зона відповідальності ізраїльських військових частин "Нахаль". Військовослужбовцям Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) є від чого перебувати тут весь час в стані підвищеної боєготовності. На ліванській стороні, поблизу від кордону, розмістила свої бази, спостережні пости та артилерійські батареї терористична організація "Хезболлах". Ліванський керівництво цілком влаштовує такий стан речей, оскільки загони "Хезболлах" несуть, по суті справи, прикордонну службу. Що дозволило відвести вглиб країни ліванські армійські частини (коли Ізраїль вивів свої війська з Південного Лівану, ліванська армія також не захотіла брати цю територію під свій контроль, і створився вакуум негайно заповнили терористи "Хезболлах").

Село Роджар - ізраїльсько-ліванська. По ній проходить кордон двох держав. Праворуч від неї височить найвища ізраїльська 2814-метрова гора Хермон - єдине місце в Ізраїлі, де в зимові місяці лежить сніг і можна кататися на лижах. (А на Новий рік звідси сніг вантажівками завозять у великі ізраїльські міста і звалюють в центрі, щоб дітлахи могли бачити, що таке сніг, помацати його руками.) Зліва - мінні поля сирійців, що залишилися недоторканими ще з часів Шестиденної війни. Посередині села - кордон. У п'яти метрах від неї на ізраїльській території - броньовані армійські джипи з полку "ЦАХАЛЬ". У 250 метрах від кордону в ліванській частини села - бункер "Хезболлах", над якими розвивається прапор терористів.

- Ми пам'ятаємо, як на тій стороні річки кожен камінчик лежить, - говорить заступник командира полку, майор по імені Дани (представники армійської прес-служби заздалегідь попередили, що прізвища польових офіцерів у цілях безпеки не називаються). У майора на погонах замість зірок - по листку, схожому на кленовий. Він показує рукою на протікає в низині невелику річку Хацбані і продовжує: - І ми прекрасно знаємо, що якщо на ліванській стороні біля кордону з'явився пастух з отарою овець, то він неодмінно залишить небудь під каменем або наркотики, або, приміром, вибухівку -пластид. А вже в одному селі передати все це з ліванської на ізраїльську територію особливої ??праці й зовсім не становить.

... Запитавши дозволу у ізраїльського офіцера, я переступив умовну ізраїльсько-ліванський кордон і кілька хвилин простояв у метрі від неї на ліванській території. Напевно, дізнайся про це представник ізраїльських спецслужб, суворо запитував мене перед відльотом до Києва, що я робив в Ізраїлі, то, очевидно, я до сих пір сидів би в міжнародному аеропорту Бен-Гуріон і давав свідчення співробітнику якогось антитерористичного підрозділу .. .

Оптичний контроль

Останній раз це неприємне відчуття - що за тобою звідкись здалеку стежать кілька невидимих ??тобі недоброзичливих пар очей - я відчував в кінці 80-х років минулого століття, коли опинився в Нагірному Карабасі. "Літературна газета", чиїм власним кореспондентом по Україні я тоді працював, відправила мене в Степанакерт як нейтрала - об'єктивно написати про ситуацію в бунтівному регіоні, де вже розпочався перший обмін пострілами між вірменами і азербайджанцями.

- Зараз "Хезболлах" спостерігає за тобою принаймні з трьох точок, - попереджає мене заступник командира укріпленого пункту "Лілах" лейтенант на ім'я Бен (вимуштруваний інструктажем, прізвище я навіть не запитую, хоча і в достовірності імені сумніваюся - правда, про себе . І Фотоапарат не дістаю - в укріпленому пункті фотографувати заборонено.)

- Крізь оптичний приціл? - Цікавлюся я.

- Ні, - відповідає лейтенант Бен, дивлячись на мене з тією веселою поблажливістю, з якою, наприклад, професіонали-десантники дивляться на артиста-гастролера, який повідомляє їм зі сцени, що один раз стрибнув з парашутної вишки в парку культури і відпочинку. - Але - крізь серйозну оптику, - продовжує заступник командира.

Ми стоїмо зверху на зміцненні, складеному із залізобетонних плит. Перед нами - високий паркан з мелкоячеистой металевої сітки. Вона повинна оберегти ізраїльських військовослужбовців від куль, якщо по той бік кордону бойовики "Хезболлах" почнуть стріляти. За сітчастим протектором - дорога, по якій їздять ізраїльські патрульні джипи. Потім - все той же паркан безпеки: натягнута на бетонні стовпчики дріт з електричними контрольними датчиками. Далі - ще одне загородження з колючого дроту. Загалом, як любили у нас писати в колишні роки, кордон на замку.

За спиною у лейтенанта - гвинтівка М-16 стволом вниз. За поясом - дві скріплені між собою клейкою стрічкою обойми до неї. Під лівий погон засунуть бере - жарко.

Зліва від нас в бункері, спорудженому з таких же залізобетонних плит, варто тупорилий гусеничний ізраїльський бронетранспортер "Зельда" М-120. Кажуть, відмінна машина.

"Зельда" в бункері звернена лобовою бронею в сторону ізраїльсько-ліванського кордону. Про серйозність намірів говорить смотрящий в тому ж напрямку семіствольний зенітний кулемет, укріплений на турелі на броні БТР і пристосований для стрільби по наземних цілях. З такого ж кулемета, тільки, мабуть, трохи менше, палив з плеча американський відеокіношний герой Рембо - стовбури оберталися по колу, немов флюгер. Тут же на броні "Зельди", згідно зі штатним розкладом (мій ротний старшина, побачивши такий порядок, помер би від заздрощів!), Закріплені в спеціальних гніздах молот-кувалда і кирка.

"Бузок"

Всі вгадуються підходи до інших бункерах укріпленого пункту закриті маскувальною сіткою. І єдине, що крім зенітного кулемета (і тимчасово нас з лейтенантом Беном) підноситься над лінією залізобетонного зміцнення, - це спрямоване все в ту ж сторону кордону якесь оптичне пристосування.

- Ми теж стежимо за ними 24 години на добу, - каже, перехопивши мій погляд, лейтенант Бен і показує напрямок рукою: - Он ліворуч - самотній будинок. Це - пункт спостереження "Хезболлах". Праворуч від нього - бункер. Там укрита батарея терористів. І звідти за нами теж ведеться спостереження. А он віддалік - гора, яка називається Ведмідь. Там базується центр розвідки "Хезболлах". Вони теж стежать за нами. І, до речі, та отара овець, яка зараз з'явилася по той бік кордону, - також не випадковий збіг.

Укріплений пункт у нас би назвали прикордонною заставою. У нього є ім'я - "Лілах", що перекладається як "Бузок". Приземкувата казарма також побудована із залізобетонних блоків. Посередині огородженій з усіх боків території - спостережна вишка. Під навісом - ще два БТР "Зельда" і великий відкритий армійський патрульний джип "Хаммер" з двома ізраїльського виробництва ручними десантними кулеметами "Негев", встановленими на турелях по кожному борту.

Солдати живуть по 6-7 осіб у кімнаті. Мені дозволили зазирнути в одну з них. Мій ротний старшина, що вимагав від днювальних розгладжувати висіли на вішалці в казармі "Шинель" сидінням табуретки, прийшов би в жах, побачивши, що кілька солдатів днем ??лежали одягненими на ліжках (!), Що підлога в казармі явно не мили в цей день "з милом "(!), що керамічні бронежилети (вага 12 кілограмів, витримують чергу з автомата Калашникова) складені" не по шнурку "(!), і, головне, що до них не пришиті дерев'яні, розкриті лаком бирки з іменами власників (!)

Кожних чотири місяці підрозділ, який несе службу в укріпленому пункті "Бузок", змінюється. Як пояснив лейтенант Бен, робиться це для того, щоб пильність НЕ притуплялася, що часто трапляється, коли військові надто вже обживуться на новому місці. Тому їх і перекидають на іншу точку, як правило, в таку ж залізобетонну низькорослу казарму.

Зараз на укріпленому пункті "Бузок" - рота десантників, яка носить ім'я "Ейтан" - "Стійка". Особового складу, за словами лейтенанта Бена, близько 100 осіб. Є серед них і дівчата-військовослужбовці. Режим для всіх загальний. Підйом о 8 ранку, душ, чистка зброї, сніданок, заступлення на службу.

- Ну, а в суботу, - запитав я лейтенанта Бена, - як же в суботу релігійні військовослужбовці дотримуються Шабат, якщо їм в наряд або в патруль, де може статися, що доведеться не те що вогонь розводити, а й на кулеметну гашетку натискати?

- "Піку нефеш", - відповів на івриті заступник командира укріпленого пункту "Бузок" і перевів мені на англійську: - "Порятунок життя" (дослівно - "Нагляд за душею"). Коли мова йде про це, то в Шабат іудеєві можна і їздити, і запалювати вогонь, і стріляти.

Сергій КИСЕЛЬОВ, "КИЯНИ"