Євро і політика
Євро-2012 і політика марширували в ногу практично з самого початку, коли європейці вирішили віддати належне "помаранчевої революції" і практично подарували проведення головного футбольного турніру континенту Україні. І чим ближче час рухалося до футбольного видовища, тим гарячіше ставало на арені політичної.
Приводів для цього було хоч відбавляй: від заяв деяких європолітиків про бойкот української частини фінального турніру до організації опереткових акцій протесту політиками українськими.
Рухаючись у складі галасливої ??і веселою мультинаціональної колони вболівальників на матч Україна-Швеція, було якось дивно спостерігати за потугами "об'єднаної опозиції" привернути до себе увагу іноземних фанів. Наметове містечко прихильників Юлії Тимошенко на Хрещатику, так само як і пікет мітингуючих опозиціонерів біля синагоги, очолюваний нардепом Юрієм Одарченко, виглядали на тлі загальних веселощів трохи дивно, і викликав швидше сумну посмішку, ніж бажання вникнути в написі гасел і скандування вимог.
Звичайно, для перемоги всі засоби хороші, але не краще було б фінансові та організаційні зусилля ініціаторам цих акцій перенаправити від ситих єврогостей на виборців, що проживають в українській глибинці? Втім, це питання риторичне.
Варто зауважити, що і правляча більшість також апелює до іноземних гостей. І часом навіть закрадається думка про те, що скандальний фільм про прояви расизму на українських стадіонах, показаний в Англії, був знятий на замовлення Партії Регіонів. У тому сенсі, якби цього фільму не було, то ніхто з іноземних спостерігачів і гостей Євро-2012 і не помітив би, що у нас в країні все спокійно. Тобто, відсутність подібних проблем - це норма для всякого цивілізованої держави, а не якась його видатна заслуга.
Тепер організаційний успіх Євро-2012 держава в особі ПР вже бадьоро записує в свій передвиборчий актив. Ролики на ТВ і численні інтерв'ю - найкраще тому підтвердження.
А ось чотири українських Президента, присутні разом у VIP-ложі донецької "Донбас-Арени", на жаль, нашій збірній не допомогли.
Цікаво, вони між собою виключно на тему Євро-2012 спілкувалися або ще попутно обговорювали, як Віктору Андрійовичу Ющенку краще на парламентських виборах за депутатський мандат боротися - поодинці на мажоритарному окрузі або на чолі списку "Нашої України"? Щоб хоч якусь частку відсотка, але від опозиційного електорату відщипнути. Чисто по-нашому, по-українськи: Якщо не з'їм, то понадкушую!
Іспанія святкує чергову перемогу. А для України головне досягнення Євро-2012 - це колосальний дух патріотизму, що сколихнув і об'єднав країну. Прапорці з машин і сьогодні ніхто не поспішає знімати.
До речі, щось подібне було на Майдані зразка 2004 року з тією лише різницею, що тоді у народного волевиявлення були як прихильники, так і противники. Євро-2012 зробило те, що не можуть зробити українські політики: об'єднало країну.
Так би й далі, але ... попереду маячить зловісна тінь парламентських виборів.