Чому мільярдери не вчилися в школі?

З дитинства нас всіх наставляють "учись добре в школі", "учись добре в університеті" і всі ми намагаємося старанно виконувати повчання батьків. Тому що боїмося без хорошої освіти залишитися на узбіччі життя, чим лякають нас старші. Але чомусь більшість медалістів і успішних за оцінками студентів так і не домагаються грандіозних фінансових і кар'єрних висот. А ось вчорашні "трієчники" або "двієчники" частенько відкривають свій бізнес, займають керівні пости і обганяють по життю колишніх перспективних "відмінників", наймаючи їх до себе на роботу.

Як показує світова статистика, багато відомих підприємці навіть не закінчили середньої школи. Серед них Томас Едісон, творець компанії "General Electric", Генрі Форд творець "Ford Motor Company", Білл Гейтс, творець компанії "Microsoft", Річард Бренсон, творець "Virgin", Майкл Делл, творець "Dell Computers", Стівен Джобс, творець "Apple Computers" і "Pixar", і Тед Тернер, засновник CNN.

Та й в Україні більшість бізнесменів і політиків, керівників вищої ланки не можуть похвалитися відмінними шкільними оцінками. А ті з них, хто навіть захистив кандидатські, докторські і носять почесне звання професорів, не завжди самі брали активну участь у науковій роботі. Але перш, ніж поспішати засуджувати (як у нас часто робиться), давайте задумаємося, чому ж так виходить? Чому, нібито приречені на майбутні невдачі ще з дитячих років, не маючи блискучих оцінок і освіти, ці люди досягають успіху в реальному житті? А ті, хто має "ясну" голову і престижні дипломи, частіше задовольняється наявними далеко не блискучими можливостями.

Фахівці бачать причини в традиційній освіті і загальноприйнятому вихованні дітей:

Шаблонне мислення. Діти в школах і вузах отримують знання і вчаться за шаблоном, а ті, хто в нього не вписується - вважається ізгоєм і "двієчником". А ось відомий винахідник Томас Едісон говорив, що тільки невігласи здатні зробити великі відкриття, так як вони багато не знають, не спираються у своєму пошуку на існуючі шаблони і стереотипи, а значить, здатні побачити світ таким, який він є, вирішити варту перед ними задачу. Тому колишні "двієчники" шукають ефективні рішення в реальному житті і знаходять.Існує думка, що успіх людини залежить від її інтелекту. Частково це так. Але важливо адже інше, як ефективно людина використовує свій інтелект і знаходить він застосування в житті отриманим знанням. Школа і вузи дають теоретичні знання, відірвані від реального життя. І поки всі діти намагаються домогтися успіху в цій "віртуальній" країні знань, деякі діти живуть у реальному світі і там досягають успіху. Традиційне шкільна освіта побудовано на обмеженні ініціативи дитини, підпорядкуванні правилам і авторитетам. Ті, хто сумнівається в авторитеті вчителя, нарешті дисципліну, не вписується в рамки звичної поведінки - буде пригнічений системою. А значить, підпорядкування - кращий спосіб відчувати себе в безпеці. Але в дорослому житті ініціатива не карна (як у нас кажуть), а результативна.Важливий для успіху фактор - вміння спілкуватися з людьми. Останні дослідження вчених показують, що саме розвинений емоційний інтелект (вміння керувати своїми і чужими емоціями), а не енциклопедичні знання і диплом, відкривають двері до великих грошей і визнання. Згадаймо, що завдяки своєму вмінню впливати на однокласників, "трієчникам" вдається списувати контрольні та домашні завдання у більш "успішних" хлопців. Це вміння - знаходити свій ключик до кожної людини - переходить і в доросле життя. Зі шкільної лави в дітях культивують страх зробити помилку і отримати погану оцінку. Багато приватних шкіл вже намагаються піти від цього, розуміючи, що таким чином у дитини залишиться страх на все життя перед всім новим і незвіданим, чого треба навчатися. Будучи вже дорослим така людина підсвідомо боятиметься помилитися і бути покараним. А як же в житті без помилок? Цей страх завжди зупиняє нас перед шансом створити щось нове або проявити свої таланти. Як часто вас мучить це почуття? Так, воно родом зі школи. А ось ті, хто зміг його подолати - роблять більше всіх помилок і більше за інших досягають успіхів. Не секрет, що традиційна освіта школи та університетів відстає від потреб реального життя, реального ринку і часу. Сучасні діти розуміють комп'ютер та Інтернет, IPad вже з 5 років, а в школі їх продовжують вчити за старими методиками ті, хто не вміє цим користуватися! Коли ж дитина закінчує вуз, він відразу ж "застаріває" з багажем отриманих знань. Тому на роботі випускники починають навчання заново. Але чому ж тоді стільки часу, сил і грошей ми приділяємо отриманню непотрібних знань?У школі і вузах тренують звичку вчити (вивчати і зубрити), але не самоосвічуватися. Тому у більшості людей спочатку відбивають бажання самостійно навчатися все своє життя. А це ж основне еволюційне вимога в мінливому світі - постійно змінюватися завдяки отриманню нових актуальних для цього часу знань. Роздуми дитини і пошук нових ефективних рішень завдань у традиційній освіті не вітається. Хоча, як сказав один з відомих мільярдерів "Найбільш високооплачуваний праця - це роздуми". Але наші діти задовольняються чужими думками. У школах і вузах вчать ефективно працювати на створену кимось систему (підприємство, держава) і підкорятися її правилами. А бізнесмени створюють власні системи, так як ще в дитинстві не змогли вписатися в існуючі або відчули обмеження свободи.

Багато автора про сучасній освіті говорять, що майже всі традиційні навчальні заклади створені за прусської системі, основне завдання якої - виховання слухняних гвинтиків системи. Саме ця програма вкладається кожній людині з дитинства, підтримується в вузах і на роботі. А майбутні підприємці з ранніх років випадають з створеної системи, порушують придумані кимось правила, переступають межі дозволеного і опиняються на волі. Тому багато їх них не ганятися за дипломами та відмінними оцінками, а продовжують пізнавати світ через власний досвід, самоосвіта, читання корисної для їхнього життя інформації та літератури. Адже життя настільки коротке, щоб її завантажувати непотрібними і безглуздими томами знань.

Вікторія Кулаковська, керівник бізнес-школи для дітей у післяурочний час "Клуб юних мільйонерів"