Руська правда

Політики повинні сказати правду: російська - не мова національної меншини, а мова спілкування більшості громадян України.

В Україні повним ходом йде передвиборна кампанія, а значить - знову на порядку для питання надання російській мові статусу (другого) державної. Традиційно це обіцяють зробити представники КПУ і Партії регіонів (як нинішні, так і колишні). Петро Симоненко, Михайло Добкін, Сергій Тігіпко, Олег Царьов, Юрій Бойко - всі вони написали про це у своїх програмах. Ось тільки на пряме запитання - як вони збираються міняти статтю 10-ту Конституції України, згідно з якою державною є тільки українська, а російська згаданий лише як одна з мов нацменшин - ці кандидати відповідати дуже не люблять. Мовляв, проголосуйте за мене - а потім ми щось придумаємо. А якщо ні - то ні ... Загалом, зовсім як пару років тому Партія регіонів та її кандидат у президенти Віктор Янукович. Проте минулого тижня головний редактор телеканалу "Еспресо" Вадим Денисенко написав у своєму блозі, що надання російській мові статусу другої державної може підтримати сама Юлія Тимошенко! Серед аргументів на користь такого рішення - спроба вибити "мовний козир" з рук східноукраїнських сепаратистів і самої очолити процес підвищення статусу російської мови, що для нової української влади є чи не єдиним допустимим компромісом із Південно-Сходом. Чому ж політики з настільки різних таборів сходяться в "російськомовному" питанні? Здавалося б все просто: днями близькі до нової влади Центр Разумкова і Соціологічна група "Рейтинг" оприлюднили результати соцопитування, згідно з якими 56,5% громадян України проти надання російській мові статусу державної, і тільки 37,6% - за дві державні мови, українська і російська. Навздогін все в черговий раз згадали дані всеукраїнського перепису населення 2001 року: українська мова тоді назвали рідною 67,5% опитаних, російську - 29,6%. Однак якщо сформулювати питання коректніше - яка мова є найбільш зручним для спілкування мовою чи якою мовою йде спілкування всередині сім'ї - як результати стають зовсім іншими ... Так, згідно з даними багаторічного моніторингу, проведеного Інститутом соціології Національної академії наук України, російська мова вважає рідною близько третини населення України (що приблизно збігається з даними переписом 2001 року), а от використовує в сім'ї (часто поряд з українською) - більше 60%. А в 2008-му році при проведенні соціологічного дослідження Інституту Геллапа (Gallup, Inc), присвяченого відношенню до російської мови в пострадянських державах, 83% населення України вибрали російську мову для заповнення анкети при проведенні опитування! Зрозуміло, що на вищенаведені результати сильно впливають методики соціологів, але ніхто не заперечує той факт, що російською мовою володіє більше 90% населення України. На жаль, Евромайдан і прийшли після його перемоги до влади в Україні люди, незважаючи на всі заяви про толерантність, зробили чимало, щоб додати в політичний конфлікт складову етнічного протистояння. І мова не про кричалки "Хто НЕ скаче, тієї москаль!", А про спробу скасування закону про мови і включенні в групу з розробки його нової версії таких одіозних особистостей, як Ірина Фаріон. Зрозуміло, що до втрати Криму і нинішньому протистоянню на Південно-Сході призвело не тільки це, але подібні рішення парламенту відчутно вдарили по єдності України. Мабуть, саме тому навіть записні націоналісти серед українських політиків сьогодні зменшили свій запал, на зміну радикальної риторики в мовному питанні приходить компромісна. Навіть російські союзники нинішніх властей України закликають: не чіпайте російську мову! Ось що минулого тижня написав на своїй сторінці у Фейсбуці "нев'їзний" до Росії (з причини відкритого проти нього кримінальної справи) Альфред Кох: "Весь вечір гуляв Києвом. Увага: жодного разу! Ні, факінг, разу не чув українську мову. Я трохи говорю суржиком (дитинство пройшло на Кубані) і на 80% розумію українську. Отже. На російській говорять усі. Навіть діти. На поставлене українською питання відповідають російською. На чистому гарному російською, навіть без фрикативного "г". Тільки б у цих хлопців вистачило розуму не чіпати російську мову. А навпроти - дати їй статус другої державної! " Так, відразу це зробити буде складно - адже зміна 10-й статті Конституції вимагає не тільки декількох голосувань 300 і більше нардепів, але ще й проведення референдуму, чого в Україні сьогодні бояться як вогню. Мабуть, тут вже доведеться піти на компроміс представникам Південно-Сходу: не знімаючи формальної вимоги статусу державного для російської мови, погодитися спочатку на статус спеціальний . А раз вже це компроміс - то цей статус повинен бути вище, ніж зараз описує закон про мови, згідно з яким російська - лише один з регіональних мов. Причому для цього є не тільки реальні, а й юридичні передумови, адже російська мова - єдина, крім української, прямо згаданий у Конституції України. Чи вистачить у всіх сторін конфлікту, все більше зсковзують у вир войовничої риторики, реалізувати принцип "одна країна - два мови "? Прогнозувати складно. А ось прогноз для збереження єдиної України у разі, якщо цього не зробити, звучить вельми невтішно. На будь-якій мові.