Лісові брати 3. А чи був ліс?

До редакції "Оглядача" продовжують надходити листи по темі проблем лісового господарства країни, приводом до яких стала публікація "Лісові брати" , що вийшла 13 листопада. Перша відповідь "Лісові брати 2, або Ода недорогому зеленому" вийшов на "Обозревателе" 19 листопада. Сьогодні представляємо нашим читачам ще один лист.

Чим далі в ліс - тим густіше нетрі. І, як ви вже здогадалися, нетрі ці носять не рослинний, а виключно людський характер, який полягає в роботі одного єдиного чиновника - Тимошенко Миколи Михайловича.

У статті "Лісові брати 2" Миколи Михайловича назвали "ручним управлінцем", однак при цьому явно необ'єктивно оцінили його здібності до політичної мімікрії. А саме: так хвацько перекинутися від комуністів до бютівців здатний тільки той "ідеолог", хто знає ціну питання і розмір особистих дивідендів.

Характерний оповідь про те, яким чином директору Житомирського ПТУ № 15 вдалося очолити всю українську галузь лісового господарства. У Верховній Раді як на базарі - ти мені - я тобі, і всі задоволені. Все, крім нас - електоральної маси.

Так от, здатності до заробляння на стороні проглядаються у Миколи Михайловича ще з часів директорування в ПТУ, благо для нього грунт удобрялась безпосередньо самими ж батьками, які боялися відпускати своїх молодих чад до столичного мегаполіс і за будь-які преференції на адресу керівництва технікуму залишали дітей під пильним батьківським наглядом.

І ось Микола Михайлович копить-копить, навіть на депутатство накопичив (директорував довго - студентів випустив багато!) І тут - о щастя - з легкої руки Петра Симоненка вдалося очолити одну з найбільш "зелених" державних галузей, де Микола Михайлович як риба у воді: бере - дає - влаштовує - лобіює ... Сприяє, так сказати, озеленення, але не лісових територій, а окремих валютних рахунків окремих олігархічних суб'єктів. При всьому при цьому Коля Тимошенко ще й про себе коханого не забуває, і щоб хоч якось приховати корупційну павутину у кадрових хащах Держкомлісгоспу, влаштовує на роботу кума-свата-брата-зятя. А вже їм вдається вбивати галузь з такою швидкістю, що в найближчому часі ми з вами будемо, як у середні віки, жити серед 3-5 латифундистів, що тримають у своїх руках всі лісові угіддя України.

Дані про фінансову катастрофу та збитковості Держкомлісгоспу вже наводилися. Я ж хочу навести приклади, так сказати, в особах, "господарювання" Миколи Михайловича і його соратників.

У 2008 році на посаду директора Уманського держлісгоспу був призначений якийсь Калапац, який за 10 місяців роботи на цій посаді допустив заборгованість по всіх видах витрат більше 1 млн. гривень.

Здавалося б, гнати треба в шию такого недбайливого керівника! Так ні ж - обанкротив Уманський держлісгосп і пішов на кадрове "підвищення", а саме - його переводять на посаду директора в Іванківське лісове господарство, що в Київській області. Чому так? Та тому що проявив себе Калапац в Умані як умілий воротила, здатний хвацько економічно умертвити живе господарство, а тепер доріс і до обласних угідь Києва, так як вони дорожче і територіально лаком для приватників. Цікаво, коли буде приватизовано і віддано в приватні руки Уманське, а після нього і Іванківське лісництво?

Така ж Нерайдужні ситуація і в Канівському лісгоспі, де цього року виявлена ??самовільна вирубка дерев на суму понад 950 тисяч гривень і на протязі шести місяців поточного року спостерігається друге призначення на посаду директора. Тобто борги підприємства зростають і налічують вже майже 2 млн гривень, а керівництво, як у древніх: прийшов-побачив-переміг, тільки переміг міняємо на порубав! І додаємо: заробив для себе і того дядька. А лісгосп все ближче і ближче до банкрутства, і все примарнішими і примарні шанси держави залишитися його господарем.

Такі приклади не поодинокі. Ця фінансова схема чітко реалізується і в Полтавській, і в Чернігівській областях. В останній, а саме в Овруцькому районі Чернігівської області Тимошенко поставив на посаду директора людини Н ..., який був судом засуджений за отримання хабара.

І що, всі такі, запитаєте ви? На щастя, є в нашій країні ще й чесні люди, які відмовляються брати участь у тимошенківських схемах, але з ними дуже швидко прощаються, їх дуже швидко звільняють. У Звенигородському лісовому господарстві розірваний контракт з директором Л. (щоб не підставляти порядну людину, напишу тільки першу літеру прізвища), який не підписав документи на право власності і не дав своєї згоди на приватизацію земельної ділянки державного лісового фонду площею понад 2 га. Хочеться тільки сподіватися, що, незважаючи на великі апетити наших чиновників, на чолі яких 100% стоять представники БЮТу в особі Губського, нам з вами після їхнього панування залишиться хоч щось. А то доведеться на Новий рік співати, що "в лісі не родилась елочка".

Але песимізму додає те, що велика кількість наших можновладців охоплено відчуттям вседозволеності, на кшталт "після нас хоч потоп", і відчуваючи, що незабаром вони будуть відсторонені від влади, жадають будь-яким чином завершити свої незаконні оборудки в стислі терміни. А тотальна корупція правоохоронних органів, недосконалість і вільне трактування судами українських законів надає їм безмежні можливості нехтувати інтересами пересічних громадян.

Історичний досвід України показує, що ліси, земля і поля для українців - єдина справжня і незмінна цінність. І хто б на неї не претендував, які б депутатські латифундисти, "тимошенківці", "губські" і т.д. і т.п. рвали її в приватну власність, спіткає їх доля середньовічних феодалів, які вимерли, як вид, завдяки неймовірній волі людей жити вільно.