Про Душе

Що може відчувати людина, якій сказали "ти хворий смертельною хворобою і з великою ймовірністю ти помреш, через пару тижнів або місяців"? Страх? Розчарування? Злість? Ну так, буває іноді, але основне почуття - Надія.

Відео дня

Надія на те, що діагноз невірний, що допоможе хіміотерапія, що вийде зібрати гроші на пересадку кісткового мозку, що ти переживеш цю пересадку, і тебе не зжеруть чужі клітини.

Надія іноді змінюється смутком, особливо після новин, останнім часом вони не особливо веселі. Але ненадовго, я не можу довго "киснути", нудно це, думати про те, що ти не встиг зробити і бути може, вже ніколи не зробиш.

Краще помріяти про те, що буде, коли я впораюся зі своєю хворобою. Як я поїду з Інною в нашу улюблену Прагу, і в гості до Тані з Юрою до Голландії, та й по Азії хотілося б поїздити ...

Чого немає, так це дурних питань "за що?", "Чому я?" і марного самокопання "може це мені покарання за щось?" бо за карму я абсолютно спокійний.

Я невиправний оптиміст, і знаю, що могло бути й гірше, але все ж вірю, що буде краще. А поки я просто живу, люблю, будую плани на майбутнє, дивлюся кіно, чешу кота і пишу в фейсбук.

І найголовніше - я не прощаюся! :)

PS Як мені можна допомогти - http://goo.gl/qe0LgY