Відео дня
Я хмаринка, хмаринка, хмаринка, я зовсім не Гарант ...
Повертався Головний пасічник з Вінніпезьким пагорбів і думав все дорогу в літаку. Яка ж важка частка йому дісталася ... бурчала під ніс. Щось навіть вдалося підслухати!
... Ох, красиво внизу. Схоже на Черкащину. Тільки чистіше. Так корівки побільше. А вулики які ладні, та красиві. Не те що у нас. І бджоли, напевно, поспокойней. Наші-то все норовлять вжалити. Та якомога болючіше.
... Ох, матка-Юлька зі своєю наглючей, дорвалася до солодкого нектару Детва, просто дістала по саме муміє. Всю пасіку пограбували. Вулики мало не продали, стільники зареформіровалі, льотки чимось дивним обмазали. Навіть прополіс перепсували. І що найстрашніше, як завжди, у свій вулик інших бджіл переманюють. А це як сказ. Потреться про белокрасную матку іншої бджіл, і все, вже не носить мед, а кусає всіх підряд. Кому ляпас, кому коліном по самому інтимному, а кого просто обкладе, по самому що ні на є, матірних ...
Викурити б цей осиний рій і посадити свою матку, тиху да податливу, зайняту виключно відтворенням бджіл трудових, робочих, а не цих білих, з червоними плямами шершнів. Але до грушевого вулика, захопленому зіпсованої маткою, підходити боязно, поведеш сітку, не рівна година в змучене обличчя впинаються. Не допомагає бджолина отрута, не лікує прополіс. Тільки й відпочив душею у Вінніпезі. Накупив в тамтешньому спецмагазині "Все для трутнів" добра неміряно, по одиниці всього канадського асортименту.
Ось Лужок обзавідуются. Та й який у москаля мед на МКАД да в смороді зібраний. Пробував давеча. Прогірклий, зацукровані, сорту "Наш флотський з йодом", а видає ще, сволота, за "Севастопольський-рассейской". Віддає тухлими водоростями і мазутом з тванню бази російського Чорноморського флоту. Зберігати в прохолодному темному місці (в жопе, чи що?), Перед вживанням збовтувати, використовувати як блювотний після параду.
На кой ляд Юрміхаличу цей Севастополь? Хіба що на Графській пристані пам'ятник собі встановити роботи Зураба Церетелі в кепці, еполетах і з кортиком. Хоча, може, на МКАД вже вулики не поміщаються. Може, Крим йому потрібен для вуликів на Перевалі. Пасіку поставить, буде гірським українським медом на Тушинському ринку торгувати. Хрону йому лисого з кепкою, а не пасіку на Кара-Голі. Про точно, від підписки на москальський журнал "Бджільництво" відмовлюся, поки 80% по-українськи писати не будуть, не куплю його. Відмовлюся, і "Роспечати" в Україні газ перекрили. Їх, до речі, москальський газ. Але йде через нас. Значить перекриємо.
О! Ось уже й Бориспіль. Щас посадочка і додому, в тиху резиденцію, до вишиванок рідної американської дружини Катеньки. А хто тут мене зустрічає. Тьху, чорт! Сам же наказав зустрічати і проводжати. Знову уздовж доріжки Юля з косою варто. І тиша! У руці, значить, коса, а в кишені імпічмент. Це у неї тепер пост номер один, біля трапа президентського літака, як у Мавзолею. Віддає свій останній борг стюардеса на ім'я Юля. Її б воля, чи не квітами, а гарбузом зустрічала, ось такі гарбузи, кабаки, патисони.
Ох тошно. Душа назад в Канаду рветься, до Вінніпега. Добре в країні кленового листа міркує про феномен української економіки, динамічною як джміль у польоті.
... Не буду виходити. Вона Єльцин, нехай земля йому буде пухом, взагалі до ірландському прем'єрові не вийшов. А той краще до Борі ставився, ніж Юля до мене. Посиджу помріяти ще ...
Може, прибудувати до пасіці невеликої свічковий заводик. Надати виробництву статус флагмана української промисловості, феномена вітчизняної економіки, вільної від кланового переділу. Щоб усі акції були ющенківські, на заводі була тільки одна робоча династія - Ющенко і директор і заступник і головний бухгалтер та начальники служб, відділів і цехів - рідня - Ющенки, а в цехах, на робочих місцях - однофамільці. І тільки в гарячому цеху, на Прополісні смердючому виробництві підсобницею на навантаження бочок визначити Юлькіну доньку з мінімальною зарплатою. І щоб комбінезон був кожен день новий, за її рахунок у Луї Вютонов куплений. Випускати заводик буде свічки з натурального воску для Володимирського собору. Щоб кожна київська бабуся-прихожанка могла на свою скромну пенсію свічечку поставити. Так і будемо випускати за упокій Тимошенко, за упокій Луценко і Кравчуку за упокій, а ось Віктору Андрійовичу во здравіє.
А ще добре б при львівській президентській резиденції, палаці Потоцьких, поставити гігантський вулик, з червоного дерева, всередині оздоблений карельської березою. Того ж Лужка уделать. Картини у вулику повісити. "Гетьман Ющенко, що кидає за борт в набігає хвилю княжну-прем'єрку". Кинути треба десь в районі Дніпропетровська. Коломойський дотопіт. І ось ще хороша картина - "Гетьман правобережної та лівобережної України В.А. Ющенко спалює опудало бютівської відьми на Лисій горі ".
А перед палацом пам'ятник поставлю. "Кучма, що розриває пащу пісяючому Кравчуку". Хоча складно це. За рахунок Львівської міськради вулик і монумент чи не поставити - новосправ, чай не пам'ятник старовини, я їх і так з палацом на 10 мільйонів гривень натягнув, але можна попросити в української діаспори Канади. Напишу батькам, нехай з Вінніпега пришлють ...
І тут довелося Головному пасічнику України виходити. Караул втомився. Та й коса прем'єрки від вітру аеродромного розплелися. Треба пошвидше втекти, поки заплітається. А тут вже і рятівний Балога маячить. Прикидайся Гарант хмаркою - і в машину. Драпанем швидше, щоб не пояснюватися з усіма цими першими, другими і третіми особами, що ми там у Вінніпезі понакупалі, тим більше подарунків-то, як звичайно - тільки дружині, доньці да кумі. А іншим що, тільки мріяти залишається. Кому про мед, кому про вуликах, а кому про маточне молочко ...
Матеріал підготували: Леонід Луцький, Евген Гаразд
