УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

ПР і НУ вже приготувалися до одруження

ПР і НУ вже приготувалися до одруження

Скориставшись відпускної вольницею, Юрій Єхануров виговорився у вечірньому ефірі телеканалу "1 +1". З його одкровень в останньому "Іду на Ви" слід невблаганне: коаліції НУ і ПР - бути! І говорити про це вже практично у відкриту Юрій Іванович, слідом за Віктором Андрійовичем, не соромиться.

Відео дня

Навіть небезпека розполохати останніх своїх виборців - не резон. Чого, наприклад, варті репліки типу: "Потрібно бути людиною толерантною і зі своїми колишніми противниками сідати за стіл". Послідувала потім поспішних обмовка: "Я маю на увазі тільки" помаранчеву "команду", прозвучала непереконливо. Хоча б тому, що Тимошенко, яка, очевидно, малася на увазі, для НУ - супротивник не колишній, а самий що ні на є справжній.

Враження від подібних діалогів влади з громадськістю - що від похорону відспіваного негідника. Чи не поминаючи небіжчика лихом всує, присутні, проте, прекрасно розуміють, про що говорять.

Ще один цікавий факт: Єхануров, незважаючи на незлобиві журналістські провокації, так і не зізнався, кого ж НУ збирається пропонувати на майбутнє прем'єрство. Вочевидь, не від шкідливої ??скритності, а через незнання. Тому як ніякої впевненості в тому, що колеги висунутий саме його, як передбачалося раніше, у Юрія Івановича немає. Бажаючих і без того вистачає: Порошенко, Безсмертний, Мартиненко. "Це добре, що в партії є багато людей, які здатні бути прем'єрами", - невміло викрутився він.

Янукович йде в НАТО. У Кремлі "падають зірки"

Симптоматично остання заява пана Жванії, в черговий раз завершив громадськість, що "коаліція з" Регіонами "теоретично можлива тільки за умови, що ця політична сила буде готова відмовитися від обіцянок, даних нею партії Кремля". "ПР повинна задекларувати у своїй програмі європейські цінності, відмовитися від ідеї зробити російську мову другою державною і сказати, що готова йти в НАТО", - зазначив Жванія.

Власне, все перераховане ПР давно вже зробила, правда, поки ще не на рівні програми, і тому нікому про це не розповідає. Сумнівно, щоб Давиду

Важаєвичу було про це невідомо. Подібними репліками він фактично визнає, що ніяких особливо принципових - крім, хіба, геополітичних - розбіжностей між НУ і ПР не існує. Залишилося "повирішувати" саму малість питань, і можна сміливо рухати під політичний вінець. Що про це думає виборець - справа десята.

ПР вже приготувалася до одруження відповідним чином. Не секрет, що після провальних для неї президентських виборів, "дружні" зв'язки партії з Росією значно ослабли. Більше того, за інформацією деяких джерел, "Віктору і Рінату в Москві закрили всі двері". Як образно висловився один великий російський бізнесмен, чимало інвестував в "вибір 2004": "після такого" кидка "в пристойних будинках їм руки не подадуть". Правда, за свідченням того ж джерела, протягом року гострі кути вдалося дещо згладити, але вже, звичайно, не настільки, щоб підтримка Росії і на цих виборах виявилася для ПР однієї з головних "опорних точок". По ходу хворобливого процесу примирення (який став ще більш болючим після того, як наприкінці позаминулого року Володимир Путін особисто похрестив доньку Віктора Медведчука, Дашу) "регіони" знайшли розради на чужій стороні. А саме - в Сполучених Штатах Америки. Мабуть, старання Едуарда Прутніка, а також інших прозахідних лобістів Віктора Федоровича, не пропали даремно. З недавнього часу сам Янукович, а за ним і інші активісти ПР припинили свої затяті нападки на НАТО, СОТ і все що пов'язане з іншими хитромудрими абревіатурами, що символізують входження України в світове співтовариство. Замість їм була обіцяна лояльність з боку чинної влади, а також пособництво надалі створення з цією самою владою парламентсько-урядової коаліції. Також - гарантоване отримання в коаліції енної числа портфелів по всій вертикалі: від міністерств до районних УБОЗів. Домовленості нібито були досягнуті на таємній вечері з представниками американської сторони. На вечорі, за даними нашого джерела, були присутні Віктор Янукович, Микола Азаров та Андрій Клюєв. Представництво з американської сторони уточнити, на жаль, поки не вдалося. За влучним висловом все того ж джерела: "коли російські про це дізналися, в Кремлі трохи зірки не потрапляли". Так що коаліція ПР і НУ буквально "благословлена ??згори".

В офіційній риториці лідера ПР ще зберігаються "проросійські" нотки, але це вже не більше, ніж данина передвиборчим традиціям. Для непосвяченої ж публіки справжнім одкровенням стали такі от слова Віктора Януковича, сказані ним з трибуни останнього з'їзду ПР: "Ми будемо продовжувати політику стратегічного партнерства із Сполученими Штатами". Єдине, що він забув уточнити - коли саме "регіонали" почали цю саму політику проводити, що тепер так жваво взялися її "продовжувати".

До слова, американський посол Гербст, вже, втім, відставлений, також демонструє непідробне небайдужість до спільних перспективам ПР і НУ, про що дуже відверто розповів, перебуваючи на заході України. Пан дипломат висловив упевненість в тому, що консолідація цих політсил пішла б на користь країні, ліквідувавши її розкол.

Перший на черзі

Ще одним публічним джерелом витоку інформації став відомий Степан Гавриш. Днями в інтерв'ю одному всеукраїнському ЗМІ, а потім і на тематичній своїй прес-конференції він з досить високою часткою ймовірності підтвердив перспективу об'єднання ПР і НУ в єдину парламентсько-урядову коаліцію. І вказав, що прем'єром, в такому випадку, стане, швидше за все, Микола Азаров. Звичайно, риторику пана Гавриша можна було б списати на ревнощі, випробовувану "не такими" по відношенню до ПР, яка не побажала брати їх в БЛЯ з причини нестворення цього самого БЛЯ. Багато хто з лідерів "Не так!" Щиро впевнені, що "регіонали" просто їх попросту "кинули", от тепер і кусають лікті, та все ніяк дотягнуться не можуть.

Не можна, однак, не відзначити, що Микола Азаров останнім часом і справді активізувався. За словами Гавриша, "на відміну від Януковича, він регулярно виступає з глибокими економічними коментарями, серйозною аналітикою".

У політикумі і справді існує думка, що Азаров у разі формування "кольорового" союзу став би аж ніяк не найгіршою з серйозних кандидатур на прем'єрство. Він - досвідчений управлінець, професіонал, нормально сприймається як в Україні, так і за її межами. Та й мови пан Азаров останнім часом підучив, так що навряд чи тепер стане веселити публіку своїми лінгвістичними перлами. До того ж, сам Микола Янович прем'єрських амбіцій не позбавлений, чого, в принципі, не приховує.

З висоти американського польоту

Звичайно, навіть з урахуванням усього вищевикладеного, перспективи союзництва ПР і НУ можна було б списати на плід запаленої фантазії того ж Гавриша да Юлії Тимошенко, яка пущі інших сурмить про небезпеку на кожному розі. Це навіть було б смішно, якщо б не було так сумно, і якби на користь даної версії не свідчили численні тези, озвучені представниками обох сторін. Ось їх коротка хронологія.

У жовтневому інтерв'ю Financial Times Президент Ющенко несподівано зізнається, що не виключає створення у ВР парламентської коаліції між ПР і НУ. У січні і лютому Давид Жванія повторює теж саме на Луганщині. Йому вторить Олександр Мороз, який прогнозує: "... до більшості, в основі якого будуть партії, умовно кажучи, з Майдану, відійде і частина тих, хто сьогодні називає себе опозицією. Наприклад, Партія регіонів ". На заклики відгукується Раїса Богатирьова, що агітує створити якийсь політрада по "осі Янукович-Ющенко". Це підтверджує і сам Янукович, що пропонує влади "конкретно домовитися". Ну і т.д. і т.п., аж до цитат Ющенко про "коаліцію через 31 день" і вже згаданих - Єханурова.

І це не кажучи про політілогах та профільних експертів, у тому числі - зарубіжних, які перспективність "кольорової" коаліції в унісон підтверджують. Так, відомий іноземний експерт з українських питань, Андерс Ослунд, після недавнього свого візиту до Києва прийшов до висновку, що подібний союз підтримують, ні більш, ні менш, Єхануров, Рибачук та Кінах. На цій підставі Ослунд тепер пропагує "кольоровий варіант" у Вашингтоні.Створюється враження, що таким чином "нашоукраїнці" та "регіонали" як би готують масову свідомість до свого злиття. Щоб народ тому не скаржився, ніби ніхто його не попереджав.