Після Указу. Час для простих слів

НЕОБХІДНА попереднє повідомлення. Досвід усіх дискусій останніх тижнів привів вашого автора до висновку: тексти, пропоновані широкій публіці, повинні бути написані просто і однозначно. Бо навіть у цьому випадку чимало народу витлумачить написане не те щоб неправильно, а з точністю до навпаки.

Відео дня

Ось, хоча б - Президент наш, Віктор Ющенко, людина, як відомо, що пише. Так і йому адже - зовсім недавно - довелося зіткнутися з повним нерозумінням групи читачів. Він написав перший Указ, але багато з владної публіки не зрозуміли тексту, витлумачивши запрошення піти, як можливість залишитися назавжди. Довелося Президенту повторювати - для "особливо обдарованих".

У перший раз ці "обдаровані" вирішили, що, вдавшись до нижчого за середній шантажу, з Президентом можна славно поторгуватися. Так вирішили (коли відповзли від шоку і післяшоковому істерики): верхівка ПР, чиновники Кабміну і спеціально під цю справу заточені депутати коаліції п'ятого скликання. Покричали, було, для перевірки: "танки, танки!", Але танки обдурили і не прийшли. Тоді - щоб був предмет для торгівлі - наприймали "постанов коаліції", зопалу свиснули друк непорочного Печерського суду, стрімко прошурхотіли під усіма килимами КС, і, пару раз героїчно загинувши під кривавими гусеницями, швиденько змоталися в ПАРЄ ...

Втім, вся ця історія в пам'яті народній свіжа, так що не будемо повторюватися. А, для більшої зручності, усіх перерахованих "йогів - заклинателів танків, факірів конституційного процесу та улюбленців Рабіндраната Ахметова", так і будемо називати: "обдарованими" цінителями президентської прози.

Президент виявився людиною наполегливою, і опублікував наступне свій твір - Указ-2. Причому цього разу Указ, схоже, підкріплений не тільки посиланнями на статті Конституції, а й деякими "заходами щодо забезпечення дії". Одна така "міра" давеча стрімко повернулася на посаду начальника до Генпрокуратури. Причому зауважте - Піскун не один прийшов, він з Президентом прийшов. Чи означає це, що за іронією долі Святослав Михалич послужить, нарешті, славному справі - припиненню саботажу Указу? "Я, як юрист, - чесно попередив Піскун, - чітко знаю, що укази Президента повинні виконуватися". Молодець, юрист. Залишилося заслухати не менше чітку доповідь Генпрокурора - на ту ж тему, але вже про виконану роботу.

Третє явище Піскуна в іпостасі Генпрокурора - річ, звичайно, більш масштабна, ніж черговий вихід Т. Чорновола в ролі опереткового лиходія на прізвисько "імпічмент". Відверта слабкість відомого артиста в цій ролі доводить, що повторення Указу добре вже тим, що у "обдарованих" практично не залишилося свіжих жартів. Ну, продублювала коаліція під куполом свої "постановили", ну В. Кисельов знову невтомно світився яскраво-синім на блакитних екранах. І у Януковича ми вже бачили точно той же вираз обличчя, з яким він оголосив, що "здивований Указом". Бачили - в 2004-му, в трансляції з лікарняної палати, де високопоставлений хворий лікувався від яєчної травми.

Схоже, що "обдаровані" розстріляли майже всі свої патрони, палячи щодо першого Указу. Я зовсім не хочу сказати, що останні два патрони вони приберегли, по недавно сформованої традиції, для себе. Але про патронах, що залишилися в розпорядженні "обдарованих" - трохи пізніше. Може, я переоцінюю президентських аналітиків, але перший Указ був пробною кулею - саме для того і запущеним, щоб противник-супостат в боротьбі з ним саморазоружілся. А тут, після трьох тижнів позиційних боїв, пожалте голитися - Указ-2 і нові заходи Президента. Повторюся - може, ніхто так і не задумував, але в результаті вийшло красиво. Уж не та це краса, що, за словами нашого культурно-незайманого прем'єра Януковича, "все переможе"?

Ага. Ось, власне і він - головне питання сучасності: заради чого все це? Укази, розумієш. Адже кажуть нам політичні експерти (про цю породу - не втримаюся, напишу зарісовочка: "один день експертно-аналітичного центру" - душу відведу) ... Так, так кажуть же нам спеціальні люди - треба, мовляв, шукати політичні компроміси. А ще більш спеціальні люди пояснюють, що вибирати нам нема з чого, оскільки погані все, гарний і гідний збереження тільки чистий парламентаризм. Ну а вже зовсім специфічні типи не соромляться і відкритого тексту: хенді хох, кажуть - тільки по-російськи. Щоб ніхто не сумнівався - всі вони говорять одне і те ж. Тільки "хенді хох" - звучить чесніше, ніж "компроміс".

Тому, що всі можливі компроміси вже були. Синьо-білий прем'єр при помаранчевому Президенті. Коаліція у всій красі колірної гами триколора. Кабмін, що бере кредити до знемоги - і в ієнах і вонах, весь у вільних економічних зонах і в НДСах. Яких вам ще пирогів-компромісів, государі при імператорі? Так ні ж - захотілося бути ще й "володаркою морською" і щоб МЗС був у них на посилках до гаранта - дорогому В.В.Путіну, а МВС - на бізнес-схемі. Ось коли "обдаровані" впритул підійшли до цієї заповітної межі - до облаштування України в зручну для себе територію, і настав час простих слів. І не тільки тих, що кожен може прочитати в чинному Указі Президента. Є ще кілька слів, які треба сказати - зараз.

Існування незалежної суверенної української держави - не може бути предметом компромісу. Гарантії існування і повноцінного розвитку української політичної нації - не можуть бути предметом торгів. Орієнтація на цінності європейської цивілізації - не може бути переглянута. Вдумливий читач може і сам продовжити цей ряд. Повторюся: в результаті всіх "компромісів" нині на карту поставлено не менше, а може й більше, ніж в 91-му році. Тому, що тоді не було у нас такого числа громадян, знають і розуміють, що вони - громадяни. Зате так само, як і тоді, у нашої країни є одна-єдина національна ідея - вижити і залишитися України. Це ідея-мінімум, але без неї всякий сенс втрачають парламентаризму, конституції і блага народні ... Ось вам і всі прості слова.

PS Про "останніх патронах" любителів компромісів із серії "хенді хох". У них є ще один хід - на крайній випадок. І саме цей випадок по-справжньому турбує вашого автора. Одна деталь Змови обдарованих ... У столицю, як відомо, було звезені чимало регіонального електорату. Нібито з метою суцільний Конституції навпіл з національною єдністю. І зовсім не важливо, які кричалки кричали і яку музику Музичі "обдаровані" у центрі оторопілих столиці. Важливо те, що організатори цього Бомжового Походу забезпечили себе живим щитом. Повторюю - живим. Тому ми зобов'язані не просто "воювати" - ми зобов'язані перемогти чисто.

Фото Артур Бондар, Роман Чорномаз