Приватизація української енергетики: минуле, сьогодення і майбутнє

25 листопада відбудеться перший із запланованих Кабінетом Міністрів на 2011-2012 роки приватизаційних конкурсів з продажу пакетів акцій 11-ти енергокомпаній (2-х генеруючих і 9-ти енергорозподільчих). У цей день з молотка підуть з державної власності 45,103% акцій "Західенерго" І25% акцій "Київенерго".

17 листопада, в останній день реєстрації заявок учасників, Фонд держмайна повідомив, що на конкурси з продажу вищеназваних теплогенеруючих компаній було подано по одній заявці. І тільки ввечері надійшло уточнення, що на "Київенерго" з'явився ще один претендент. Якби не цей факт, то цілком можна було б стверджувати, що повторюється історія приватизації "Укртелекому", коли, незважаючи на інтерес з боку вітчизняних і зарубіжних інверторів, в кінцевому підсумку в аукціоні взяла участь лише одна компанія. Однак у приватизації "Київенерго", братимуть участь нібито конкуруючі компанії Ахметова і Коломойського: "Донецька паливно-енергетична кампанія" і "Полтаваобленерго". Наскільки це буде реальна, а не договірна боротьба ми зможе побачити вже 25 листопада. Занадто ще свіжі спогади "конкуренції" між фірмою Ігоря Коломойського "" Нортіма "і компаніями" Фрунзе-Флора "і" Азот-Сервіс "Костянтина Григоришина на відбувся у вересні 2009 року відкритому аукціоні з продажу Одеського припортового заводу.

За численними твердженнями в пресі голови Фонду держмайна Олександра Рябченка за основу приватизації всіх 11-ти енергокомпаній взяті умови продажу обленерго в 2001 році, яка нібито була високо оцінена міжнародними експертами. У конкурсах зможуть брати участь тільки інвестори, що працюють в сфері енергетики. Причому потужності компаній-претендентів повинні становити не менше 30% потужностей приватизованих компаній. Але звернення до історії приватизації української енергетики свідчить, що твердження глави приватизаційного відомства, м'яко кажучи, лукаві.

Початок приватизації в енергетиці

У будь-якій державі електроенергетика є однією з ключових областей, ефективна діяльність якої служить гарантією стабільного функціонування всієї економічної системи. Тому цілком зрозуміло, чому питання роздержавлення електроенергетичного сектора України набув особливої ??актуальності. Поява ефективного власника в цій галузі мало дати поштовх до ринкових перетворень в ній, дати значні грошові надходження до Держбюджету за рахунок приватизації енергокомпаній.

Початок роздержавлення в українській електроенергетиці поклав Указ Президента України "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" від 4.04.1995 р. Згідно з ним за активного сприяння міжнародних консультантів була проведена структурна реформа в енергетиці. Проект перебудови енергетичного комплексу на замовлення Світового банку розробила американська фірма "Пат Фаєр енд Барвет". У його основу було покладено модель енергетичного ринку, яка функціонує у Великобританії. Вона передбачає поділ на енергогенеруючі та енергопостачальні компанії.

Натомість існували 8 регіональних енергокомпаній, в яких ці функції були об'єднані, були створені 7 генеруючих і 27 розподіляють енергокомпаній. Основна ідея полягала в створенні декількох приблизно рівновеликих енергетичних підприємств, які могли б конкурувати один з одним. У результаті здійснення вищеназваного проекту в тепловій енергетиці з'явилися чотири енергогенеруючі компанії. Причому всі вони надалі підлягали приватизації.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про першочергові заходи щодо реалізації програми діяльності Кабінету Міністрів України на 1995-1996 роки" від 15.11.1995 р., було передбачено почати в 1996 році часткову приватизацію енергетичних компаній (із збереженням контрольного пакету акцій за державою).

На активізації процесу приватизації в енергетиці наполягав і Міжнародний валютний фонд. У підписаному з ним урядом України Меморандумі було обумовлено, що до 1 січня 1999 року мали бути продані 15 обленерго.

Для періоду 1996-1998рр. була характерна пільгова приватизація, в ході якої члени трудових колективів енергетичних підприємств набували за приватизаційні майнові сертифікати та грошові кошти від 10 до 34% акцій.

Перший продаж пакета акцій державної акціонерної енергетичної компанії (ДАЕК) відбулася в листопаді 1996 р. На некомерційному конкурсі були запропоновані 12% акцій ДАЕК "Житомиробленерго". Акції викупив трудовий колектив підприємства, здійснивши оплату приватизаційними майновими сертифікатами.

Невдачі продажів в 1998 році

Заходи з приватизації об'єктів енергетики на 1998 р. були визначені Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження плану фінансового оздоровлення електроенергетичної галузі України" від 18.04.1998 р. Зокрема, постанова передбачала завершення в 1998 році пільгового продажу та здійснення конкурсного продажу пакетів акцій 15 обленерго до 1 січня 1999 року.

Практично відразу ж почалися суперечки між Фондом держмайна і Міненерго. Якщо енергетики віддавали перевагу некомерційним конкурсам з упором на інвестиційні зобов'язання, то ФДМУ наполягав на проведенні комерційних конкурсів, які давали можливість швидше залучити кошти до бюджету.

У лютому 1998 р. з дев'яти виставлених на продаж на некомерційні конкурси компаній були продані пакети акцій тільки двох, причому самих невеликих - "Кіровоградобленерго" (20%) і "Тернопільобленерго" (20%). При цьому бюджет не отримав від цього нічого. За "Кіровоградобленерго" покупець акцій не став платити гроші, а провів взаємозалік з Оптовим енергоринком на суму 3,5 млн. грн. За "Тернопільобленерго" ФДМУ взагалі мав бути суд з переможцем конкурсу, так як його нові власники не дотримувалися терміни внесення інвестицій. До речі, за 20% пакет акцій "Тернопільобленерго", запропонували найбільшу ціну - 1,65 номіналу.

Але ФДМУ допустив помилку, оголосивши протягом короткого періоду часу більше десятка конкурсів з продажу пакетів акцій розподільчих компаній. Так, тільки за один місяць - з 29 квітня по 27 травня 1998 р. - було оголошено відразу 7 конкурсів з продажу пакетів акцій розподільчих енергокомпаній: "Чернігівобленерго (35%)," Сумиобленерго "(36%)," Прикарпаттяобленерго "(35% ), "Луганськобленерго" (35%), "Полтаваобленерго" (36%), "Львівобленерго" (35%), "Одесаобленерго" (35%).

Характерно, що переможцями конкурсів з першим п'яти обленерго стали фінансові посередники, що не мають ні найменшого відношення до електроенергетичної галузі.

Поспішність при підготовці конкурсів призвела до того, що з відомих міжнародних компаній, які уважно ознайомилися із станом справ у виставлених на конкурси розподільних компаніях і в енергетиці в цілому, тільки французька EDF подала заявку на придбання пакета акцій "Одесаобленерго".

В результаті від відбулися 9 комерційних конкурсів було отримано близько 192 млн. грн. Крім того, нові власники зобов'язалися до 2003 року внести інвестицій на суму 324,8 млн. грн. і $ 13,3 млн., погасити прострочену кредиторську заборгованість підприємства і поповнити його оборотні кошти. Перевищення ціни продажу над початковою ціною в середньому по семи конкурсам склало всього 1,63 рази, хоча при більш зваженому підході до проведення конкурсів можна було б отримати набагато кращий результат.

Крім конкурсів, невеликі пакети акцій продавалися на біржах і в ПФТС. Таким чином, було отримано ще 123 млн. грн.

На вимогу Міненерго Кабінет Міністрів в липні 1998 р. прийняв протокольне рішення про призупинення приватизації енергопідприємств. Однак, ФДМУ продовжив конкурси з "Миколаївобленерго" і "Чернівціобленерго", посилаючись на те, що вони були оголошені до цього рішення.

До середини 1998 року виконуючий обов'язки Голови Фонду В.Лановий домігся зміни концепції приватизації в енергетиці, і в серпні були скасовані некомерційні конкурси з продажу обленерго, які передбачали конкуренцію інвестиційних проектів. Пакети акцій роздрібнили і вирішили продавати їх на комерційних конкурсах. Фонд вважав, що різниця між комерційним і некомерційним конкурсом вельми умовна і суть комерційних конкурсів в тому, щоб залучити стратегічних інвесторів плюс спростити контроль за внесенням інвестицій.

На суперечки пішли кінець літа і початок осені 1998 р. протирічить загострилися до такої міри, що в лютому 1999 р. міністр енергетики Олексій Шеберстов був звільнений з посади. Коли ж компроміс був досягнутий, ситуація на ринку вже змінилася. Бурхливе зростання цін припинилося, настала тимчасова стабілізація. Втім, тоді всім здавалося, що це просто природна коректування цін після бурхливого зростання і незабаром вони знову підуть вгору, хоча й не так швидко. Однак наприкінці серпня 1998 почався обвал російського фондового ринку, потягли за собою в прірву і котирування українських енергокомпаній. Спад тривав і в 1999 р.

Всього протягом 1998 року на конкурсах Фондом державного майна України були продані пакети акцій 9 з 27 постачають енергокомпаній. Синхронно за рахунок перерозподілу акцій на вторинному ринку від пільгового продажу, сертифікатних аукціонів і продажу невеликих пакетів на біржах в семи енергокомпаніях у приватних осіб сформувалися контрольні пакети акцій (більше 50%), у двох - блокуючі.

У 1998 році була завершена пільгова приватизація та використання сертифікатів як способу платежу за акції енергокомпаній.

Перші кроки в приватизації енергосектора в Україні показали неефективність приватизації енергокомпаній шляхом продажу невеликих пакетів акцій на некомерційних конкурсах. У зв'язку з цим Міністерство енергетики спільно з Фондом державного майна запропонували змінити стратегію продажу і направити зусилля на залучення стратегічних інвесторів в дану галузь через конкурси з фіксованими інвестиційними зобов'язаннями.

Найбільш наочно це проявилося в скандалах, які розгорнулися між учасниками приватизаційних конкурсів з продажу пакетів акцій "Одесаобленерго" і "Луганскобенерго".

Новий етап приватизації в 1999-2001 рр..

Новий імпульс приватизація в електроенергетиці отримала з підписанням Указу Президента України "Про деякі питання приватизації об'єктів електроенергетичного комплексу" від 2.08.1999 р. У ньому, зокрема, було зазначено, що конкурси з продажу переважно контрольних пакетів акцій енергокомпаній повинні проводитися із залученням радників, а покупцями пакетів акцій можуть бути лише особи, які мають досвід управління об'єктами електроенергетичного комплексу та діяльності на ринку електроенергії.

Указ зобов'язав відповідні державні органи розробити нормативну базу для більш прозорого і керованого процесу приватизації електроенергетики і прискорити процес залучення ефективного власника шляхом конкурсного продажу пакетів акцій енергокомпаній.

Указ також наказував:

-Допускати до участі в конкурсах тільки покупців, що мають позитивний досвід управління об'єктами електроенергетичного комплексу та діяльності на ринку електроенергії і готових взяти зобов'язання щодо забезпечення ефективної діяльності та розвитку компаній;

-Проводити продаж пакетів акцій переважно в розмірах, що дають інвесторам право контролю за діяльністю акціонерної компанії;

-Залучати, як правило, до підготовки та проведення конкурсів іноземних фінансових радників, які повинні визначатися через процедуру відкритого конкурсного відбору.

На виконання Указу Фондом державного майна було здійснено ряд організаційних заходів. А саме:

а) розроблено та погоджено з відповідними міністерствами і відомствами Положення про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій енергетичних компаній (затверджено спільним наказом Фонду державного майна, Антимонопольного комітету, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та Міністерства енергетики від 18.10.1999 р.) ;

б) затверджений 5 листопада 1999 спільно з Міністерством енергетики України узгоджений план-графік конкурсного продажу державних пакетів акцій енергокомпаній.

Таким чином, до 2000 р. одним із пріоритетних завдань приватизаційного процесу в енергетиці України стало залучення стратегічного інвестора, на якого покладалися надії з оздоровлення економічної ситуації в галузі.

Коли восени 2000 року прем'єр-міністр України Віктор Ющенко в ході своєї презентації в Парижі та Лондоні представляв на розгляд потенційних покупців українські обленерго, здавалося, що незважаючи на зацікавленість у їх купівлі, шансів на успіх у нього не дуже багато. Потенційні інвестори говорили про те, що в умовах, коли відсутня методологія встановлення тарифів на електроенергію, не можна відключати боржників, так плюс до всього не вирішено питання з боргами енергокомпаній, купувати їх пакети ризиковано і дуже невигідно. На це ж звертав увагу і, відібраний на конкурсі, радник Фонду держмайна-банк CreditSuisseFirstBoston. Останній висунув ряд пропозицій: у першому квартале2001года підвищити тарифи на передачу електроенергії в Україні до $ 0,008 з наступним підвищенням до $ 0,02-0,025 за1кВтчв протягом півроку після завершення конкурсів; Верховна Рада має скасувати всі існуючі заборони на відключення боржників за електроенергію, а державне підприємство "Енергоринок"-підписати договори про реструктуризацію боргів приватизованих обленерго без коригування розмірів заборгованості з урахуванням інфляції та штрафних санкцій. Слід було також затвердити незалежний статус Національної комісії регулювання електроенергетики, забезпечити однакові умови роботи для всіх обленерго, незалежно від форми власності і т.д.

Треба віддати належне уряду, яке зробило все, що від нього залежало. Наприкінці лютого 2001 р. було затверджено розпорядження "Про заходи щодо поліпшення інвестиційної привабливості", відповідно до якого Кабмін взяв на себе зобов'язання забезпечити прозорість процесу приватизації та удосконалити податкове законодавство. Крім того, уряд заборонив центральним і місцевим органам виконавчої влади приймати різні нормативні акти, які погіршують умови діяльності інвесторів і призводять до звуження їх прав, встановлених законами. А на початку березня Кабінет Міністрів затвердив розпорядження про систему заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для розвитку електроенергетичної галузі.

Було підтримано пропозицію Національної комісії регулювання електроенергетики щодо методології формування тарифів на передачу та постачання електроенергії для обленерго. Практично були узгоджені деякі моменти, що стосуються базових показників,

"Закладаються" в тариф. У тому числі рівень комерційних втрат і рентабельності. Визначено терміни реструктуризації заборгованості обленерго перед державним підприємством "Енергоринок" та підтверджено відсутність обмежень права обленерго на відключення від джерел енергопостачання споживачів, які мають заборгованість з оплати за спожиту електроенергію.

Інвестори все це оцінили належним чином. Спочатку виявили бажання брати участь у конкурсі 9 іноземних компаній. Серед них можна назвати такі, як: EDF Internasional (Франція), AES WashingtonHoldingsD.V.Corp. (США), іспанська UnionFenosaAcex, японська KansaiElectricPowerCompanyINC, німецька Bewag (Берлінські електролінії), велика американська корпорація CinergiCorp., Європейська група Enrop Europe LTD., Словацька Vychodoslovenske energeticke zavody, SP, Російські енергетичні системи. Однак процес формування умов продажу обленерго зайняв понад півроку. У цей період вибухнув "касетний" скандал, який переріс спочатку в політичний, а потім і в урядову кризу. Це, природно, завдало сильного удару по інвестиційному іміджу країни і закономірно зменшило кількість іноземних учасників. Заявки на участь у конкурсах з продажу чотирьох з шести обленерго подали тільки по одному покупцеві.

До того ж Кабмін виставив досить жорсткі вимоги до учасників конкурсів з приватизації обленерго, що зробило практично немислимим участь в них українських і російських компаній. Зокрема, в конкурсах могли взяти участь лише компанії, які не менше 3 років здійснювали прибуткову діяльність з продажу і передачі електроенергії і мали договори на постачання або передачу електроенергії в обсязі не меншому, ніж продаються обленерго. Капітал компаній, що беруть участь у тендерах, у відповідності з діючими правилами повинен був перевищувати 50 млн. доларів США. Внаслідок невідповідності даним вимогам приватизаційна комісія змушена була відмовити в участі в конкурсі українським компаніям "Полтаваобленерго" і "Полтавасільгоспенерго", а також ВАТ "ЄЕС" Росії.

"Полтавасільгоспенерго" не минуло кваліфікаційний відбір для участі в тендерах з продажу акцій "Ровнобленерго", "Житомиробленерго" і "Київобленерго" "завдяки" Антимонопольному комітету. За його висновком, згідно з умовами тендераООО "Полтавасільгоспенерго" не могло виступати покупцем, оскільки повинно було мати НЕ более25% акцій у державній власності, а за державою виявилися закреплени25% +1 акція цієї компанії. Єдині енергетичні системи (ЄЕС) Росії не пройшли кваліфікаційний відбір для участі в тендері, так як не мали дохідної діяльності всі три останніх роки.

Всі перераховані вище фактори зробили негативний вплив на ціну пакетів акцій продаваних енергокомпаній. Вона виявилася нижче передбачуваної майже на 100 млн. доларів США.

На засіданнях конкурсних комісій, які пройшли 17 і 24 квітня 2001 р., контрольні пакети акцій шести енергопостачальних компаній були продані за 865,72 млн. грн. при загальній стартовій ціні 603,53 млн. грн. Американська AES Washington Holdings BV була визнана переможцем конкурсу з продажу 75% +1 пакета акцій ВАТ "Київобленерго" і 75% +1 пакета акцій ВАТ "Рівнеобленерго", словацька Vychodoslovenske Energeticke Zavody SP - 75,56% пакета акцій ВАТ "Житомиробленерго", 70% пакета акцій ВАТ "Севастопольенерго", 65% пакета акцій ВАТ "Херсонобленерго" і 51% пакета акцій ВАТ "Кіровоградобленерго".

Приватизація обленерго переконливо показала, що дійсною конкуренції національного та іноземного капіталів на єдиному приватизаційному ринку України на сьогодні просто не існує. Програмою приватизації було відрубане участь офшорного капіталу в приватизації великих промислових об'єктів групи Г. Але крім нього просто не існує легального національного капіталу в обсягах, порівнянних з іноземним. Виникла реальна небезпека того, що промислові гіганти, і, зокрема, енергетика, можуть повністю перейти під контроль іноземного капіталу.

Крім того, стало зрозумілим, що продати всі енергокомпанії тільки західним інвесторам не вдасться. Тому Фонд держмайна запропонував Уряду запровадити більш ліберальний механізм допуску до тендерів, що дозволило б українським і російським компаніям брати участь у конкурсах з продажу 12 обленерго, які планувалося провести в кінці 2001 р. Але через політичні катаклізмів цей термін переносився кілька разів. Нова організована спроба провести приватизацію енергокомпаній була зроблена при Семенюк-Самсоненко в 2007-2008 роках.

Далі буде ...