Гайдук знайшов нові пригоди на трубу

На жаль і великому ганьби всього народу нашого, як ми і побоювалися в попередній статті "Чого не сховаєш за газовою завісою?", Проблема газового боргу перед Російською Федерацією не тільки не вирішується, а й посилюється неконструктивною позицією Тимошенко.

Правда, останні меседжі "Газпрому" від 28 лютого додають певний комізм в ситуацію: представники РАО фактично визнають, що боргу-то за перші місяці 2008 році з формальної точки зору і немає, так як ніхто не укладав офіційних договорів, але російська сторона не припинила поставки навіть у цих вкрай нездорових обставинах. Виходить, що хитрі "хохли", скориставшись замішанням (хто в ньому винен?), Піонер по-тихому газ, та ще й не хочуть цього визнавати! Поплескаємо винахідливості (а точніше - безсовісності) уряду і "Нафтогазу". Ура, товариші, ура! У "маленького українця" при спогляданні картини сей, так і дивись, повинно прокидатися почуття національної гордості: наші пройдисвіти (головне, не те, що пройдисвіти, а що свої) нарешті надули цих зажерливих московських газових імперіалістів!

Залишивши осторонь сарказм, ми змушені з жалем визнати, що ситуація насправді аж ніяк не настільки весела. Крім похоронного ефекту для проекту "Ющенко 2010-2015" і формування вкрай безстороннього іміджу України як ділового партнера на світовому ринку (здатного без зайвих докорів сумління "кидати" подільників, зберігаючи при цьому безневинний образ обманутого поганими дядьками малюка), на цей спектакль з " газовим душком "варто поглянути ще з одного боку: кому це вигідно.

І тут спливає вже кілька призабуте широкою громадськістю ім'я колишнього голови РНБО Віталія Гайдука, фактичного співвласника однієї з найбільших українських ФПГ "Індустріальний союз Донбасу". Ні, мова не йде про новий "донецькому змову" або, якщо бажаєте, "донецькому беззаконні". Гайдук вже давно не просто "чужий", а й серйозний бізнес-конкурент для цього клану.

Мова йде про те, що Віталій Анатолійович не перший рік не приховує своєї прихильності до Леді Ю (у діловому, звичайно, сенсі) як представниці "клану дніпропетровського" і делишек газотранспортних, однаково є об'єктом екзистенціального інтересу для цих двох особистостей.

З чого це ми раптом взялися злословити на пана Гайдука, ніколи не вирізнявся особливою одіозністю або гучними скандалами? До чого взагалі можна тут причепитися? Наведемо невелику і загальнодоступну справочку на товариша.

У 1994-1997 роках Віталій Анатолійович працював заступником голови Донецької обласної держадміністрації. Саме в цей час при безпосередній участі Гайдука з'явилася корпорація "Індустріальний союз Донбасу". Неприкрите і безбоязненное використання адмінресурсу за короткий час зробило корпорацію найбільшим газотрейдером Донецької області. Саме торгівля газом, в якій вкрай активно застосовувалися непрозорі, корупційні бартерні схеми, стала основою швидкого накопичення капіталу ІСД. Існує думка, що в той час за ІСД стояв Ахметов. Саме в цей час починає розвиватися той феномен, який незабаром отримав назву "донецький клан". Як вважають, союз двох структур - структур Віталія Гайдука і Рината Ахметова - в результаті і став іменуватися "донецьким кланом".

Пішовши з посади, не втратив впливу в обладміністрації - він стає радником Віктора Януковича і депутатом облради.

Після відходу Гайдука з посади віце-губернатора заявляє про себе компанія "Візаві". Структура капіталу фірми не розголошується. Однак, за деякими даними, 51% акцій фірми належать Віталію Гайдуку. Володарями 49% одні джерела називають дружину Гайдука, інші - генерального директора АТ Анатолія Лубенця, треті говорили про причетність до "Візаві" Сергія Льовочкіна.

Фактично ЗАТ "Візаві" стало стрижнем, найбільш великим акціонером і спрямовуючої Індустріального союзу Донбасу. ІСД був створений в кінці 1995 року для поставок природного газу підприємствам Донецької області.

З часом позначився розкол в "донецькому клані", і Ахметов з Гайдуком стають суперниками. Гайдук поступово віддаляється від донецького політичного поля в напрямку Києва та Дніпропетровська.

На думку спостерігачів, призначення Віталія Гайдука керівником РНБО було викликано бажанням використати стоїть за Віталієм Гайдуком "Індустріальний союз Донбасу" в якості противаги фінансово-промисловій групі Ріната Ахметова, що стоїть за Віктором Януковичем.

Офіційно Віталій Гайдук - не є співвласником "Індустріального союзу Донбасу". За словами бізнесмена, "Візаві", однієї з фірм - засновниць корпорації, володіє його дружина. Але, очевидно, це формальність. Правда, за кордоном ІСД звичайно являє Тарута, а Гайдук більше займається лобізмом в Україні.

Політика - друга пристрасть Гайдука. Хоч бізнесмен відхрещується від "мистецтва можливого", в мас-медіа йому приписували фінансування партії "Еко +25" на виборах 2006 року. Крім того, невипадково в останні роки ІСД нарощує медіамускули, купуючи видавничі будинки, що стають рупорами олігарха.

Але згадані "білі цятки" в біографії Гайдука прямого відношення до справи не мають. Тут потрібно враховувати ситуацію, що склалася в цілому. Як неодноразово заявляла Юлія Володимирівна (навіть коли ще тільки в снах марила про далеке прем'єрстві - 2), потрібно розправитися з RosUkrEnergo, яке стало ненависної кісткою в горлі Тимошенко, так як засновники оной компанії - не "свої", а відповідно і надерібаненная маржа [ різниця між ціною покупки суміші та продажу її "УкрГаз-Енерго", складова заробіток посередника] йшла "не в ті" кишені.

Але сталося: ЮВТ стала-таки "двічі прем'єром" (слава Богу, що не "двічі героєм"), і на горизонті замигтіла загроза "жирним" часів для Фірташа і Ко. Але святе місце порожнім не буває, як кажуть у народі. Тим більше, що солодка парочка Міллер - Купріянов неодноразово давали зрозуміти численним українським делегаціям у Москві (а скоріше - української громадськості і закордонним "смотрящим"), що пряма, без посередників схема поставок газу в 2008 році реалізована не буде, при всьому пафосі і хорошою акторській грі пані Прем'єра та її свити.

До речі, про свиті. Юрій Бойко, що славиться людиною архіінформірованним в цих питаннях (у якого, правда, і самого "рильце в неслабо пушку"), 22 лютого в прямому ефірі "Свободи" на "Інтері" просвітив широку громадськість, повідомивши про входження до складу прем'єрської делегації та Віталія Гайдука в офіційній якості радника з питань енергетичним. І тут же натякнув на справжню "місію" екс-глави РНБО: домовлятися від імені ІСД з представниками "Ітери" про нову посередницькій схемі, яка повинна прийти на зміну існуючій.

"Ітера" ... Пригадуєте? У не такому вже далекому минулому - офіційний експортер газу в Україну, з яким Тимошенко мала справу ще в перебування глави ЄЕСУ та енергетичного віце-прем'єра в уряді Ющенка. Та по суті всі газотранспортні справи у відносинах України і РФ ще недавно вирішувалися саме через цю структуру.

Слід враховувати, що "Ітера", на відміну від тієї ж RosUkrEnergo, є визнаним в Європі гравцем, і повернення до схеми з цією компанією, заснованої ще в 1992, проходить, очевидно, не без благословіння великих західних капіталів. А вони не раз заявляли про бажання включити Україну в пан'європейський газотранспортний консорціум ...

Якщо ще й врахувати, що ІСД - одна з найбільш інтегрованих у європейську економіку серед українських ФПГ, а Тарута і Гайдук мають солідний багаж знайомств з серйозними людьми в Європі, то перспективи заміни посередників у такому форматі виглядають цілком реалістично.

Підводний камінь в цих перетасовки наступний: ще в 2004 році "патріотично налаштовані сили", готує події на Майдані, лякали українців можливою втратою національної газотранспортної системи шляхом переходу її в руки Росії ... Що ж це, люди добрі, виходить? "Душа і серце" Майдану Леді Ю, так активно ратує за недоторканність національної ГТС, власноруч збирається передати останню новим посередникам, які особливо не приховують бажання роздобути її у власність?! Немає жодних протиріч: це просто називається "послідовність по-тимошенківськи". А вся логіка цієї послідовності - шкурний інтерес.

Ось тільки в 2008 ситуація подається з іншого ракурсу: ідея Європейського газотранспортного консорціуму тепер зображується як етап євроінтеграційного процесу, "трубу" нібито можуть курирувати європейці, а не росіяни. Розрахунок на те, що така постановка питання буде менш болісно сприйнята громадськістю всередині країни. Хоча зрозуміло, що суть не змінюється: і з російського, і з Західної сторони всі залишаться при своїх інтересах. Сумнівні в цих іграх лише вигоди України.

А що ж Гайдук? Гайдук і сам "погріти ручки" на транзитному потоці не проти, і своєї політичної покровительці - гріх не допомогти. Загалом, треба вміти бути в потрібний момент і в потрібному місці ...

А ось простим громадянам від цієї газової рокіровки легше стане? Вельми сумнівно. Тим більше, з урахуванням загрози денаціоналізації ГТС. Зате явно легше буде пані Прем'єру: і передвиборні обіцянки виконає, і "газові" грошики в "правильний" кишенька підуть ...