Відео дня
Казка про сім'ю президента та їх золотом Рибчич
Щорічно у держави розкрадається майно, грошові кошти та газ на мільярди гривень. Кінцева вартість газу на його шляху від українського виробника до промислового підприємства або населенню зростає в рази. А різниця між собівартістю видобутку і ціною реалізації лягає в бездонні кишені злочинців. Єдиний, хто про це нічого не знає, це наш благословенний гарант Конституції.
Пам'ятаєте стару казку про старого і золоту рибку? Чудова у своїй безпосередності і вічно актуальна історія. Злови золоту рибку, а вона будь-яке твоє бажання виконає. І якщо ви не вірите в існування цих казкових створінь, то поспішаю Вас порадувати, в Україні є не просто золота рибка, а цілий Рибчич. Правда, плаває він не в синьому морі, а в митних потоках вітчизняної нафтогазової індустрії. І приносить він своїм господарям не корита і палаци, а валізи, набиті мільйонами вічнозелених американських доларів. Для того, щоб з'ясувати, як казка стає бувальщиною, "Обозреватель" вирішив детально вивчити діяльність казкового персонажа на ім'я Рибчич Ілля Йосипович.
Будь-якому українцеві давно відомо, в НАК "Нафтогаз" крадуть. Але хто краде і як, відомо далеко не всім. Прізвище Рибчич багато говорить тим, хто коли-небудь мав відношення до нафтогазової галузі в Україні. І вона відмінно відома тим, кому вдалося дорватися до вищих державних посад. При будь-якій владі, незалежно від її кольору, на порозі владних кабінетів регулярно з'являється ця людина і заносить черговий аж ніяк не порожній чемодан. Він професійний, абсолютно лояльний і завжди затребуваний. Він наближений до престолу і є хранителем механізму, що дозволяє перекачувати мільйони доларів з наших з вами гаманців на закордонні рахунки деяких "слуг народу" і їх родичів. І за це йому прощається те, за що в будь-якому іншому цивілізованій державі чиновники позбавляються своїх посад і потрапляють на лаву підсудних.
Судіть самі. За часів Кучми Рибчич був головним радником у глави НАК "Нафтогаз України" Бойко. Тоді, з причини панує в НАК "Надра України" і ДК "Укргазвидобування" бардаку з видачі ліцензій на надрокористування, Кучма був змушений зібрати засідання РНБО. За підсумками засідання Кабміну було доручено вирішити питання про доцільність перебування на посадах голови правління НАК "Надра України" і голови правління ДК "Укргазвидобування" Іллі Рибчича. Але напередодні виборів гроші не пахнуть навіть для Кучми. І ось, в липні 2004 року Рибчича знову призначили заступником голови правління НАК "Нафтогаз України".
Події 2004 року і прихід до влади нічого не крав Ющенка та його команди ніяк не позначився на становищі Рибчича. Більше того, він стає "своєю" людиною в Секретаріаті Президента. А деякі джерела вважають його близьким до брата Президента Петра Ющенка. Саме ця близькість дозволила Рибчичу вже в 2006 році стати кандидатом у депутати до Київради від партії "Наша Україна". Але найголовніше те, що заручившись такою підтримкою, він відразу ж перетворив на сімейний бізнес майже всю газовидобуток і реалізацію газу українського походження. Намагаючись убезпечити свій бізнес на майбутнє, Рибчич завбачливо поділив його з сімейством Ющенко. Саме тоді сім'ї самого Рибчича, а також брата і племінника Президента Ющенка Петра Андрійовича та Ярослава Петровича стали ключовими гравцями на цьому ринку. Завдяки старанням цієї трійці, населення України змушене втридорога купувати видобутий в Україні газ, і це незважаючи на його мізерну собівартість.
Для того щоб не бути голослівними, пропонуємо читачам ознайомитися з витягами з довідки про результати перевірки дотримання державної дисципліни цін при поставках природного газу українським споживачам. Перевірка була проведена на виконання доручення міністра економіки Арсенія Яценюка від 14.02.06 (№ 100/89).
"Більшість ліцензіантов, що займаються поставками газу за нерегульованим тарифом, фактично перепродують його один одному по ланцюжку (3-4 ланки), але не здійснюють поставки безпосередньо споживачеві". Отже, вказують перевіряючі, "кінцева вартість газу на його шляху від виробника до промислового підприємства зростає на 29,1-360,5 гривні за тисячу кубометрів (2005 рік), або на 20,3 - 564,7 гривні за тисячу кубометрів (2006 рік), що призводить до зростання собівартості продукції (послуг) підприємства ". За даними перевірки, "практично весь видобутий газ реалізується посередницькими структурами за мінімальними цінами, фактично рівним собівартості видобутку, тоді як газотрейдери отримують великі прибутки на різниці між ціною купівлі та ціною реалізації природного газу ...".
Але при чому тут керівник "Укргазвидобування"? Перевіряючі відповідають на це питання так:
"Дочірня компанія" Укргазвидобування "при річному обсязі видобутку природного газу в 2005 році 14,2 млрд м 3 і середній ціні реалізації 94,1 грн (без ПДВ) за тис. м 3 (середньорічна собівартість - 80,9 грн.) Безпосередньо споживачам реалізувала 4,4 млн м 3, що становить лише 0,03% від загального обсягу реалізації. Інший газ власного видобутку був реалізований посередникам для подальшого перепродажу ... "
На рахунку у Рибчича безліч гріхів, і за кожне з них він міг би давно опинитися в місцях не таких віддалених. Але хто ж ріже золоту рибку? Перерахуємо лише кілька епізодів його деятельноси.
Через два тижні після вступу на посаду керівника "Укргазвидобування", Рибчич - без проведення тендеру - переводить ДП "Укргазвидобуток" на обслуговування до маловідомого "УКРГАЗПРОМБАНК". Чому саме цей банк? Справа в тому, що він практично повністю (55,491% акцій належать його доньці, зятю і онукові) контролюється сім'єю Рибчича. Сам Рибчич є членом наглядової ради, очолює який його зять. За 2005-2006 роки за рахунками "Укргазпромбанку" пройшло понад 6 мільярдів гривень.
Крім того, І.Рибчич фактично належить (через довірених осіб та підставні структури) страхова компанія "Укргазпромполіс". У 2005 році за прямою вказівкою Рибчича всі підрозділи ДК "Укргазвидобування" були застраховані саме в цій компанії. Там же примусово був застрахований весь персонал даних підрозділів.
При ГПУ "Полтавагазвидобування" створено понад 10 спільних підприємств з комерційними структурами. Хоча ліцензії належать ГПУ "Полтавагазвидобування", велика частина прибутку іде комерційним структурам. Які - в тій чи іншій мірі - мають відношення до І.Рибчич.
З ініціативи Рибчича було прийнято рішення про будівництво установок утилізації. Тендер на будівництво виграла компанія "Енергомаш", яка запропонувала найбільш високу ціну - 29 мільйонів гривень. При закінченні будівництва об'єкта його вартість зросла до 140 мільйонів. Без відповідних документів об'єкт був введений в експлуатацію, хоча до цих пір так і не запущено.
Стараннями Рибчича, окремі належать державі газоскважіни, що вважаються закритими або списаними, з успіхом працюють і приносять шалені прибутки своїм незаконним господарям. А обладнання для державних газовидобувних та газотранспортних підприємств і сьогодні закуповується за цінами, які багаторазово перевищують ринкові.
І таких епізодів на рахунку Рибчича налічується не один десяток. Щорічно у держави розкрадається майно, грошові кошти та газ на мільярди гривень. Кінцева вартість газу на його шляху від українського виробника до промислового підприємства або населенню зростає в рази. Аа різниця між собівартістю видобутку і ціною реалізації потрапляє в бездонні кишені І.Рибчич і його подільників з сімейства Ющенко. І єдиний, хто про це нічого не знає, це наш благословенний гарант Конституції. Він прямо заявляє: "Моя сім'я не має ніякого відношення до" смердючому газу ".
Так кому ж Рибчич носить валізи? І як довго триватиме це знущання над українським народом?
Довідка "Оглядача": Рибчич Ілля Йосипович
Народився 1 серпня 1949 р., в с. Ільник Турківського району Львівської області. Освіта: вища. Закінчив Івано-Франківський інститут нафти і газу. Кандидат технічних наук.
1986-1996 рр.. - Керівник Хрестищенського управління бурових робіт.
1996 р. - керівник ДП "Укрбургаз" АТ "Укргазпром".
1997-1998 рр.. - Член правління АТ "Укргазпром", заступник голови правління AT "Укргазпром".
02.11.1998-06.2003 рр.. - Генеральний директор ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України".
З 16.02.1999 р. - член правління НАК "Нафтогаз України".
2003-2004 рр.. - Головний радник голови правління НАК "Нафтогаз України".
20.07.2004-19.10.2005 рр.. - Заступник голови правління НАК "Нафтогаз України".
11.03.2005-20.09.2006 рр.. - Генеральний директор ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України".
Березень 2006 - кандидат у депутати Київської міськради від блоку "Наша Україна", № 32 в списку.
Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, орденом "За заслуги" ІІІ, ІІ ст.
При підготовці матеріалу було використано інформацію з noviny.ru, day.kiev.ua, cripo.com.ua