Тінь Лозінського

Інтерес до подій початку літа минулого року, коли інформаційний простір країни сколихнула трагічна подія в Голованівському районі Кіровоградщини, де по-звірячому було вбито жителя села Грушки Ульянівського району Валерій Олійник, поступово затих. Надалі в цьому звинуватили народного депутата Віктора Лозінського, районного прокурора Євгена Горбенка та начальника Голованівського райвідділу міліції Михайла Ковальського. Іноді з'являлися повідомлення, що прокурора та головного міліціонера району, яких затримали першими, відпустили на підписку про невиїзд, а Віктор Лозінський, з якого Верховна Рада зняла депутатську недоторканність і який якийсь час перебував у розшуку, вивчає матеріали справи в СІЗО, після чого нарешті має відбутися суд. А як же справи в самому Голованівську, де Віктор Олександрович свого часу почувався і царем, і богом? Де він чи не особисто призначав ключових районних керівників, а тих, хто наважувався скаржитися у вищі інстанції, завжди чекала жорстока розправа аж до винесення районним судом вердикту про відшкодування збитків за заподіяння моральної шкоди. У особливо непокірних та наполегливих і незаконні обшуки проводилися, і будинки горіли. Чи змінилося кардинально все зараз, коли Лозинський за гратами, а його найближчі сподвижники відсторонені від справ? Господаря чекають восени, або Один краще, ніж десять Кадрові перестановки в минулому році парадоксальним чином посадили в крісло керівника району фактично найближчого соратника Лозінського Миколи Животовского, який встиг заподіяти чимало збитків того ж лісовому господарству району ("ДТ" писало про це в матеріалі "Провінційні історії про українську рулетку", № 28 від 1 серпня 2009 р.). Зараз районом керує не замішаний в тих скандальних історіях Микола Усик. Він відомий скоріше як виробничник, оскільки багато років пропрацював на Побузькому митий комбінаті. З посади заступника директора якого і пересів у крісло голови райдержадміністрації. Говорили, що головою райдержадміністрації мали призначити Івана Кучера. Свого часу він активно протистояв сваволі тоді ще майбутнього нардепа. До речі, саме Кучер очолив районну організацію Партії регіонів, яку після торішнього фіаско (коли партійці написали лист на підтримку Лозинського, її ледь не розпустили) зумів зробити однією з найчисленніших в області. Але Івана Кучера призначили головою райдержадміністрації сусіднього Ульянівського району.

Після подій торішнього літа, недавніх президентських виборів і остаточного затримання у Генпрокуратурі Віктора Лозінського в Голованівську настало тимчасове затишшя. Ті, хто проходить по одному із ним справі, хоча і повернулися в рідні пенати, сидять тихо. Але з'явилися інші тривожні симптоми.

Майже рік нічого не було чути про одного з найближчих сподвижників Лозінського, засновника ТОВ "Лан" Вачегане Аніковіч Ростомяне. "Лан" разом з ТОВ "Манжурка", яке належало колишньому нардепу, прибрали до рук навколишні мисливські господарства та угіддя. Кажуть, після відомих подій Ростомян подався вести свій бізнес до столиці. Але нещодавно він повернувся в Голованівськ і навіть був присутній на одній з нарад в райдержадміністрації. Як хто або від імені кого? На це питання відповідь тут знають.

Слабку надію місцевих жителів на те, що в Голованівську може настати довгожданий спокій, підірвала й недавня колегія райдержадміністрації. На ній була присутня начальник обласного управління охорони здоров'я Лариса Андреєва, яка підтримала спільне рішення: за прорахунки в роботі і негативні показники зняти з посади головного лікаря районної лікарні Сергія Стоянова. Сергій Миколайович - ставленик Лозінського, це він у перші дні після трагедії відмовлявся надавати інформацію про стан Валерія Олійника. Вже тільки цього було б достатньо (не кажучи вже про низький рівень районної медицини), щоб поставити питання про відсторонення Стоянова з посади. І ось, здається, справедливість восторжествувала! Але як же були здивовані працівники лікарні, та й інші головановци, коли наступного дня після засідання колегії Сергій Миколайович прибув на роботу до свого кабінету. Виявляється, рішення колегії переглянули, розпорядженням голови райдержадміністрації Стоянову винесли догану і дали час - до 1 вересня - виправити недоліки в роботі. Як повідомила Лариса Андреєва, найближчими днями в Голованівської райлікарні відбудеться перевірка.

Але чому ж так спішно і без належних на те підстав було переглянуто рішення колегії? Деякі беруться стверджувати неймовірне: подзвонив Лозинський. Повірити в подібне неможливо. Але у страху очі великі. Багато ще довго будуть лякатися і чекати добре знайомого голосу в трубці.

Але зерна свавілля, посіяні Віктором Олександровичем, дають уже й свої, окремі сходи. Перший заступник голови райдержадміністрації тепер Олександр Яровий, як і Лозінський, - колишній працівник міліції. Він прославився тим, що під час ще позаминулої президентської виборчої кампанії спустив зі сходів Валерія Кальченка, голови обласного виборчого штабу кандидата в президенти Віктора Ющенка, головного бютівця області, а через кілька років - колегу Лозінського по Верховній Раді. Як бачимо, "героїзм" минулого не залишився непоміченим.

Біда тільки в тому, що Олександр Яровий продовжує "геройствовать" і далі. Мені дали прослухати запис розмови шановного першого заступника з представником одного з фермерських господарств району Юрієм Компанійцем. Той нібито не з'явився на якусь нараду, яку проводив Яровий. І хоча фермер (формально голова фермерського господарства інша людина) переконував керівника, що нічого не знав про нараду, наряд міліції (начальника райвідділу замінили, але традиції залишилися) конвоював Юрія Володимировича до кабінету першого заступника, де, крім "крутого" розмови, нібито застосовувалося і рукоприкладство. У деталях цієї справи, очевидно, буде розбиратися суд, знову ж - хочеться вірити, що він буде більш неупередженим і об'єктивним, ніж раніше.

Але на це надії мало, тому в містечку багато хто думає: може, хай би повернувся господар (деякі відверто чекають його восени додому), адже один краще, ніж таких десять.

Кому дістануться угіддя Лозінського?

Крім морального спадщини Віктора Лозінського, від якого головановци ніяк не позбудуться, є ще й матеріальна сторона справи. Його майно, очевидно, частково або повністю знаходиться під арештом (значний будинок в Голованівську стоїть на замку і під приватною охороною). Наприкінці липня з'явилося повідомлення, що Голосіївський суд міста Києва задовольнив позов Генпрокуратури до дружини Лозінського Олени, яка намагалася уникнути конфіскації п'яти автопаркінгів, розміщених у Києві і які перебували у їх спільній власності, шляхом відчуження. Очевидно, просто намагалася їх продати.

Але найбільше клопоту, як з'ясувалося, з майже 25 тисячами гектарів мисливських угідь, які в березні 2008 року Кіровоградська обласна рада (рішення № 424) передала ТОВ "Мисливське господарство" Голованівське "(фактично - Лозінському) у користування на 15 років. Торік після відомих подій обласна рада більшістю голосів відмовилася задовольнити протест прокурора області і не скасував свого рішення. Тому справа перейшла в суди.

У лютому господарський суд м. Києва визнав рішення № 424 депутатів Кіровоградської обласної ради незаконним і скасував його. Суд постановив повернути ці угіддя державному підприємству "Голованівський лісгосп", другим пунктом цього ж рішення - передати їх у підпорядкування Кіровоградському обласному управлінню лісового та мисливського господарства. Начебто і логічно, але перший пункт суперечить другому, тому що державне підприємство - юридична особа, яка веде окрему господарську діяльність. Її результати не дозволяють "Голованівському лісгоспу" забезпечити утримання таких великих мисливських угідь. На це просто не вистачить зароблених підприємством коштів. А що ж обласне управління, яке відповідно до змін, внесених до Закону "Про мисливське господарство та полювання", просто зобов'язане це робити? Зміни внесли, але коштів у бюджеті на це не передбачили. У складі облуправління всього два мисливствознавця, в той час як для обслуговування такого чималого масиву слід створити єгерську службу (хоча б з трьох осіб), а ще треба врахувати біотехнічні витрати на підгодівлю тварин. На все це, принаймні, поки не передбачено жодної копійки.

Більш того, тільки щоб узяти на баланс ці угіддя, потрібно підписати акт прийому-передачі. До цих пір це зробити було нікому. Як повідомила завідувачка сектором юридичного забезпечення Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства Тетяна Коваленко, останні переговори з представниками ТОВ "Мисливське господарство" Голованівське "(чи не тому повернувся Ростомян?) Нібито були успішними, і хоча б ця проблема вирішиться.

Виходить, суд передав державі угіддя, а воно виявилася не готовим їх прийняти. На думку тієї ж Тетяни Коваленко, обласна рада має розробити положення про конкурс, на умовах якого ці угіддя були б передані іншій приватній особі, здатній їх утримувати. "Наша пісня гарна й нова, почінаймо ее опять?" Розумію, що коштів немає (до речі, для обласного бюджету не такі вже й великі витрати), але, може, зробити хоча б невелику перерву і дати ситуації устояться?

Проблема ще й у тому, що з 24,6 тис. гектарів мисливських угідь, про які йде мова, тільки близько семи тисяч - власне ліс, решта території - річки, поля, лісосмуги, на яких ведуть господарську діяльність близько трьох тисяч інших користувачів, в більшості своїй орендарів. Питання ж узгодження права користування земельними ділянками іншими особами досі не вирішене. Така ж ситуація і в інших областях. Все це має врегулювати окремий закон, який зараз готується.

Поки держава вирішує всі ці питання, в Голованівському лісах знову почала з'являтися охорона. Якийсь час її не було, і селяни з навколишніх сіл уже вільно могли ходити в ліс тоді, коли їм захочеться. Охорону, кажуть, розставляє Ростомян і ще один з тих, хто, очевидно, потенційно може претендувати на роль користувача мисливськими угіддями, - колишній директор вітамінного заводу Олег Голімбієвський. Люди знову почали боятися ходити до лісу.

***

Мама ж Валерія Олійника, якій пішов 84-й рік, як і раніше, живе в Грушках. Її чималий город, кажуть, доглянутий краще ніж у багатьох молодших і сильніших. ДТ