Хто вбивши Петлюру?

Голова Діректорії та Головний Отаман Війська Української Народної РЕСПУБЛІКИ, провідник українського визвольного руху Симон Васильович Петлюра ставши жертвою підлого ганебного убийства на Вулиці Парижу среди білого дня 25 травня 1926 року. Его вбивця оказался Якийсь Шварцбарт, Який стверд, что вбивши Петлюру, бажаючих помстітіся за Єврейські погроми в Україні 1919-1920 років.

ЩО НЕ ЗУМІВ ВІСВІТЛІТІ суднового ПРОЦЕС?

Василь Іванис у Книзі "Симон Петлюра - Президент України" (Торонто, Канада, 1952) пише: "Переглянувшись ВСІ докази за й проти, обвинуваченого Прийшла до висновка, что С. Петлюра НЕ Тільки НЕ робів погромів сам, не наказувано їх делать своим підлеглім , що не терпів сам, а, навпаки, весь годину боровся проти погромів всіма силами й засоби, Які були в его розпорядженні. Документально констатовані чісленні заходь, Прийняті УРЯДОМ С.Петлюри проти погромів, свідчать про розсудлівість та лібералізм цього Уряду. Найкращі докази наведені, что єврейське населення України НЕ Тільки НЕ обвінувачувало С.Петлюру в погромах, альо, навпаки, не раз вісловлювало Йому подяку та вітало его, як рятівника, віносячі назустріч свои святощі та благословляючі через своих рабінів ".

Чи не Дивлячись на це, Присяжні Парижу більшістю голосів віправдалі Шварцбарта.

Яким бі Важка НЕ ??БУВ цею присуд для української громадськості, більш ВАЖЛИВО стало ті, что Вже Незабаром после суду ВСТАНОВИВ ім "я справжнього вбивцю.

У січні 1926 року в Паріжі з "явився чекістській агент Михайло Володін, Який познайомівся та запріятелював Зі Шварцбартом. Відаючі собі за російського анархіста, Володін встановивши шірокі контакти з Преса еміграцією и трівалій годину живий у будинку генерала Шаповала - поруч Із помешкання Симона Петлюри. Професійному чекістові Було доволі легко задокументуваті розпорядок дня Симона Петлюри, врахуваті найнеймовірніші нюанси, аби потім ті всі Передат Шварцбартові.

На жаль, усьо це стало відомо діячам української еміграції Вже после СУДОВИХ ЗАСіДАНЬ. Тому во время самого суду звінувачення на адресу більшовіцької России як істінного вбивцю Видатний діяча українського визвольного руху не прозвучало. Засудження антіукраїнської більшовіцької система стала однозначно пізніше, коли судили вбивцю Степана Бандери.

ЄВРЕЙСЬКЕ ПИТАННЯ

На початку ХХ століття євреї в Україні Складанний около десяти відсотків від Усього населення. У пітомій масі це Було набагато больше, чем у России чі Польщі. Імперія витворилася євреям імідж інородців, причому найбільш шкідливих.

Євреї були добрі вішколені в харчуванні торговли та Фінансів. Єврейський автор Черіковер у кніжці "Антісемітізм и погроми в Україні 1917-1918 років", віданій 1923 року, стверджує, що "стіхійне бунтівніцтво виявило найбільше властівім Українському селянству НЕ стількі по Прикмета его характером, что вікувався в козацькій и запорізькій вольніці 16-18 віків , Скільки через соціально-економічні умови, в якіх український народ перебував до останніх літ ".

Єврейські погроми в Російській імперії Було започатковано ще за часів Івана Грозного. 1563 року, займаючі місто Полоцька у БІЛОРУСІЇ, Росіяни зіткнуліся з так мав звання єврейськім харчування. Місцевім євреям дали вибір: або віхрестітісь, або загинуть. Євреї вибрать Останнє, и опричники Івана Грозного четвертувалі або втопили в Двіні прежде 20 тисяч євреїв.

Ритуал єврейськіх погромів БУВ вироблений вікамі. Напередодні відбувалася патріотична маніфестація за участю "Союзу Російського Народу", "Союзу Архангела Михаїла" чи "Союзу двухглавий орла" під гасли "Бий жидів - рятуй Росію!". Відтак маніфестанті йшлі ніщіті Єврейські крамниці й помешкання. Під чіткім керівніцтвом переодягненіх жандармів усьо це здійснювалось, як правило, в бідняцькіх єврейськіх кварталах. Справжніх багачів-євреїв маніфестанті обходили стороною. Імперія дбала такоже про ті, щоб подібні Єврейські погроми Здійснювати, власне, в Україні, аби кидати тінь на українське населення.

Єврей Арнольд Марголін у кніжці "Україна та політика Антанти", віданій у Берліні 1922 року, пише: "Лубни виявило одним Із небагатьох міст Полтавщини, де Не було погрому. Це пояснюється тім, что Лубенська міська Дума на чолі з головою Взятковім завчасу утворен" Комітет оборони ". До нього вступили сам хабар, брати Шемети, Лівіцькій (Який потім ставши президентом екзильного Уряди Україні), від євреїв Коганов та Інші. Комітет створі СПЕЦІАЛЬНІ загони оборонців, ВСТАНОВИВ варту і таке Інше. І Лубенське єврейство жахіття погромів не зазнається. Альо прокурор прітяг членів комітету до відповідальності: Ніби смороду готувалі замах проти державного влаштую. В суде Цю Справу досліджувалі цілий місяць. При цьом в першій інстанції хабарами, один Шемет и Лівіцькій були візнані віннімі. Лише одного інстанція суду їх віправдала ".

Єврейські погроми ЗА Тимчасова УРЯДУ

Найбільша и найганебніша роль у єврейськіх погромах на территории України належала російській АРМІЇ. Слід Зазначити, что Найдовший лінія фронту во время Першої Світової Війни проходила самє теріторією України. Збурені прімітівною більшовіцькою агітацією, Російські солдати самовільно покидали фронт, спустошуючі Українські села, вініщуючі євреїв.

Черіковер у своїй кніжці пише: "Україна булу позбав теріторією, де погроми Дістали свое хрещення. Учасниками ж погромів були НЕ віхідці з України, у всякому разі, чи не позбав смороду, а взагалі Російські солдати".

В.Кедровській у Книзі "Боротьба з погромами в Україні", віданій 1933 року, стверджує, что "перший зорганізованій погром у широкому розмірі в Україні перевів російський Другий Гвардійський Корпус, Який на Поділлю віпалів та пограбував 17 українських СІЛ".

А в Киеве у тієї самий годину Російські монархісті пошірювалі антісемітські прокламації, в якіх каже: "Прокинься, російський народ! Нещодавно світило сонечко в Києві, приїжджав російський цар, а тепер усюди жиди. Скинемо це ярмо. Ми не можемо цього терпіти. Вони доведуть батьківщину до загибелі. З'єднайся, російський народ! Дайте нам царя! ".

Єврейські погроми, ініціаторамі якіх булі Росіяни та більшовіцькі агенти, пройшли Фактично по всій территории України. Тимчасовий уряд у Петербурге Довгий не звертав на це уваги и аж 29 вересня 1917 року, за місяць до свого Падіння, прийнять ухвалу, в якій НЕ стількі засудити Єврейські погроми, Скільки Вимагай від влади на місцях боротися з анархією та безпорядками. Аналогічну позіцію зайнять и Всеросійській з "їзд рад робітнічіх и солдатських депутатів, Який, крім констатації Загальні положення, що не спромігся до актівної протідії єврейськім погромів.

Єврейські погроми ЗА Українських Демократів

У Києві Було найсільніше кубло єврейськіх погромніків та україножерів на чолі зі "Стовпів" цареславія Шульгінім и Савенком. Тому Центральна Рада Вже в березні 1917 року видала відозву, в якій різко засудила Єврейські погроми. Автори відозві зазначалось, что Російські шовіністі заклікають украинцев убіваті євреїв самє на Великдень, оскверняючі Цім огидний Закліков ровері християнське свято. У відозві містілося Прохання сделать все можливе, щоб НЕ допустити, подібніх провокацій. Як Бачимо, свідоме українство Поставили до євреїв толерантно, и бачило Цю відозву без будь-чійого домагання чі Прохання.

Цітованій вже Черіковер зазанчає, что весь Хід революційніх подій в Україні визначився новим чинником - національнім Українським елементом, что й дозволило по-новому, на Відміну Від России, розв "язувати проблеми, в ТІМ чіслі й у ставленні до національніх меншин.

22 травня 1917 року в Киеве відбувся Перший Всеукраїнський Військовий З "їзд. Виступа Винниченка, Грушевського та Петлюри змусілі занепокоїтіся российских так званні Демократів, бо смороду зрозумілі, що" втрачають "Україну. Симона Петлюру звертаючись головою екзекутиви Генерального Комітету, что Фактично керували Українськими справами .

18 червня того ж року Петлюра скликав Другий З "їзд усупереч забороні Керенського. Саме на цьом з" їзді псіхологічно булу підготовлена ??ідея незалежності України, что 23 червня вілілося в Перший Універсал Української Центральної Ради. Симона Петлюру Було звертаючись військовім секретарем. Йому доручили формуваті Українські війська.

Четвертого серпня Тимчасовий уряд России видав так звані "Інструкції", в якіх відвів Україні территории не 12, а позбав 5 губерній. БУВ такоже ліквідованій військовий Секретаріат. ЦІ "Інструкції" віклікалі спротив НЕ позбав украинцев, а й євреїв, Які з 15 червня малі свой Секретаріат по єврейськіх справах. Як пише Черіковер, це був "перший в истории випадок творення єврейського міністерства".

Третій Універсал, проголошеній 20 листопада 1917 року, надававши євреям національно-персональну автономію. Хочай євреї НЕ були задоволені новим політічнім курсом України як ее відповіддю на більшовіцьку революцію, альо Універсал усьо ж прівіталі. Представник єврейської партії "Бунд" Золотарьов при цьом сказавши так: "Колі ми Бачимо, что звільненій український народ Дає и нашому народу свободу, ми беремо на себе Частину відвічальності за цею акт и от Усього серця підпісуємось под Універсалом".

22 листопада 1917 року Мала Рада Вислова за сепаратний мир Із Німеччіною як єдіно можливий вихід Із Війни, а євреї та Російські партії, репрезентовані євреямі, виступили проти.

20 січня 1918 року БУВ одноголосно чинний закон про національно-персональну автономію, Який євреї зустрілі з НАДЗВИЧАЙНИХ ентузіазмом. Генеральний секретар по єврейськіх справах для Зільберфарб у зв "язку з ЦІМ сказавши:" прийнятя нами закон можна рівняті позбав з актами Великої французької революції. Тоді проголошені права людини, Сьогодні проклямовано права націй ".

Василь Іванис у кніжці "Симон Петлюра - Президент України" пише: "Люди, схільні до погромів євреїв, не бачили б такого вісокогуманного акту - акту, на Який НЕ спромоглася ні одна держава світу. А тоді ж у Раді и в Уряді Вже ролю активного провідника гравер С.Петлюра. А на нього, ідейно незаплямованого, пізніше посіпаліся брудні й жахліві наклепу ".

22 січня 1918 року БУВ проголошеній Четвертий Універсал, за Яким Україна стала суверенною державою. Цею Універсал Було Прийнято позбав Українськими голосами. Єврейська партія "Бунд" голосувала проти, Інші Єврейські, а такоже репрезентовані євреямі Російські партії утримано.

Українська Держава рішуче виступає проти єврейськіх погромів. Зокрема, Симон Петлюра як Генеральний секретар по військовіх Праворуч у Українській Народній Республіці видав відозву проти погромів, в якій Було сказано: "... не допускайте погромів та безпорядків, бо як ви їх допустите, ві Ганьбою покрієте славне ім" я українського військового. Ніякі погромів не повінні буті пріпущені На нашій землі ". Чі могла Видати подібну відозву людина, Байдужим до погромів, чи, як стверджують євреї, ініціатор погромів?

І все ж Єврейські погроми, інспіровані більшовіцькімі агентами та російськімі шовіністамі, були повсюдне на территории України, хочай згадуваній вже Зільберфарб у "Відозві до єврейського народу" стверджував, що "Небезпека погромів має в українських губерніях менше основ, чем де б то чи не було" , а цітованій автор Черіковер писав: "До певної Міри вірне зазначення, что Розміри погромного руху іноді перебільшуваліся".

28 листопада 1917 року відбулося Засідання Заради, на якому Виступивши Симон Петлюра: "Погроми пріпадають на прифронтову смугу, де Надзвичайно Багато різніх запасних військовіх частин. ЦІ Частини й роблять погроми. Розвантаження тилу від байдікуючіх запасних частин зустрічало Перешкоди бюрократичного характеру, альо ця реформа Швидко булу переведена. Секретаріат буде скоро такоже мати й достатньо ВІЙСЬКОВОЇ сили, с помощью Якої можна буде рішуче боротися з анархією ".

Невдоволеній таким ходом справ єврей Шахтмана від сіоністської Фракції в раді Виступивши з ініціатівою "дозволіті євреям-воїнам організуваті СПЕЦІАЛЬНІ дружини для охорони єврейського населення". Симон Петлюра підтрімав Цю пропозіцію и пообіцяв, что у найзагрозлівішіх місцях розташує свои Надійні Військові Частини. Однак представник "Бунду", так звані "об" єднані "та" Народна єврейська партія ", что мала більшість среди євреїв у Раді, заперечілі проти цього, заявивши, что" особливі Частини є проти інтересів и Волі народу ". Таким чином, пропозиція сіоністів про Утворення спеціальніх єврейськіх дружин для самооборони єврейського населення не булу здійснена Виключно через небажаним самих єврейськіх політіків, агентів российских більшовіків, Які діялі за принципом "чим гірше - тим краще" і НЕ спінялі єврейськіх погромів, хочай Симон Петлюра БУВ за Утворення таких формацій.

Згадуваній Черіковер писав: "Треба прізнатся, что русский ідея, чи не зважаючі на підтрімку єврейськіх партій, не проникла в гущу єврейського населення. Побіч партій ще існував Простий обиватель, Який відчував до української справи Цілком певне недовір" я, в ліпшому випадка - байдужість. Таке Ставлення проявляється не Тільки в підсміюванні над українською мовою й написами. На українізацію ВІН відповідав Пасивная спротиву. Єврейський обиватель лякався українства, воно Було Йому чуже. У тієї годину, як в російську державу й у руську культуру ВІН, що не зважаючі на Останні потрясіння, вірів ".

Газета "Нова Рада" вміщувала Розповіді українських солдатів про ті події: "Євреї носили харчі більшовикам, інформувалі їх про Наші патрулі, з червоними перев" язкамі на руках пролазили, щоб їм помогті. А коли більшовики перемогли, вся єврейська молодь перейшла в шеренги червоноармійців. Єврейське населення нас не любити, що не співчуває нам ".

Чи не зважаючі на таке протиставлення євреїв, демократична влада України вживалися всех можливіть ЗАХОДІВ, щоб НЕ допустити, або спинити Єврейські погроми. Так, утворюючі институт ДЕРЖАВНОЇ інспектурі в армії, Військовий Секретаріат в інструкції до нього зобов "язує" полагоджувати непорозуміння между населенням и військом, а такоже безпощадно боротися з погромами, погромного агітацією та погромного настроєм військовіх ".

У відозві "До єврейського Громадянство и робітніцтва" в серпні 1919 року підкреслено: "Соціалістічній уряд, что Стоїть на чолі РЕСПУБЛІКИ, веде разом з Головня отамане Петлюрою рішучу боротьбу з погромами. Для розвідування всех погромного подій, погромної агітації та передачі до надзвичайного військового суду утворена особлива Слідча комісія з широкими правами. У комісію входять такоже ПРЕДСТАВНИК єврейської демократії ".

Головний Отаман Петлюра 26 серпня 1919 року видав наказ Головної Команди Війська УНР, в якому зазначів: "Лицарський військо, что несе націям України братерство, Рівність и волю, не винне спокійно Слухати всяких пройдісвітів и провокаторів, жадаючіх людського м" яса. Так само воно НЕ может прічінятіся до тяжкої недолі євреїв. Хто ж допускається такого тяжкого злочин, тієї є зрадником, ворогом нашого краю й мусіть буті Усунення від людського співжіття ". Звертаючи до старшин й козацтва, Симон Петлюра підкреслював:" Всіх же, что підбурюватімуть вас на погроми, рішучо Наказами вікідаті геть з нашого війська ї віддаваті под суд як зрадніків Вітчизни. Суд же нехай судити їх по їхніх учінках, що не жаліючі для злочінців найсуворішіх кар закону ".

Арнольд Марголін у Книзі "Україна і політика Антанти" майже на 30 сторінках перераховує заходь, здійснені Симоном Петлюрою на Подолання єврейськіх погромів, тому зовсім безпідставнімі є Твердження нінішніх єврейськіх авторів (і российских такоже) про прічетність Симона Петлюри до ціх погромів.

Згадуваній вже Василь Іванис у Книзі "Симон Петлюра - Президент України" пише: "Співпрацюючі до революції в" Літературно-Науковому Віснику ", у" Весник Козацьких Військ ", у" Київській Старине ", в" Записках Наукового Товариства імени Т.Шевченка " , у галіцькій "Волі", у петербурзькій "Вільній Україні", в "Раді", в "Слові", в кіївській "Україні", а, врешті, ставши редактором журналу "Украинская жизнь" у Москві (1912-1917 рр.) , - Симон Петлюра НЕ помістив Ані одного рядка в чисельності своих статтей, в якіх проявівся б який-небудь антісемітізм, чі яка-небудь Інша національна нетерпімість чі віключність. навпаки, ВІН поважно причинився до українського перекладу "Євреїв" Чірікова, даючі до цього видання велику Передмова ".

Єврейські погроми в Україні чати за власти гетьмана Скоропадського (29 квітня - 13 листопада 1918 року), а особливо за власти Совєтів и Добровольчої АРМІЇ Денікіна. Про Останні Єврейський автор Гольдельман, Якого ми Вже згадувать, Зазначає: "Таких жідівськіх погромів, з такою кількістю жертв галі не Було Ніколи на мире, Не було и на Україні".

З Усього віщевікладеного можна сделать певні Висновки. На жаль, и за часів Симона Петлюри Єврейські погроми в Україні були. Альо це булу провокація з боку більшовицьких агентів, Які вміло розпалювалі анти-Єврейські настрої среди российских солдатів. Мета цієї провокації булу ясна: втопіті Україну в КРОВІ, відхіліті від неї національні меншини и тім самим не дати змогі Нашій державі здобути незалежність. Це прекрасно розумілі керівнікі України и среди них - Головний Отаман Симон Петлюра. Тому ВСІ Дії українського Уряду про "єктивно були скеровані проти єврейськіх погромів, бо це загрожувало незалежності України.

Більшовицька пропаганда и особливо пропаганда Заходу зробім все можливе, аби одного з найяскравішіх віразніків українських національно-визвольних змагань Симона Петлюру сделать антісемітом, ворогом євреїв и тім самим прінізіті ті змагання, а з ними - и Прагнення України До волі, ее роль у світовій політіці.

Перебуваючи в еміграції, Симон Петлюра продовжував Активно діяльність проти більшовіцького Уряду. Більшовікі не могли пробачити Йому цього - як и того, что ВІН БУВ одним Із найактівнішіх діячів за утвердження незалежності України. Тому доволі Швидко Симон Петлюра попал до "чорного списку" тихий, кого Більшовицька Москва планувала фізічно зніщіті. Підтверджуючі ще раз свою іудіну натуру, більшовікі прибрали Симона Петлюру руками євреїв, СПОВНОЙ використан міф про буцімто вірішальну роль Головного отамана в єврейськіх погромах в Україні.

Сучасні Єврейські автори й Московські антісеміті продолжают и далі розвіваті Цю тему, не рахуючи Із реаліямі історії та свідченнямі очевідців, у ТІМ чіслі й самих євреїв. Мета подібніх писань одна: прінізіті нашу Державність, спаплюжіті ім "я Симона Петлюри як одного з найвізначнішіх борців за незалежність України.