Грузинський вектор українського православ'я

Історія боротьби Української православної церкви за свою автокефалію завжди характеризировался не тільки лютим протидією з боку православної Москви, а й часто впиралася в глуху стіну церковних канонів, якими вміло жонглювали в столиці Росії. Нас завжди закликали отримати від когось визнання, архієрейську хіротонію або благословення. У такі моменти православні українці зверталися за допомогою або до матері-церкви - Константинопольського патріархату (до складу якого до 1686 року входила Київська митрополія), або просили допомоги у православної Грузії. Так, наприклад, було в 1921 році, коли протоієрей Стефан Орлик звернувся з проханням до Католікоса-Патріарха всієї Грузії Леоніду Окропірідзе, що б той висвятив Павла Погорілко єпископом для Української автокефальної православної церкви. Тоді, як стверджують історики, Патріарх Леонід погодився, і тільки революційні події не дозволили претенденту на єпископство дістатися до Тбілісі.

Як це не дивно, подібна ситуація повторюється і зараз, в XXI столітті. Поки Вселенський патріарх веде тонку дипломатичну гру зі своїм Московським колегою щодо української автокефалії, на допомогу українцям можуть прийти православні грузини, які відстояли в боротьбі право своєї Церкви на самостійність.

Нещодавно на I Всеукраїнському церковно-громадському форумі "За Українську помісну православну церкву", який пройшов у Києві і був організований під егідою Української православної церкви Київського патріархату, побувала делегація з давньої Грузії - представники Центру релігійних досліджень Грузії Ладо Гогіашвілі та протоієрей Василь Кабахідзе. Вони привезли з собою на форум вітання від голови Комітету безпеки і оборони парламенту Грузії Гіві Таргамадзе і Омбудсмена (Народного захисника) Грузії Созара Субарі.

Згадані офіційні документи вельми цікаві хоча б тим, що дають зрозуміти, наскільки в Грузії керівники високого рангу розуміють роль релігії в житті нації і співвідношення релігійного чинника з питаннями національної безпеки.

"Український народ вибрав шлях реальної державної незалежності і це нездійсненно без духовної незалежності, без незалежності Української православної церкви, до якої належить значна частина населення нашої країни", - йдеться в посланні Гіві Таргамадзе. "Ми сподіваємося, що незабаром відновиться історична справедливість, Українська православна церква Київського патріархату займе своє законне місце у Вселенському Православ'ї та більш активно буде трудитися для відродження духовного і культурного життя, для насадження загальнолюдських цінностей і внесе значний внесок в інтеграцію України в європейський простір ", - продовжує голова парламентського комітету.

Також висловив свою підтримку прагненню православних українцем отримати автокефальний статус для свій Церкви і Омбудсмен Грузії Созар Субарі: "Незалежна Українська помісна православна церква покладе край конфесійної залежності значної частини населення України від іншої держави і припинить використання" православного фактора "як інструмент антиукраїнської політики. Незалежна Українська помісна православна церква зможе внести вагомий внесок у національному самовизначенні та національної самоідентифікації, у зміцненні громадянського миру та злагоди, консолідації суспільства ".

Ми спеціально привели ці великі, але показові цитати. З цими словами не зайве буде ознайомитися нашим рідним, українським чиновникам, які умиваю руки, заявляючи про відділення держави від Церкви, або ще гірше - братаються з представниками чужої Церкви, простоюють в їх церквах зі смиренними мінами, а також обдаровують святих отців земними благами.

Грузини не тільки щиро хочуть допомогти Української православної церкви набути помісний статус, а й консолідуються навколо Київського патріархату. Так нещодавно в Києві з'явилася грузинська парафія УПЦ КП, який очолив священик Микола Інасарідзе.

У ці дні повинна відбутися ще одна подія - візит до Києва Омбуцмена Грузії та епіскопа Грузинської православної церкви. Про результати перебування цієї делегації ми проінформуємо окремо.

Поки пропонуємо вам інтерв'ю з протоієреєм Василем Кобахідзе і священиком Миколою Інасарідзе, які безпосередньо займаються "українським питанням" в православній Грузії.

- Після Помаранчевої революції активізувалися українсько-грузинські відносини, як на політичному, так і на культурному рівні. А які перспективи співпраці між церквами? Думається, що цього серйозно перешкоджає відсутність визнання УПЦ Київського патріархату з боку інших помісних церков, і в тому числі Грузинської православної ...

о. Василь - За останній рік ми часто буваємо в Києві, намагаємося багато робити для активізації співробітництва між нашими двома Церквами, зустрічаємося з політичними, громадськими, церковними діячами. Звичайно, наші відносини активізувалися після грузинської Революції троянд і української Помаранчевої революції. Якщо ви пам'ятаєте, недарма, під час Помаранчевої революції президент Грузії Михайло Саакашвілі, звернувся (з трансляцією на Майдан) до українців з новозбудованого Патріаршого собору Святої Трійці. Наш президент говорив оточений єпископами усього православного світу. Після революцій ми маємо небувале зближення наших президентів, соработничество по всіх напрямках. Така ситуація ініціювала і початок спільної роботи в релігійній сфері. Ми бачимо, які проблеми існують в Українському православ'ї та грузинське суспільство, Церква хочуть внести свою лепту у врегулювання цього процесу. Ми пам'ятаємо, що Україна була першою державою, яка визнала незалежність Грузії. Тоді вся Грузія була покрита українськими прапорами, і всі говорили тільки про те, що Україна нас визнала. Ми пам'ятаємо і інший факт недавньої історії - під час війни в Абхазії, коли багато хто був на боці російської регулярної армії, тільки українці боролися разом з нами. Ці речі незабутні для серця кожного грузина. Що стосується доль наших Церков, то вони схожі, як близнюки. Ми все те, що проходить Українське православ'я, пройшли на початку ХХ століття. Грузини також боролися за відновлення своєї автокефалії, проти російського церковного ярма. Нашого першого Патріарха Святійшого Кіріона вбили ...

- Знаю, що Грузинську православну церкву в свій час прокляв Московський патріарх. У нас вже зовсім недавно Патріарх Алексій II наклав анафему тільки предстоятеля УПЦ КП, Патріарха Філарета. Причина одна - боротьба за автокефалію ...

о. Василь - Це правда, Московський патріарх прокляв Грузинську православну церкву! Другий після відновлення автокефалії, Патріарх Леонід відповів Московському патріарху спеціальним посланням. Воно актуальне і сьогодні. Ми привезли його текст в Україну, що б видати. Повірте, у нас багато було проблем. Нас ніхто не визнавав. Навіть на початку 60-х років тоді молодому єпископу, а теперішньому Патріарху Ілії II не давали місця на міжнародних релігійних конгресах. Я свого часу був його прес-секретарем і він мені розповідав, що доводилося питати: де сісти, де місце Грузинської православної церкви? Йому відповідали: а яка це церква? Патріарх тоді повинен був пояснювати, що є не рядовим членом делегації Московської патріархії, а являє незалежну Православну церкву. Для серця православного грузина все, що переживає сьогодні Україна, зрозуміло. Ми боролися вісімдесят років. Тільки в дев'яностому році Вселенська патріархія нарешті визнала статус автокефалії нашої найдавнішої Церкви. Зараз багато Церкви не визнають автокефалію американської Церкви. Для нас нестерпно, коли українців вважають неблагодатних. Тому ми робимо все, що від нас залежить, що б вам допомогти. Важливо, що в команді нашого президента є кілька прогресивних богословів, випускників Тбіліської духовної академії та семінарії. Серед таких і Омбуцмен Созар Субарі, а також заходів нашої столиці. Це говорить про те, що у президента Грузії є бачення ролі Церкви в житті держави, а також негативної фактора використання Православ'я Російської імперії. Незважаючи на нашу автокефалію, експансія Російської церкви триває. Вона незаконно окупувала Абхазію і Цхенвальській регіон і там знищується Грузинська православна церква. Маю на увазі не стільки знищення храмів, але руйнування самої структури Церкви. Грузинська церква відреагувала на останню агресію Московської патріархії, коли на військовому параді в Цхінвалі поруч з самопроголошеним президентом краю стояв офіційний представник Російської церкви - єпископ Феофан. Це було нечуваною річчю. Бачачи все це, ми всебічно підтримуємо Україну. Провівши консультації, прийшли до висновку, що патріотичної та національною Церквою в Україні є УПЦ Київського патріархату на чолі з престоятелем - Патріархом Філаретом.

- А в чому конкретно проявляється ваша допомога?

о. Василь - Наша допомога відбувається поетапно. Перший етап - це приїзд в Україну молодого богослова, священика Миколи Інасарідзе. Він був співробітником нашого центру, а також старшим і багаторічним іподияконом Святійшого патріарха всієї Грузії Ілії. Його висвятив на священика Святійший Філарет на ювілейній Літургії, в десятиліття своєї інтронізації. Це велика честь. Рукоположення отця Миколая транслювало грузинське телебачення. Привітати Патріарха і батька у Володимирський кафедральний собор прийшли заступник голови більшості у парламенті Грузії і посол Грузії в Україні. У Києві існує грузинська парафія Київського патріархату. Отець Микола Інасарідзе є її настоятелем. Другий етап наше допомоги - реальне здійснення євхаристійного спілкування. Як це може статися? Просто приїде грузинський єпископ і послужить з Патріархом Філаретом та іншими єпископами Київського патріархату, а також причаститься. Мовою канонічного церковного права це означатиме визнанням двох Церков. Буде і третій етап. Коли Грузинський патріархат, що має свій голос у Вселенському православ'ї, поставить питання про Український православ'ї, звернеться з листом до Вселенського патріарха, Його Святості Патріарха Варфоломія, іншим предстоятелів. Зрозуміло, що багатомільйонна православна паства України знаходиться в дискримінаційному становищі, а тому необхідне проведення всеправославного наради. Така практика в Православ'ї існує. Наприклад, всеправославну наради не так давно проводилися з проблем Єрусалимської церкви, Болгарського патріархату.

- А чому Грузинський патріархат просто не визнає Українську православну церкву Київського патріархату?

о. Василь - Етапи, про які я говорив, свідчать про те, що цей процес вже почався. Ми автокефальна Церква, а тому, що вважатиме за потрібне Патріарх і Священний синод зробити, то вони і зроблять. Цей історичний крок, який перегукується з духовним заповітом Патріарха всієї Грузії Леоніда, може відбутися в односторонньому плані. Це може стати стимулом і підтримкою для інших Церков, і в першу чергу Вселенського патріарха. Влітку ми були в Константинополі і зустрічалися з Його Святістю Варфоломієм, обговорювали багато питань, в тому числі і українську проблему. Ми ознайомилися з позицією Патріарха Варфоломія. Він звичайно за визнання Київського патріархату. Серед питань, яких ми торкалися, був і ще один не маловажний - вплив російських спецслужб на Грузинську церкву. Нас також турбує і міжнародна ізоляція Грузинської православної церкви у зв'язку з виходом її з Всесвітньої ради церков. Цей орган фактично є християнським ООН. Чому там не присутні українці і грузини? Таким чином, дуже реальна ситуація, коли наш Каталікос-Патріарх може визнати автокефалію Української православної церкви. Він не тільки грузин, а й горець! Не потрібно забувати, що для досягнень цієї мети необхідна активність української держави. Оскільки, ще з часів Візантії, вплив держави на справи Церкви завжди була досить велика.

- Наскільки я знаю, що Святійший патріарх всієї Грузії Ілія II , крім того, що він грузин, горець, він ще у свій час був студентом теперішнього Патріарха Філарета в Московській духовній академії і семінарії ...

о. Василь - Я говорив Святішому Філарету, що в особистій розмові зі мною Святіший Ілля сказав про те, що був учнем Патріарха Філарета і той викладав Святе писання. Патріарх Ілія мені розповідав, що Філарет був талановитим викладачем. Тепер Патріарх Філарет під час служби завжди поминає Святійшого Іллю, як предстоятеля Грузинської православної церкви. Думаю, що не довгий та година, коли в кафедральному соборі Грузинської православної церкви, Католикос Ілія зможе пом'янути предстоятеля Київського патріархату, Святійшого Філарета.

- На правосланой форумі, який пройшов у Києві, Патріарх Філарет заявив про те, що якщо процес визнання Київського патріарха стане реальним, Московська патріархія не змириться з цим і може піти на новий розкол, але вже всього світового Православ'я. Наскільки це реально?

о. Василь - Звичайно, Московська патріархія не змириться так легко з втратою України, як вона змирилася з втратою частини Естонії. Хоча і там була різка реакція, включно з розривом євхаристійного спілкування. Я вам розповім одну історію: під час подій пов'язаних з Естонією, Московський патріарх Алексій II якраз приїхав до Тбілісі. І при мені запропонував Святішому Ілії не згадувати за літургією весь диптих імен глав Православних церков, а тільки поминати один одного. Наш Патріарх, дуже люб'язно, оскільки грузини дуже гостинний народ, відповів відмовою. Ви розумієте, наскільки складними є відносини між нашими Церквами? Для всіх зрозуміло, що на втрату Києва - колиски Київської Русі, Московський патріарх так просто не погодиться, і буде використовувати всі важелі тиску. Але ця ворожа імперська політика Російської церкви давно посіяла в серцях багатьох православних (грецьких, болгарських, румунських та інших) недовіру до неї. Тому, якщо буде проведена відповідна робота, і зокрема, українською державою, Московської патріархії не вдасться посіяти розкол. Якщо і підуть спочатку за Москвою кілька Церков, то основна частина Православного світу буде на боці українського народу.

- Створено Грузинський православний прихід Святої Ніни Української православної церкви Київського патріархату. Як сприйняла грузинська діаспора Києва поява такого духовного центру?

о. Микола (Інасарідзе) - Так, ми відкрили грузинська парафія при Київському патріархаті. Наша громада не просто займається духовною опікою, а й долученням грузин, які живуть в Україні в лоно Української православної церкви Київського патріархату. Наше завдання - розвивати у грузин почуття патріотизму до України. Ми активно діємо на благо затвердження помесной Української православної церкви. Вважаю, що в Україні існує помісна Українська православна церква. Нею є УПЦ Київського патріархату! Історія, канонічне право дають нам підстави стверджувати, що справжнім спадкоємцем Київської митрополії є Київський патріархат. Ми також можемо заявити, що юрисдикція Московського патріархату на території незалежної України є незаконною. Хоча пройшло і трохи часу, я відчуваю, зацікавленість грузин життям нашого приходу. Ми поки що на етапі становлення і утвердження. Зараз ми основним завданням перед мною, як перед настоятелем, варто створення грузинського церковного хору.

- Чи можна вважати появу вашого приходу предтечею майбутнього подвір'я Грузинського патріархату в Україні?

о. Микола - Звичайно. Я сподіваюся, що з Боже допомогою так і буде!

о. Василь - Як фахівець з канонічного права, я хотів би доповнити отця Миколая. Прихід, звичайно, є предтечею подвір'я, але обійстя ніколи не замінить приходу. Обійстя буде обійстям, а грузіноязичний прихід Київського патріархату буде завжди.

- Де буде знаходитися ваш прихід?

о. Микола - Святійший Філарет поки нам виділили київський храм Різдва Христового, який знаходиться на Подолі, на Поштовій площі. Тимчасово ми будемо служити в цьому відродженому храмі, який доріг для українців тим, що в ньому відспівували прах геніального Тараса Шевченка. Надалі, ми плануємо побудувати окремий храм в типовому для Грузії архітектурному стилі. Думаю, що поява такого храму тільки прикрасить таке прекрасне місто, як Київ. Крім того, ми будемо соціально активними. Налагоджуємо координацію з іншими регіонами України, де компактно проживає грузини. Нам доведеться їздити для богослужінь областями. Грузини, як і українці, хочуть молитися рідною мовою. Це я думаю нормально.

- Ви вже відчули реакцію на свої дії з боку представників Української православної церкви Московського патріархату? Мені здається, вони не так радісно сприймуть вашу появу на території, яку вони вважають своєю.

о. Микола - Знаєте, для них стає все неприємним, що стосується української культури, традицій. Московська патріархія є п'ятою колоною скрізь. Хочу ще раз повторити, що долі наших Церков дуже схожі. А ідеологія Московської патріархії, на превеликий жаль, всюди є антинаціональної. Тут Україна не виняток. Грузинський народ все це теж відчув на собі.