"Високотехнологічний" дерибан
Сьогоднішній загострення пристрастей навколо газотранспортної війни відволікає увагу від інших, не менш серйозних прикладів цієї стала вже традиційною проблеми української економіки - дерибану, який комусь більше подобається називати рейдерством (конфлікт між "Нафтогазом" і "Газпромом" повинен бути класифікований приблизно так).
Однак між двома цими поняттями все ж існує принципова смислова різниця. І різницю цю можна дуже чітко простежити на прикладі стала вже досить відомою для київської громадськості "управлінської діяльності" Кісляковкого Юрія Вікторовича, гендиректора колишнього "Електроприладу".
Не будемо наводити тут докладне досьє на даного товариша (так, саме товариша, оскільки експерти зараховують Кисляківського до прошарку так званих "червоних директорів"). Згадаймо тільки найбільш характерні для розуміння суті справи моменти його господарювання на позначеному підприємстві.
Специфіка і особлива цінність заводу в радянські часи складалася у виключній науково-стратегічної важливості і високотехнологічності виробництва, адже продукція - електровимірювальні прилади: потенціометри - надскладні системи автоматики для літаків, підводних човнів, атомних електростанцій, а також нормуючі перетворювачі. Частина цієї значимості залишилася і нині: на пострадянському просторі "Електроприлад" є монополістом у своєму сегменті. Правда, сьогодні основною комерційний сенс топ-менеджмент підприємства бачить у випуску спінінгів котушок "Дельфін", садових секаторів, приладів для домашнього консервування ... Сумно, звичайно, але показово для розуміння управлінської культури та стратегічного бачення керівництва.
Так от, повернемося до пана Кисляковського. Залишившись після розпаду Союзу на своєму посту, він повторив долю багатьох "червоних директорів": у 1996 році вже розділене на кілька самостійно господарюючих суб'єктів підприємство було приватизовано, переважно за схемою розподілу акцій між працівниками. З плином часу Кисляковський зосередив у себе і своїх наближених близько 20% акціонерного капіталу, що, однак, так і не зробило його повноправним господарем заводу, адже невсипущі капіталісти, серед яких і ТОВ "Експедиція-ХХІ" (контролююче сьогодні понад 30% акцій) , відразу поклали око на ласий шматок нерухомості на Подолі. І тут почалися для "Електроприладу" катаклізми, ймовірно, більш руйнівні, ніж затяжна криза постсовкової економіки.
Тут ми і підходимо до розуміння терміну "дерибан". Власне кажучи, це методи господарювання Кисляківського. Юрій Вікторович, використовуючи зареєстровані на родичів і "своїх" людей з персоналу заводу юрособи, почав масштабну продаж фондів заводу - близько десятка виробничих і адміністративних будівель, овочесховища, їдальнею ... І, звичайно ж, за символічними як для київського Подолу цінами. Що цілком зрозуміло: навіщо ж собі коханому продавати щось дорого, нехай і таке важливе стратегічне підприємство?! Цілковита дурниця. Ось тільки для ДПАУ, слава Богу, ця логіка здалася не цілком обгрунтованою, і кримінальна справа за статтею 212 частини 3 КК таки було порушено. І все через що: Юрія Вікторовича підвела банальна хижацька жадібність, адже приводом для розслідування (яке, до речі, інспірували конкуренти з згаданого ТОВ "Експедиція-ХХІ") стала ... несплата ПДВ з проданих за копійки фондів заводу.
Далі - більше. Минулого тижня відразу кілька джерел на заводі повідомили, що генеральний директор Кисляковський прийняв рішення протягом найближчих двох років ... ліквідувати це підприємство, про що він без зайвих комплексів заявив прямо на зустрічі з трудовим колективом. І побудувати на його місці ... звичайно ж, торгово-розважальний центр! У цьому рішенні Кисляковський йде в ногу з сучасними віяннями в області столичного бізнесу. Вельми цікавою є аргументація гендиректора: Кисляковський не бачить іншого виходу з триваючого близько року конфлікту з міноритарними акціонерними підприємствами. Бачите, це вони, сучі діти, не дають підприємству випускати заповітні потенціометри!
Характерно також ставлення "червоного директора" до соціальних гарантіях і зобов'язаннях: у зв'язку із закриттям Кисляковський закликав працівників підприємства як можна більш оперативно вирішити питання продажу йому належних їм акцій і почати пошук роботи. От і все, і ніхто нікому нічим не зобов'язаний.
Ось це - дерибан. Тобто безвідповідальне і бездумне розкрадання наукоємного стратегічного національного потенціалу, що є прямим збитком національним інтересам і загрозою для країни виявитися сировинним придатком, як би це пафосно і пишномовно звучало.
А рейдерство ... Рейдерство - це та ширма, за якою Юрій Вікторович вже багато років приховує свій дерибан, називаючи цими самими рейдерами конкурентів-акціонерів. Подає позови до судів, сам є відповідачем, пише листи Президенту про міфічні проектах української Силіконової долини ... Загалом, наполегливо, хоча й безуспішно, бореться з рейдерством. На людях. А сам за їх спиною, по-тихому розпродає фонди ...
І найбільш, на наш погляд, цікавий момент. За його власними словами, вже почалися переговори про продаж ліцензії російським підприємствам ВПК на виробництво єдиного конкурентоспроможного виду продукції - цих самих потенціометрів. І тут спливає серйозне питання: а чи не "ростуть чи ноги" з Росії? Чи не скочуючись до тупий антиросійської істерії, нині досить поширеною у вітчизняних ЗМІ, все ж можна припустити, що банкрутство "Електроприладу" в інтересах капіталів російського ВПК.
Ось і виходить, що в той час, поки українських платників податків досита годують погрозами денаціоналізації ГТС "Газпромом", в тіні залишаються інші проблеми схожого плану. Банкрутство і розбазарювання фондів "Електроприладу" з подальшим продажем ліцензій на високотехнологічні розробки в галузі авіації, ракетобудування та глобального позиціонування може бути не в останню чергу інспіровано власниками російської "оборонки". Втрата Україною стратегічних наукомістких технологій - пряма і безпосередня загроза рівномірному і синхронного (у загальносвітовому контексті) розвитку країни.
Російські підприємства ВПК на базі українських технологій здатні створити власні потужності з виробництва потенціометрів та інших наукомістких приладів для самих передових і індикативних галузей господарства.
А з чим же залишиться Україна? З черговим торгово-розважальним комплексом?! На ньому в майбутнє не полетиш і передові країни в епоху інформаційного суспільства навряд чи наздоженеш ...