Відео дня
Свободу на хліб не намажеш? ..
З одного боку, так чекала, так чекала, щоб КС скоріше виніс хоч яке рішення - аби синюшний бомжатник з'їхав з мого двору, де він, сердешний, цільний день на всьому просторі треться, замість щоб під КС ідейно стояти.
П'є, їсть, паскудить сміттям, на ньому ж відпочиває ... І поняття не має, що саме ось над цим кутом за дверима парадного висіла в 2004-му знаменита папірчик: "Не сси в під'їзді - ти ж не донецький!".
А інакше б він, цей відряджений народ, захисник судді Станік і всього Конституційного Суду, не просто тихо б піся під стінку, а, навпаки, радісно доповідав: "Дочекалися? Це я! ".
Фото Тетяни Чорновол, "Обозреватель"
Тобто, вони вже позначили всю територію, причому - багаторазово, вже все, Київ взято і зафлажкован, можна з'їжджати.
До чергових виборів, може, вивітриться, до дострокових - це навряд чи.
Так я і кажу - з іншого боку, якщо заради Батьківщини треба потерпіти епопею з розглядом у КС нового Указу про "киш з пляжу" - я ще потерплю.
Навіть якщо й над Жилянській з усіма прилеглими, і над нашим Майданом буде як і раніше стояти специфічно-катастрофічний зміг, який свідчить про те, що Янукович "Анну Ахметову"-то читав, а більше нікого і ніколи.
Інакше б він точно запам'ятав того німецького класика на прізвище Гете, який переконував: "Той, хто любить свій народ, повинен зводити його в баню" ...
Ну, нічого, нічого, потерпимо. Заради торжества демократії.
Фото прес-служби Президента УкраїниАле ти дивись, як Президент наш розворушився! А, каже, раз по термінах вибори на 27 травня не виходять - ну, нате вам новий Указ і нові терміни - червень .
Ось з обгрунтуванням формальним і згадкою ст. 90 не надто поки зрозуміло. А так - все ясно, все те ж, і просто цікава задачка для КС, який би не тільки звіряв пункт Указу з конкретною статтею - це всякий дурень може, та й неухильно робить, а відповів би на питання своєї найвищої компетенції: були у Президента підстави захистити вибір народу на основі прав цього народу (як єдиного джерела влади), закладених у Конституції, гарантом дотримання якої і є Президент?
Звичайно, дуже ще цікаво, що опозиція, тривожно очікуючи за деякими симптомів почесної капітуляції Президента - схоже, так само з несподіванкою побачила Ющенко в телевізорі з цією указной-2 новиною, як і весь інший політикум.
У тому числі той, який водив даремний хоровод навколо чергового круглого столу, як спільна президентсько-прем'єрська робоча група "з врегулювання" ...
А тут - бах! Аж Янукович з ближнього зарубіжжя бігом на літак.
Чогось таке Президента нашого таки шандарахнуло ... Ну, може, звичайно, побоювання, що в закритій частині вже КС розвине крейсерську швидкість.
Хоча я от думаю: чого хотіла насправді вся та червона сволота в Криму, яка у "Артека" зустріла Катерину Ющенко божевільним пікетом, а в "Артеку" - наметами псіхпротеста, давно не баченої дрімучістю і біснуватістю (не баченої з часів передвиборної поїздки В. Ющенко в Донецьк), акцією "Крим - не Оклахома!", транспарантами "ЦРУ не пройде!", "Ющенко - Чумаченко - США", "Скільки платять в ЦРУ?", "Чумаченко - вокзал - Америка!" ... ( Альо, ми ще Європа?!)
І ще заявами "офіційних" місцевих компартійних осіб: "Ми протестуємо проти присутності американки на Міжнародному форумі в" Артеку ". Ну, не дебіли?
Фото PHLТвою мать! І вірний союзник кримських комуняк, повний ідіот від "радянських офіцерів" (він був ідіотом, коли я ще в Криму жила, а пити не кинув), гордо пояснює пресі, клоун: мовляв, пані Чумаченко довелося освоїти торішній досвід американців і пробиватися на територію потрібного об'єкта обхідними шляхами - степами, лісами, стежками ...
Слів немає. Мата - і то шкода.
Хто там у Президента ще є? "Альфа"? Я, кажись, вже б пустила її в справу. І щоб ось так, методично - головки в одну сторону, жопи - в іншу. І гвинтити-гвинтити, поки сировина не скінчиться.
А він, бач, тільки Указ-2 видав. Хоча, знаючи його трепетне ставлення до сім'ї, подкремлевскіе провокатори, може, розраховували на зрив гвинтів і більш круту реакцію.
Я б особисто його ні за яку не засудила. І хрін з ем, з рушницею, в якому там воно акті розродиться ...
Ото б, думаю, Єльцин ні стрельнув би по "парламентаризму" - і світ був би іншим.
А вже пішов Єльцин. Як сумно. Відспівали виткану з протиріч переломну епоху. Неповторну епоху фантастичних надій і позамежних розчарувань. Поховали Демократа, незбагненно виникло зі партчиновників, царя і мужика.
Чиї трагічні помилки не применшують величі Особистості та її визначну роль в Історії.
У моїй власній - теж. Я червоний партквиток поклала тільки після Єльцина. А до цього сиділа в кримському ефірі, у своїй програмі і говорила: ні, ще не час виходити з партії, а раптом Єльцину знадобиться наше плече ...
Ой, як же ж Грач Леонід Іванович, начальствуя в рескомі Компартії, шаленів і кричав: ми, мовляв, не дозволимо, щоб, використовуючи службове становище, з телеекрану займалися антирадянської і антикомуністичної агітацією!
І мені на службі ліпили черговий сувору догану, а Леонід Іванович посилав в ефір членів місцевого заповідного "політбюро", і чотири мужика, червоніючи і мекая, в спецпрограмі з умовною указівку "відщепенки - бій" обговорювали, як це "заблукала Тетяна Євгенівна" і які надії є наставити її на шлях істинний ...
А потім ще від Грача піздюлей отримували - за м'якотілість і мляве беканіе ... На дворі-то було вже інший час.
Який час було веселе ... Яка віра була відчайдушна! Яке було щастя жити з цією вірою ...
Звичайно, тепер іноді й не ясно, навіщо все було, якщо та країна, надихавшись свободи, але, зрозумівши, що її ні на хліб не намажеш, ні в склянка не наллєш, запала в ті ж кайдани, з яких так на "ура" вирвалася.
Звідки пішла, туди і прийшла ...
Коли народжується влада, по-царськи готова дати нам волю, і таки дає народу свободу, як подарунок, то чого потім з нею, свободою, робити, не знають ні влада, ні народ. І так довго не знаходиться їй, свободі, творчого застосування, що самоцінність її девальвується, і на розруху в головах, на піснеспіви замість розгрібання бруду, на проповіді замість плану дій, на повсюдний цей хаос і на руїни надій приходить якийсь пруссак і каже : "Я є порядок".
І в повітря летять схвальні чепчики, а додолу - вдячні сльози.
Втім, пруссак може бути зовсім не гебістські чоботом, а, навпаки, гебістські стукачем і відмитим зеком. Мова не про це, а про готовність зародкового "громадянства" віддати свободу за зайву пайку. Або за збереження наявної. Або за "Спокій". Або за стабільність - а як же без неї.
І чим просвещеннее шар цього "громадянства", готового до абортації, тим аргументовано і складаний він буде обгрунтовувати свою відмову від свободи і боротьби за неї, щоб присісти на зручний поплавець і з демонстративним переконанням зробити висновок: "Ті чи не краще цих, вони воюють за влада, це не наша війна ".
Ми це вже проходили.
Зоряні "пси демократії" заявили це колись в 99-м, благословивши дорогу Кучмі-2, яке встигло потім і по-сімейному дограбувати країну, і добудувати систему власного імені, з якою впоратися ми не можемо і сьогодні, і запустити її на справу "грузина, бля, грузина", і закласти ту К-реформу, яка тепер стрясає країну і ще трохи - розвалить до дна.
А нинішні "сторожові пси", що біжать з "не нашої війни" ... Слухайте, і правда, не треба "за тих" або "за цих". За себе - не пробували? І що?
Хочеться, щоб завивав комуняки запором в СРКе визначали курс країни?
Щоб прокуратура, обшукали, що не виявляла тих "регіоналів", які в Криму влаштували телегрупі "Чорноморки" бойові показові виступи ім. Калашникова?
Щоб дідусь Мороз, від якого навіть потрухів не залишилося - "продано", - являв світу "розум, честь і совість" української нації?
Фу ти, ну ти, ніжки гнуться, "воюють за особисту владу" ...
Між іншим, боротьба Єльцина за особисту владу послужила епохальним змінам. Єльцин, вибиваючи крісло з-під Горбачова, скінчив КПРС, комунізм, останню імперію, "тюрму народів" і, за справедливим рахунком, приніс нам нашу - українську - незалежність. І таки "держкордон" (перемога з перемог!) У Великому Договорі з Росією.
Так що збіг особистих інтересів Єльцина у боротьбі за владу - з інтересами широкої світової і (частково) колишньої совкової громадськості змінило політичну картину світу, розсунувши горизонти демократії.
Тому справа не в прагненні до особистої влади, а в тому, заради чого. Борючись за особисту владу, можна ганебно закінчити свою персональну "епоху", як Мороз. А можна, навпаки, мужньо і широко відкрити нову історичну Епоху, як Єльцин.
Ну і, звичайно, ще один класичний російський питання - "До чого стадам дари свободи?" - Не має звучати так, як він звучав і звучить досі - риторично.
Нє, ну у нас, звичайно, не те, у нас все більше прозою: "Це не наша війна ..."
Звичайно, наші політичні лідери зробили все, щоб вже ніхто з минулих Майдан-04 не рвав сорочку на грудях за один тільки питання: а чим, власне, вони - Юля, Юра, Ющенко, нанайці - краще "синців"?
Ну, у мене свій відповідь, не вдаючись у особисті та громадські подробиці, чому вони краще: ми з однієї планети, я знаю, як з ними боротися, і як, при необхідності, тикати їх носом у їх власне ... діяння.
Я навіть думаю (і весь час говорю), що якщо б, піднісши Ющенку, народ не спочивав би, розчулюючись своїй перемозі, а дер б його з першого дня за кожен "крок вліво, крок вправо" від майданних обіцянок і надій, то ми не дійшли б до такого життя - линяло-червоно-синюшного ...
А з цими, які роги вперед, Калашников навипуск, замість копит асфальтовий каток і па-а-ашла, і па-а-ашла - дуже не хочеться залишитися один на один в країні, як в темному провулку, і років так через ... багато - ледве-ледве нашкребти сотню, щоб у "Марші незгодніх" отримати, нарешті, кийком по голові і тим закінчити свою бурхливу (а по громадському підсумку - марну) життя.
Нє, ще, мабуть, повоюю ...
Читайте також Відкритий лист Михайла Бродського Тетяні Коробової