Дуля в євроупаковці, або "Відстійник" для остарбайтерів

Для України та інших країн СНД Європа приготував щось під назвою "східне партнерство". Це спосіб мило відмовити в перспективі членства, не поступаючись в той же час своїм авторитетом на пострадянському просторі. З оглядкою на Росію і думками про власної енергобезпеки та нелегальної міграції Європа запрошує нас на своєрідний "відстійник" для остарбайтерів.

Європа + ...?

Ідея "східного партнерства" з'явилася в травні 2007 року і була вперше озвучена Швецією та Польщею. Нове об'єднання відображало до всього іншого ще і звичку європейців до створення нових колективних структур, значна частина яких представляє собою "парламент" у його первинному значенні - тобто "Говорильню". Так і "східне партнерство". Шведські і польські експерти передбачили, що освіта буде мати вигляд багатонаціонального форуму: увійдуть 27 країн Євросоюзу, а також Україна, Молдова, Грузія, Вірменія та Азербайджан. Пізніше, цього року, дія "партнерства" запропонували поширити на Білорусь - почалися взаємні гри Європи і Лукашенко по "приручення" хитрого мінського автократа.

Минуло майже півтора року, і Єврокомісія укупі з Європарламентом урочисто оголосили, що комюніке про "східному партнерстві" готове. Чудова шістка з європейських і кавказьких держав СНД побачила текст документа, за яким в Брюсселі, нарешті, зібралися "узаконити стосунки" з цієї різношерстої компанією колишніх республік СРСР.

У належної за статусом красивою преамбулі до документа пігулку "цивілізованого" зарозумілості європейські сибарити підсолодили багатозначними словесами і велемовно обіцянками. Згідно з ними, Єврокомісія планує запропонувати підписати угоди про асоціацію з цими країнами в найближчі роки і визнати "європейські ідентичність та прагнення цих країн" (спасибі, спасибі! - Так і хочеться скрикнути. Особливо голосно кричать в Грузії, особливо неодмінно - в Азербайджані). Також передбачається: створення зони вільної торгівлі з можливою трансформацією в Європейську економічну зону (ще одна ефемерна евроконструкція), введення безвізового режиму з країнами "шістки", підписання меморандумів про взаєморозуміння для забезпечення енергобезпеки ЄС і збільшення витрат Євросоюзу на допомогу новоявленим партнерам удвічі до 2013 року і в три з половиною рази - до 2020 року. Зростання витрат по останньому пункту становитиме 2,1 млрд євро - без урахування втрати 75 млн євро, яка може відбутися в результаті скасування вартості віз.

Євросоюз обіцяє також з часом полегшити перетин європейських кордонів для громадян держав, що беруть участь у партнерстві. Україна, як відомо, пішла на односторонню скасування віз для громадян ЄС у 2005 році. Від європейців не було ні відповіді, ні привіту. Тепер же у візовій сфері "партнерство" не розділяючи, що характерно, республіки СНД на "своїх" і "чужих" (тобто Саакашвілі і Лукашенко для Брюсселя "в одному флаконі"), передбачає "в довгостроковій перспективі" початок діалогу про безвізові поїздки для громадян усіх країн-партнерів. Єврокомісія окремо обумовлює, що швидкість цих змін буде "залежатиме від ситуації в кожній країні - учасниці партнерства". Тобто з урахуванням неухильного зростання рівня життя в наших державах і масової схильності з дерибану закордонних грантів - після дощику в четвер.

"Енергійно" треп

Крім заходу міграції та загальних гуманітарних питань, ЄС приділив у програмі значне місце енергетичної безпеки. Увага до цього аспекту було розширено порівняно з першим проектом документа. Цей розділ опинився і найбільш спірним. Тут зіткнулися погляди і формулювання західно-та східноєвропейських членів Євросоюзу.

Комюніке проголошує, що "Євросоюз ставить своїм завданням включення глав про енергетичну взаємозалежності в угоди про асоціацію з країнами" Східного партнерства ". ... У цьому руслі Євросоюз твердо виступає за переговори про членство України і Молдови в Енергетичному співтоваристві, а також підписання меморандумів про взаєморозуміння у сфері енергетичної безпеки з Молдавією, Грузією та Вірменією. Євросоюз має намір підвищувати політичні зв'язки з Азербайджаном як головним експортером вуглеводнів в ЄС. І, нарешті, необхідно обговорити декларацію Єврокомісія-Білорусь, що стосується енергетики та зачіпає транзит вуглеводнів і реформу енергетики (в Білорусії) ". Тут же обмовляється, правда, без всякої конкретики, намір разраработать і здійснити програми інтеграції регіональних ринків електроенергії, підвищення ефективності енергетичного сектору та використання відновлюваних джерел енергії, а також об'єднання електричних мереж. Говориться і про проект щодо створення Південного енергокоридору в рамках "диверсифікації транзитних потоків і постачальників енергії в ЄС і в країни-партнери".

Найцікавіша дискусія розгорілася на етапі підготовки документа навколо лукавого пункту про те, що енергобезпека "східних партнерів" передбачає в тому числі "загальне управління і навіть володіння трубопроводами компаніями країн-постачальників, транзитерів і споживачів". Цей пункт лобіювала Німеччина (як відомо, з часів Шредера - кращий друг "Газпрому" і Путіна), але поляки та інші "нові європейці" не дали цьому пункту бути включеним в остаточний текст.

До слова, не потрапив в підсумковий варіант документа і пункт про важливість добудови та фукнціонірованія в аверсному режимі нещасливого нафтопроводу "Одеса-Броди-Гданськ".

Польський "локомотив"

Експерти виказують свої думки про те, чому саме Польща виступила таким старанним ходитиме всій СНГовіі компанії. Поляки бажають стати гегемоном серед східноєвропейських членів ЄС, і теоретично їм ніщо не заважає, крім одного - впливу та ваги країн т.з. старої Європи в особі Франції, Німеччини та Італії. А ті укупі з періодично приєднується до них Великобританією завжди відрізнялися пієтетом до російського фактору, страхом за власну енергобезпеку і явним небажанням "потрафляти" США, за широку спину яких ховається нова Європа в особі колишніх країн соціалізму.

ЄС зараз і в осяжній перспективі не потрібно подальше розширення. Дотаційним економікам Східної Європи все одно - вони самі звикли сидіти в клієнтах у старих європейців, але могутнім донорам Євросоюзу в особі Німеччини та Франції зовсім не хочеться пристібати до себе ще більш слабкі економіки країн колишнього СРСР.

Тому Польща, заручившись підтримкою нейтральної (і таємно заздрить тісним зв'язкам "Газпрому" з Берліном) Швеції, вирішила піднести всім сторонам компромісне формулювання. Потенційні кандидати в ЄС, залишаючись на довгі роки в такому статусі, отримують, тим не менш, лобіста в особі Польщі перед рештою ЄС, що посилює зарозумілість останньої (хоча невже у Варшаві вважають, що Київ і Тбілісі, не кажучи вже про Баку і Єревані , будуть зноситися з Брюсселем лише через їх посередництво?). Стара Європа заспокоюється, кинувши польську "кістку" СНГовіі кандидатам, і на довгий час закривши очі, щоб не відповідати однозначним "ні" на пряме запитання про розширення.

Нова пісня про головне

"Нова пісня" у вигляді східного партнерства реалізується в рамках вже діючої Європейської політики сусідства, яка вже передбачає встановлення привілейованих відносин з країнами-сусідами Євросоюзу. Тобто фактично партнерство дублює цей напрямок діяльності ЄС, а схильність європейців заплутувати самих себе в бюрократичних надбудовах і програмах вже згадувалася вище.

Тим часом для України ці пропозиції в стратегічному масштабі не становлять великого інтересу, бо майже повністю дублюють вже існуючий формат переговорів з ЄС. Так, про зону вільної торгівлі йдеться вже кілька років, і її створення практично рівносильно вступу в ЄС, тому й тягнеться так довго. Так що проводити ще один саміт в рамках чергової європейської "говорильні" Києву навряд чи має сенс.

Однак чиновники з Брюсселя, які побоювалися невдоволення українських колег, не знають, що у нас готові радісно виляти хвостиком, отримавши будь-яку кісточку з брюссельського столу. Так, МЗС уже "позитивно оцінив" програму і назвав її "дорогою в ЄС". Він же переможно проголосив, що це може статися вже в 2009 році. Брюссель нічого не підтвердив, знаючи практику українського МЗС рапортувати про повну перемогу при будь-якому теоретичному успіху на штабній карті.

Більш обережно висловилася в цьому плані прем'єр-міністр. Юлія Тимошенко заявила, що "східне партнерство - це трохи краще ніж сусідство, з трохи кращими преференціями. Ми розраховуємо, що зараз проведемо всі переговори, і в кінці 2009 зможемо за підтримки Швеції - а Швеція головуватиме в ЄС у другій половині 2009 року - вийти на підписання угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС ".

І все-таки залишається питання: воно нам взагалі потрібно, це "партнерство"?