Як збільшити свій рейтинг без хірургічного втручання

"Війна рейтингів" вже почалася. Щоразу з наближенням виборів активізуються соціологічні та псевдосоціологічні служби, а також замовники опитувань. Частково тут відіграє роль звичайний інтерес громадян (та й політиків) до підсумків майбутніх виборів. Однак головне, звичайно, в бажанні громадян визначити свій вибір і бажанні політиків "допомогти" їм у цьому. Вплив на настрої виборців за допомогою рейтингів отримало назву "ефекту фургона з оркестром".

Відео дня

Чому виборці цікавляться рейтингами?

Всього можна виділити три основні причини інтересу до рейтингів. Ці фактори можуть діяти як поодинці, так і в комплексі. По-перше, підштовхнути виборця до ознайомлення з рейтингами може простий "спортивний інтерес". Вибори - видовище досить захоплююче, щоб проста людина могла дозволити собі поцікавитися, чим же все це закінчиться. Оскільки такий інтерес, як правило, не передбачає активних дій, то і маніпулятивний елемент тут досить слабкий.

По-друге, виборець може знайомитися з рейтингами, щоб зробити розумний вибір, проголосувати так, щоб його голос не пропав. В умовах України політичний спектр надлишково різноманітний. Тому в будь-якому виборчому бюлетені завжди знайдеться кілька прийнятних кандидатур, вибрати між якими досить важко. У таких умовах розумний виборець, який хоче сприяти просуванню тієї чи іншої політичної лінії, захоче упевнитися в тому, що його голос дійсно "піде у справу". Наприклад, під час виборів 1998 року, такий механізм часто визначав вибір між списками Руху та "Національного фронту".

Такий інтерес до рейтингів провокує перехід голосів до сильніших суперникам. Однак, оскільки вибір тут носить ідеологічний характер, голоси зовсім не обов'язково відходять до найбільш сильного учаснику рейтингу.

По-третє, виборець може захотіти бути з лідером. Конкретні психологічні причини такого інтересу можуть бути самими різними. Це і просто "почуття натовпу", і бажання проголосувати за "сильного лідера" (передбачається, що такий завжди має бути першим), та інші подібні моменти. У випадку з таким інтересом, "ефект фургона з оркестром" зазвичай призводить до перерозподілу голосів раніше виборців на користь абсолютного лідера. У всякому разі, тут зачіпається вибір в першу чергу тих людей, які орієнтуються на особисті, а не на політичні якості кандидата.

Чи впливають рейтинги на вибори?

Українські (а рівно - американські, російські і т.п.) соціологи тут до спільного висновку не прийшли. У літературі представлені в основному три точки зору.

Перша, найбільш екстремістська, належить французькому соціологу Патріку Шампань, який вважає, що впливають і сильно. На цій підставі він пропонує публікацію рейтингів (а краще - самі рейтинги) заборонити.

Друга належить авторам однією з перших опублікованих в Україні методик прогнозування результатів виборів Олегу Петрову і Володимиру Полторак, які оцінюють вплив лідерства в рейтингах на кінцевий результат в межах 2-3%.

Третю представляє Олександр Вишняк, який, слідуючи за класиками американської електоральної соціології, вважає "ефект фургона з оркестром" не існуючим.

Автор схильний дотримуватися другої точки зору вже хоча б тому, що публікація рейтингів викликає відповідні дії виборчих штабів кандидатів і партій. Ці ж дії змінюють саму поточну конфігурацію виборів. Втім, ці дії тактичні і принципово змінити стратегічну розстановку сил вони не можуть. Вже тому вплив публікації рейтингів не настільки вже суттєво.

Крім того, значну перевагу одній зі сторін змушує виборців орієнтуватися на соціально схвалені кандидатури до виборів. Під час же виборів це не заважає підтримати кандидата, бажаного для самого виборця, тобто - Не лідер.

У цьому відношенні більш ефективним виглядає безпосереднє маніпулювання роботою штабів. Зокрема, скидання фальсифікованих рейтингів у штаби конкурентів з метою не допустити їх об'єднання. Така технологія ефективно застосовувалася проти "канівської четвірки" на виборах 1999 року.

Який рейтинг "правильний"?

Методика проведення соціологічних досліджень річ досить спеціальна, тому про походження рейтингів слід сказати лише кілька слів. У новому Законі про вибори при публікації рейтингів слід вказувати: "організацію, що проводила опитування, час його проведення, кількість опитаних, метод збору інформації, точне формулювання питання, статистичну оцінку можливої ??похибки". Більшість з цих показників в українських ЗМІ згадуються, виключення робиться лише для:

- Методу збору інформації. Причина тут, ймовірно, в тому, що самі журналісти, на жаль, не завжди розуміють, ніж опитування відрізняється від анкетування. Втім, у випадку з електоральними дослідженнями більше значення мають методи формування вибірки. Зрозуміло, що анкетування читачів газети "Комуніст" буде дещо відрізнятися від відповідей відвідувачів веб-сайту націонал-демократів;

- Статистичної оцінки похибки. Це питання також вельми спеціальний і читачам нецікавий. Тут більш важливо пам'ятати, що соціологічне дослідження дає не точне, а тільки приблизну оцінку думок людей. У плані точності особливої ??різниці між дослідженнями, де опитано 1200 і 12 тис. чоловік, немає - і та і інша вибірки цілком достатні і, в той же час, мізерно малі в порівнянні з загальною чисельністю населення або виборців у країні.

Методи фальсифікації

Фальсифікація - технологія брудна і нерозумна. У всякому разі, поява фальшивих рейтингів не залишається непоміченим і легко звертається проти автора.

Фальсифікація результатів дослідження - справа технічно складне і дороге. Якщо вже хочеться підробити результати серйозного дослідження, то зазвичай або вставляють в реальне опитування "фальсифіковану" позицію (типу: "чи знаєте ви, що ім'ярек: ..., ... і навіть - ...!"), Або тупо підміняють результат. Наприклад, можна "переплутати" цифри рейтингу в реальному опитуванні при публікації його результатів.

Частіше застосовується фальсифікація факту проведення дослідження. У таких випадках замовники створюють свої власні служби, що складаються з 1-2 чоловік, які, як правило, не є професійними практичними соціологами і засудження колег для них особливого значення не має. Правда, такі технології (у всякому разі - на національному рівні) недостатньо дієві, оскільки в українських ЗМІ вже склалася добра традиція вказувати організаторів досліджень, а значить, читач (глядач) при бажанні може перевірити компетентність авторів рейтингу.

В принципі маніпулювання реальними рейтингами може бути більш-менш технологічним. На початку розглянемо маніпулювання реальними рейтингами за допомогою спотворень при публікації.

Головним з таких прийомів є перенесення результатів опитування якоїсь спеціальної групи на весь масив. Природно, якщо опитати тільки пенсіонерів, то рейтинг КПУ "зашкалить". Пряме перекручування, все ж - явище досить рідкісне. Частіше використовується більш м'який вплив. Наприклад, під час президентських виборів прихильники опозиційних кандидатів публікували рейтинги, отримані в Інтернеті, і з щирим подивом запитували, чому в їх результатах кандидат на першому місці, а в результатах соціологічних служб - на п'ятому.

Іноді зустрічається маніпулювання датою проведення опитування. Час проведення дослідження зазвичай вказується з високою точністю: називаються граничні дати опитування. ЗМІ, найчастіше, публікують тільки місяць, що в більшості випадків можна вважати допустимим. Однак якщо протягом місяця відбулися якісь суттєві політичні події (як це було у випадку з терактом проти Наталії Вітренко), то дані при публікації можуть виявитися застарілими. Бувають випадки публікації рейтингу протягом тривалого часу або з великою затримкою. Наприклад, в ході президентських виборів 1999 року деякі опозиційні видання ще в липні публікували дані березневих досліджень, де Л. Кучма перебував на 3-4, а не на 1-2 місці.

Досить популярними є спотворення у формулюваннях результатів. Зазвичай це "приховування" при публікації "незначущих" позицій ("важко відповісти", "не визначився" і т.п.), підміна питання ("хто переможе?" Замість "за кого проголосуєте?" І т.п.) і інші, досить прозорі, ходи.

Найчастіше маніпуляції рейтингами припускають публікацію одних даних і м'яке замовчування інших.

Технологи також воліють працювати з формулюваннями питань. Зокрема, можуть публікуватися дані опитування щодо довіри до політиків, і не публікуватися - щодо бажання за них голосувати (чи - навпаки). Часто високий рівень довіри не є достатнім стимулом для голосування.

Різне враження залишають рейтинги, основою яких є відсоток від усіх виборців і від тих, хто має намір взяти участь у голосуванні. У першому випадку відсоток менше, хоча розстановка позицій та ж. Однак якщо в такому випадку вказані всі варіанти відповідей, то це і маніпуляцією не назвеш. Втім, доводилося бачити газетні матеріали, де відсоток "ворога" був названий від числа опитаних, а "свого" - від мають намір взяти участь у голосуванні. Хід, безумовно, хитрий - результати тут порівнянню не піддаються.

Ну і найбільш професійний хід - публікація даних відповідей на запитання "хто переможе". Для загальнонаціональних рейтингів партій така постановка не має особливого сенсу - зазвичай таке питання використовується для визначення стійкості електорату, аналізується за допомогою подвійних зв'язків і, таким чином, для прямої публікації не призначений. А от для виборів політиків цей хід застосовується часто. Наприклад, протягом всієї кампанії 1999 року Л. Кучма лідирував в таких рейтингах з великим відривом. Причому ніякого маніпулювання або, боронь Боже, фальсифікації тут не було.

Іноді певний вплив різниця в характері питань. В опитувальних методиках використовуються т.зв. "Відкриті" (де респондент повинен сам назвати відповідь) і "закриті" (де респонденту пред'являється список можливих відповідей) питання. Зрозуміло, що результати будуть відрізнятися, оскільки у випадку з "відкритим" питанням, на відповідь впливає не тільки довіру до політика, але також і його популярність, то, наскільки він перебуває "на слуху" у простих людей.

Якщо ж публікація прямих рейтингів за тих чи інших причин неможлива, то використовуються "обхідні маневри". Зокрема, можна опублікувати список особистих якостей бажаних для кандидата або асоціюються з певним кандидатом. Це, звичайно, не рейтинг, але як приємно писати, що нашого кандидата 90% виборців вважають чесним!

Як боротися з маніпуляцією рейтингами?

По-перше, всі рейтинги повинні публікуватися за певними і добре відомим соціологам і журналістам стандартам. Кваліфікація всіх служб, що надають дані соціологічних досліджень, повинна бути обов'язково підтверджена колегами. Природно, забороняти публікуватися новим службам марно, але їх матеріали повинні підписуватися не тільки назвою організації, але і прізвищем керівника. Крім того, ЗМІ цілком можуть звертатися до відомих соціологам, з проханням прокоментувати отримані результати і оцінити компетентність керівника групи. Головне завдання всіх зацікавлених у чесному ході виборів сторін - виключити фальсифікації соціологічних даних.

По-друге, добре б постійно інформувати громадян щодо того, що соціологічні дані приблизні, і не відображають повною мірою реальну картину. Зокрема, якщо, за соціологічними даними, за одного політика мають намір голосувати 19% виборців, а за іншого - 20,5%, то їх реальні рейтинги можна вважати рівними.

По-третє, необхідно зняти непродуманий і необгрунтований заборону на публікацію соціологічних даних перед голосуванням. Нерозумно забороняти публікації даних саме в той період, коли вони найбільш близькі до істини. Удвічі дурним виглядає ця заборона на тлі того, що публікація передвиборних прогнозів (ті ж рейтинги, тільки після обробки за спеціальною методикою), у нас не заборонена. У всякому разі, ілюзорні побоювання впливу рейтингів на виборців тут вступають в протиріччя з правом цих виборців на достовірну інформацію.

( Матеріал вперше опублікований в газеті "День" 15.11.2001, хоча за п'ятирічку він зовсім не втратив актуальність )

Василь Стоякін , директор Центру політичного маркетингу