" Укртатнафта": україно-татарське СП більше не існує

Татарські нафтовики зробили все можливе для припинення існування ЗАТ "Укртатнафта" у формі спільного підприємства, повністю вилучивши внесення інвестиції. А з урахуванням хронічного невиконання "Татнефтью" всіх своїх зобов'язань, україно-татарське підприємство з переробки нафти у формі СП припинило своє існування.

Відео дня

У Республіці Татарстан наближається до кінця процес незаконного вилучення української власності. Нагадаємо, що 5 вересня 2008 Арбітражний суд Республіки Татарстан (справа № А65-9070/2008) за позовом якогось ТОВ "Сувар-Казань" визначив, що "Укртатнафта" має борг у розмірі 2,5 мільярдів гривень перед цією компанією. Таку суму "Укртатнафта" нібито повинна за сировину, поставлене трьома компаніями, контрольованими татарськими акціонерами - МПП "Авто", ТОВ "Таїз" і ТОВ "Техно-Прогрес".

"Нарисовался" борг "Укртатнафти" перед цими трьома компаніями таким чином: що увійшли в змову колишній керівник "Укртатнафти" Сергій Глушко і татарські акціонери "Укртатнафти" (компанія "Татнефть") підписували фіктивні документи, якими підтверджували наявність заборгованостей "Укртатнафти" перед МПП " Авто ", ТОВ" Таїз "і ТОВ" Техно-Прогрес ", роблячи це в умовах невиконання останніми своїх договірних зобов'язань щодо постачання нафти. Вже на початку 2008 року за договором уступки вимоги ці боргові зобов'язання були передані від МПП "Авто", ТОВ "Таїз" і ТОВ "Техно-Прогрес" на користь ТОВ "Компанія" Сувар-Казань ", яка також належить татарським акціонерам" Укртатнафти " . Операція була "чомусь" оформлена у приватного нотаріуса в Москві, що дає додаткові підстави сумніватися в її чистоті.

Відзначимо, що невелика частина нафти від "Авто", "Таїз" І "Технопрогресу" дійсно надійшла, але, при цьому, постачальниками не були виконані зобов'язання на 2,5 мільярда гривень. Проте колишній керівник "Укртатнафти" С.Глушко, відкрито симпатизував татарам, визнав фіктивну заборгованість.

"Укртатнафта" успішно оскаржила в Господарському суді Полтавської області (постанова від 2 вересня 2008 року) договір уступки права вимоги від "Авто", "Таїз" і "Техно-Прогрес" на користь "Сувар-Казань": справа в тому, що згідно законодавства України та договорами про постачання компаніями "Авто", "Таїз" і "Технопрогресу" нафти "Укртатнафті" поступка права вимоги може відбуватися виключно за наявності згоди останньої. В даному випадку, згоди від "Укртатнафти" не було. Та й не могло бути, тому що мова йде про фіктивно сформованої заборгованості.

Далі, 8 жовтня 2008 року рішення Полтавського госпсуду було залишено в силі Київським міжобласним господарським судом. А 22 січня 2009 року вже Вищий господарський суд України визнав незаконною поступку прав вимоги на користь "Сувар-Казані". Крапку в цьому питанні поставив Верховний Суд України, який 26 березня 2009 виніс остаточний і не підлягає оскарженню вердикт - договору уступки права вимоги до "Укртатнафті" від МПП "Авто", ТОВ "Таїз" і ТОВ "Техно-Прогрес" на користь ТОВ "Компанія" Сувар-Казань "визнані недійсними.

Розташування "Татнефтепрома" на території Татарстану значно полегшило татарам задачу з викрадення цієї компанії в України. З одного боку геть ігнорувалися рішення українських судів щодо незаконності договору уступки права вимоги. Робилося це в порушення низки міждержавних документів. Так, відповідно "Міждержавної угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності комерційних структур з держав-членів СНД" від 20 березня 1992 року учасники програми цієї угоди (у тому числі і Росія) зобов'язані визнавати і виконувати набрали законної сили рішення компетентних судів. Саме таким і є постанова Верховного Суду України від 26 березня 2009 року. До речі, відповідно до Міждержавної угоди "Про статус Економічного суду СНД" від 6 липня 1992 року і з рішенням Економічного суду СНД від 21 лютого 2002 рішення з господарського спору, винесене судом держави-члена СНД, виконується на території іншої держави-учасниці СНД без проведення процедури його визнання у судовому порядку (або, простіше кажучи - без легалізації). У випадку ж з рішеннями українських судів стосовно поступки прав вимоги до "Укртатнафті" дані рішення нахабно ігноруються.

З іншого боку, суди в Татарстані продовжували виявляти незрозумілу з правової точки зору лояльність до своїх земляків, задовольняючи всі вимоги "Сувар-Казань". Так, 11-ий Арбітражний Апеляційний суд Республіки Татарстан (справа № 11АП-6815/2008) залишив у силі рішення Арбітражного суду Республіки Татарстан про оплату "Укртатнафтою" фіктивного боргу. Апеляційна інстанція залишилася небайдужої і до іншої прохання місцевих нафтовиків - в якості заходів щодо забезпечення позову був обраний арешт майна "Укртатнафти" в Росії, що було "взято в роботу" судовим приставом-виконавцем Управління Федеральної служби судових приставів (УФСП) по Республіці Татарстан А . В.Савдіяровой.

клікніть документ для прсмотра в повному розмірі

Зокрема, мова йде про права на 73% акцій у ВАТ "Татнафтопром" (ці акції були передані "Укртатнафті" в обмін на частку в СП). За оцінками експертів, вартість "Татнефтепрома" чи не більше вартості самої "Укртатнафти". Справа в тому, що "Татнафтопром" є найперспективнішою в Татарстані компанією з розробки, видобутку та переробці нафти.

Цілком передбачувано і те, що татарські акціонери знайшли підтримку і в касаційній інстанції - 19 березня 2009 Федеральний Арбітражний суд Поволзької округу РФ санкціонував процес вилучення у "Укртатнафти" 73% акцій "Татнефтепрома". А на довершення всього 20 травня 2009 судовий пристав-виконавець Казанського міжрайонного СП УФСП Росії Е.Коротіхіна наказала Росимуществу продати з торгів викрадений у України пакет акцій "Татнефтепрома" у розмірі 73%.

клікніть документ для прсмотра в повному розмірі

Думаю зрозуміло, хто саме купить на торгах в Росмайно акції "Татнефтепрома"? Цікаво, Україну хоча б формально запросять до участі в торгах? Важливо і те, що 73% акцій "Татнефтепрома" оцінені всього лише в 96 мільйонів доларів, що приблизно в 4,5-5 разів менше їх реальної ціни. Зрозуміло, що така оцінка проведена для того, щоб "Татнефть" не надто сильно витратилася на придбання незаконно вилученого татарськими судами українського майна.

В умовах подібної "дружби" у виконанні нафтовиків з Казані говорити про можливість роботи "Укртатнафти", як спільного підприємства не має не найменшого сенсу. Власне про це майже два роки тому сказав тодішній міністр палива та енергетики Ю.Бойко, який заявив, що "Укртатнафта" у формі СП фактично не існує. А після вилучення 73% акцій "Татнефтепрома" (саме вони були єдиним реальним внеском татарської сторони в СП) та подальшої реалізації цього пакету, внесок татарської сторони в "Укртатнафту" став дорівнює нулю. Отже, "Укртатнафта" як СП більше не існує і є повністю українською компанією.