Огризки фантазій
В Україні впору починати вірити в одну чудесно-показову прикмету: якщо ситуацію в країні береться коментувати Володимир Огризко, то значить, все дійсно погано. І справа, звичайно, не в особистості цієї людини: він - ніхто, і звуть його "ніяк", незважаючи на посаду першого заступника Ради нацбезпеки і оборони України (РНБОУ). І не в його прізвища, так дивно характеризує стан надій і планів України.
Огризко і такі, як він, пишно розквітлі "помаранчеві" базіки-профани, які зосередилися у владі навколо президента Віктора Ющенка, винні в тому, що при них Україна за рівнем свого розвитку і сприйняття у світі опустилася нижче нікуди. І зараз змушена буде серйозно коригувати свої плани, дуже важко співставляти їх зі своїми можливостями і визначати своє місце в новій системі координат.
Огризко ще недавно був міністром закордонних справ, відповідав за зовнішню політику України. І що? Нічого. Він, і такі, як він, стали символом окозамилювання, подвійних стандартів і відвертої брехні, які й привели Україну до того згубному та однобічному курсом, який завів її в сьогоднішній тупик, в якому від неї намагаються відхрещуватися як на Заході, так і на Сході. Задекларувавши зовнішньополітичний "євроатлантичний похід на Захід", команда "помаранчевих" зовсім нічого не робила всередині країни. Замість необхідних всебічних внутрішніх реформ у всіх сферах життя українського суспільства в Україні розцвіли корупція, злодійство і присвоєння держбюджетних грошей і власності. Запанувала атмосфера вседозволеності для можновладців і жахливого правового нерівноправності для переважної більшості пересічних громадян. Тотальне погіршення життєвого рівня населення, вже схоже на зубожіння, прикривалося гучними, нічого не значущими фразами про "процвітанні" і "преуспеяніі" на інших напрямках. У підсумку, Україна нічого не робила всередині, щоб відповідати світовим стандартам життя, і в зовнішньому світі від неї ввічливо, але наполегливо відвертаються.
Останній візит до України віце-президента США Джо Байдена і коментарі до нього Огризко - тому підтвердження. Те, що відбулося насправді, і слова заступника секретаря РНБОУ про це між собою, на жаль, практично не мають нічого спільного ...
В Україні її нинішнє "помаранчеве" керівництво візит "дядечка Джо", ясна річ, розцінило як успішний і як свою перемогу. Ще б пак - візитер публічно сказав приємні слова про те, що поки мало видно українцям. А саме - Байден побачив "великий прогрес", який Україна зробила "за короткий період", а значить, "життєздатна демократія України демонструє світові те, що, незалежно від майбутніх викликів, Україна продовжуватиме йти своїм обраним шляхом, як частина Європи" . Вийшло у Байдена цілком у дусі Огризко: світовий "вчитель" подвійних стандартів підкинув "дровишек" в багаття фантазій "учня". Хто бачив в Україні ту країну, яку так барвисто намалював американський чиновник? Від фантастичних планів і надій залишилися одні недоноски. Або огризки, якщо хочете ...
Так, частковим успіхом можна назвати те, що високопоставлений представник з Вашингтона підтвердив спадкоємність курсу на розвиток стратегічного партнерства між США і Україною. Так, добре, що була відтворена українсько-американська комісія зі стратегічного партнерства, перше засідання якої відбудеться восени цього року. Так, непогано, що, за словами Байдена, американська сторона виділяє на реалізацію різних програм в Україні в 2009 році $ 120 млн., і ці програми спрямовані на підтримку миру і безпеки, зміцнення демократії, економічне зростання, реформування Збройних сил, боротьбу з ВІЛ / СНІД та покращення здоров'я дітей.
Але, по-перше, українсько-американська комісія вже існувала при Леоніді Кучмі. Але у форматі "Кучма - Гор", що відразу підкреслювало нерівність представництва сторін: від України - глава держави, від США - віце-президент. А, наприклад, для налагодження російсько-американських відносин створена комісія на рівні президентів - Барака Обами м Дмитра Медведєва. І в Москву їздив Обама. А в Київ - його зам. Тому що з Лімітроф не церемоняться ...
По-друге, 120 "лимонів зелені" - це не така вже й велика сума, яка до того ж буде блискавично розкрадена в Україні. У нас і не такі суми "підсапували", втрачаючи гідність, честь і совість. Останній приклад - розрекламований пам'ятник Голодомору 1932-1933 років у Києві. "Помаранчеве" керівництво на чолі з Ющенком клялися померти, але відстояти "пам'ять закатованих співвітчизників", навіть загрожувало покарати нині живуть українців, якщо ті будуть сумніватися. Все було химерно, пишно й урочисто. До свічці на схилах Дніпра біля Лаври повели навіть Байдена, і той вшанував пам'ять закатованих горщиком з квітами. Але навряд чи він зрозумів, що навіть поминання невинних жертв "така пам'ятлива" українська влада використала для розкрадання коштів з держбюджету. Рахункова палата України встановила, що вартість будівництва цього Меморіалу пам'яті жертв Голодомору завищена у 5 разів. У звіті "лічильників" сказано, що "через зволікання з початком робіт з проектування та будівництва Меморіалу, його вартість з ... суми 27,5 млн. грн. зросла до 133,8 млн. грн., або майже в 5 разів ".
А адже це - тільки перша черга Меморіалу. У висновку Рахункової палати сказано про потреби бюджетного фінансування спорудження другої черги Меморіального комплексу. А саме: у цінах 2008 року необхідна сума на будівництво другої черги комплексу становить 472,9 млн. грн. А потреба в додатковій земельній ділянці для спорудження державного музею становить 3,8 га. На додаток до тих 2,2 га, що вже задіяні під пам'ятник. Є де розгулятися злодійкуватим "фантазерам" ...
А що каже Огризко? Він знову напирає на можливість зустрічі Ющенка з Обамою вже восени цього року і навіть візиту глави США в Україні. А потім, осідлавши милого американському серцю антиросійського коника, Огризко почав стверджувати, що агресивна політика Москви в Криму, на базах Чорноморського флоту наблизить вступ України в НАТО.
І знову проколи. Усі без винятку оглядачі впевнені: Обама в Україну скоро не приїде. І якщо і зустрінеться з Ющенком, то тільки шапочно, в рамках якого-небудь міжнародного саміту. Та й то якщо Ющенко туди покличуть. А можуть і не покликати - кому потрібна така "кульгава качка"? Але що найдивніше - не дуже хочуть зустрічатися з Ющенком і в Москві. 18 липня цього року він не поїхав до Москви на скачки на кубок президента Росії, а в червні - на економічний саміт в Санкт-Петербурзі. І все тому, що, як сказали в Секретаріаті президента, і там, і там "був відсутній президентський формат". Тобто Ющенко не обіцяли зустріч з Медведєвим. І чорт би з нею, з цією неввічливість. Але Ющенко хоче, а його не підпускають. А разом з ним "Динамо" і Україну: адже він її президент ...
Про ціну ж слів Огризка про вступ до НАТО говорить прощальне заяву генсека Альянсу Яаап де Хооп Схеффера. "Сьогодні ні Україна, ні Грузія не готові до цього", - сказав він у Лондоні, куди прибув з прощальним візитом. На думку Схеффера, у цих країн немає перспектив вступити в Альянс і в найближчому майбутньому, так як вони зовсім не відповідають його критеріям. Міжнародник і нардеп-"регіонал" Леонід Кожара навіть побачив і сумний прогрес в заяві Схеффера (в порівнянні з його колишніми заявами на Бухарестському саміті НАТО в квітні 2008 року про обов'язкове прийняття України до Альянсу), і недвозначний сигнал українській владі: не сподіватися більше на підтримку Вашингтона і почати змінювати конфронтаційну політику щодо Росії. "Схеффер демонструє своєю заявою європейське розуміння європейської безпеки, яке відмінно від американського. Для Європи важливо, щоб Україна була надійним транзитером російських енергоносіїв, тому вона не зацікавлена ??в конфронтації наших країн ", - сказав Кожара.
Але ж провалена та інтеграція до Євросоюзу. Через кризу може бути припинено фінансування так званого "Східного партнерства" - сурогату-замінника на шляху України до ЄС. А підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС цього року не відбудеться і переноситься на невизначене майбутнє. В ЄС не вірять у дієздатність України та її влади. Навіть кредит на закупівлю газу у Росії Єврокомісія обставляє попередніми умовами, які, в принципі, принизливі для суверенної країни. Наприклад, однією з таких умов є те, що "Нафтогаз України" зможе отримати від Європи кошти тільки у разі проведення незалежного аудиту газу, що знаходиться в українських підземних сховищах. Таким чином ЄК хоче отримати гарантію, що всі позикові кошти будуть не розкрадені, а використані виключно для створення запасів газу ...
Але і це ж ще не все. Як пише газета "Дело", умови Єврокомісії розділені на три частини: попередні, короткострокові і середньострокові. І, крім аудиту сховищ, вони передбачають обов'язкове підвищення ціни газу для населення і підприємств теплокомуненерго. ЄК також хоче контролювати процес держзакупівель і вимірювання обсягів газу як при імпорті і транзиті газу, так і при доставці палива споживачам, зокрема, пропонує Україні приєднатися до Ініціативи прозорості видобувних галузей (Extractive Industries Transparency Initiative), або, як мінімум, регулярно і вчасно надавати офіційний звіт щодо ключових фінансових показників. Вимагає зменшити кількість пільговиків при оплаті води і тепла. Створити єдиний держорган для отримання грошей за тарифи, трансформувати "Нафтогаз", зокрема, зробити самостійними його "дочки" - "Укртрансгаз" і "Укргазвидобування". Наділити сам "Нафтогаз" повноваженнями з використання газорозподільних мереж. ЄК також рекомендує посилити компетенцію і незалежність Нацкомісії регулювання електроенергетики. Іншими словами, Єврокомісія намагається диктувати цінову і структурну політику на внутрішньому ринку суверенної держави-нечлена ЄС, навіть не обіцяючи йому можливості цього членства.
А що ж Огризко чи "помаранчеві" з "Нашої України" - вірної опори президента? Вони вітають готовність вождя йти на другий термін, бо впевнені: "на будь-якій посаді і при будь-яких умовах Ющенко не словом, а ділом підтверджував свій патріотизм і професіоналізм". По-моєму, коментарі тут зайві. Але "НУ" наполягає: "Ми не бачимо для себе іншого шляху та іншого кандидата на посаду глави держави і заявляємо, що докладемо всіх зусиль для перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах у січні 2010 року". Чому? Дуже просто: "НУ" стверджує, що Україні потрібен зараз національний лідер і державний діяч, який має "цілісне політичний світогляд і пропонує країні жорстку правду, а не солодкі обіцянки і дешевий політичний підкуп напередодні виборів". А така правда, відповідно, "здатна вилікувати захворювання вітчизняної економіки та фінансів, врятувати українську гуманітарну сферу" ...
Але є й інший - внутрішній - погляд і на демократію, побачену Байденом, і на Ющенка - носія цього, з дозволу сказати, "народовладдя" і "рятівника гуманітарної сфери".
Главред гуцульського журналу "Гранда" Олександр Масляник під час прес-конференції в агентстві УНІАН розповів присутнім, що став жертвою розгляду з боку влади за те, що разом з іншими гуцулами-громадськими діячами рекомендував Ющенко не шлятися по Говерлі і не завдавати шкоди навколишньому середовищу. Вони навіть написали відповідний лист-прохання перед тим, як Ющенко поліз на гору в оточенні своєї свити. "У нас не було ні єдиного політичного мотиву. І це підтверджує той факт, що ми отримали масу звернень в нашу підтримку. Але були і звинувачення у провокаціях, одне з яких прозвучало з вуст Віктора Андрійовича Ющенка. Послідував також пошук авторів, і розмова з ними. ... Своїм зверненням ми хотіли привернути увагу до численних проблем регіону. Якщо це називається політикою, нехай це буде політика. Але дана політика спрямована не на піар, а на вирішення конкретних проблем. Коли після підписання листа, не переслідує ні єдиної політичної мети, окрім бажання захистити екологію рідного краю, виникли такі наслідки, склалося враження повернення комуністичних часів ", - резюмував Масляник
При цьому Масляник підтвердив, що після кожного такого масового сходження імені Ющенка на нещасну гору "довго і тяжко відходять гори, люди й тварини, ... під час цих акцій і після них маємо паралізований рух автотранспорту, гори сміття, гектари стоптаних альпійських лук" . А міліція і чиновники нічим іншим, ніж супроводженням і організацією сходження, весь цей час, ясна річ, не займаються - вони служать. "Забаганками месії" ...
... От би дати Байдену почитати цей лист. Може бути, він не так пускав би слюні з приводу демократичності "помаранчевих", а підказав їм, як це шкідливо back in the USSR. Втім, по дурості, за ступенем відчуження влади від інтересів власного народу, цинічності, нахабства і маразматичності дій чиновників усіх рівнів "помаранчеві" і "постпомаранчеві" (біля прем'єр-міністра Тимошенко в БЮТ теж кучкуються свої "огризки" в достатній кількості) влади в Україна вже давно обігнали "кремлівських старців" часів "непорушного Союзу". Я жив тоді і живу зараз - мені є що з чим порівнювати ...