Відео дня
Як гартувалися газові нерви
Чи переможе весна знову? Як ви пам'ятаєте, саме на таких гаслах БЮТ розгорталася кампанія з підготовки дострокових виборів на початку 2007 року.
А що ж сьогодні?
Не встиг народ усвідомити настання календарно нової пори року, як 1 березня в суботу Тимошенко відрапортувала про ліквідацію "УкрГаз-Енерго" , а точніше, припинення дії ліцензії компанії. І витягнула з рукава ще один газовий козир - голову Державної митної служби Валерія Хорошковського. Останній слухняно підтвердив готовність не розмитнювати транзитний газ у разі відповідного розпорядження уряду. Враховуючи, що Хорошковський далеко не остання людина саме в російських бізнес-колах, це може здатися вагомим аргументом на психологічній війні загроз.
І (треба ж!) Щиро обурилася Тимошенко тим фактом, що домовленості президентів від 12 лютого не виконуються! Не інакше, винуватими в такій ситуації Юлія Володимирівна вважає, звичайно ж, росіян, але вже ніяк не власний уряд і "Нафтогаз". Причому інтерпретація цих виключно усних та неформальних угод також неповторна і унікальна: згідно з версією прем'єра, Ющенко і Путін, виявляється, домовилися про пряму схему поставок "Газпром" - "Нафтогаз" на січень - березень місяці 2008 року. Не зовсім зрозуміло, чим особливим відрізняється цей "випробувальний період" від подальших виключно "безпосередніх" відносин двох монополій, але в очах пані Прем'єра він має принципове значення.
Не кажучи вже про однозначну і чіткої позиції "Газпрому" у викладі Купріянова про неможливість поставок без RosUkrEnergo і "УкрГаз-Енерго" в 2008 році, критика на адресу уряду не вщухає останні два тижні і з боку Секретаріату Президента. Балога звинувачує Тимошенко у відступі від домовленостей президентів і небезпідставно тлумачить про "підставу", коли виконавча влада явно підводить гаранта, безпосередньо не займається практичною реалізацією даних питань, не виконуючи те, про що обіцяв Ющенко на вищому рівні. У результаті виходить ситуація, коли глава української держави не "відповідає за базар", що має катастрофічні наслідки для міжнародного іміджу будь-якого політичного лідера. Думаю, не варто навіть довго пояснювати, що інспірований цей саботаж не в останню чергу політичними факторами ...
За висловом Тимошенко, факт визнання боргу за 2007 рік - це "згвалтування" України. Саме принципова позиція Тимошенко замінити (а не видалити) газових посередників, на яку не погоджуються представники "Газпрому", не сприяє підписанню цих горезвісних договорів, без яких українська сторона, з формальної точки зору, нікому нічого і не повинна.
Картина в понеділок складається цікава: з одного боку, "Газпром" нібито зменшує обсяги прокачування через українську трубу, а з іншого - клятвено обіцяє європейським споживачам стабільність поставок, явно усвідомлюючи, що українці навіть і не збираються зменшувати своє споживання, а ще направляють "Нафтогазу "проект угоди про співпрацю та запрошення до подальших переговорів ... З усього видно, що російський монополіст не особливо хоче нагнітати ситуацію і не відчуває себе господарем становища. І подальше "закручування вентиля" ще на 10% є скоріше не демонстрацією войовничості, а додатковим стимулом для української сторони підписати-таки контракти швидше.
Епічна сцена з перекриттям газу взагалі задоволена сумнівна, і не виключено, що зменшення прокачування існує тільки в інформаційному полі, а не в трубах. Цю ж думку висловлює і радник прем'єра Олександр Гудима, що не рекомендує порівнювати газотранспортну систему з водопровідним краном. Але "бютівець невіруючий" виходить у своєму аналізі не з технологічних передумов і знань про трубопроводах, а з лінії партії: яку можливість програшу нинішнього уряду в цій "епічній битві" з Міллером, Купріяновим і Ко слід не просто не допускати, але всіляко заперечувати.
Ще одним цікавим меседжем Гудими стало твердження, що Тимошенко не просто так тягне "кота за хвіст". Виявляється, Леді Ю чекає ... Путіна! Точніше, поки той стане прем'єром. Тоді, мовляв, можна буде говорити в нових, зрозумілих політичних умовах, "на рівних" з Володимиром Володимировичем. От тільки біда: інавгурація Медведєва і його офіційний вступ на престол, за російськими звичаями, відбудеться десь ближче до травня, а оформлення ВВП прем'єром належить ще більш віддаленій перспективі. Вельми цікаво, які хитромудрі прийоми є в арсеналі Юлії Володимирівни, щоб ще два місяці тупо прикидатися невинної дівчинкою, що ратує за національні інтереси? І як "Газпрому" скласти графік прикручування вентиля, щоб акурат звести поставки українським споживачам до 0 куб.м (одночасно забезпечуючи повний обсяг європейцям) до заповітної дати рівняння статусів Тимошенко і Путіна? Воістину, завдання архіскладні. Якщо не сказати шизофренічності. Тому й малоймовірні. Однак, усвідомлюючи національні особливості політики та економіки, слід сподіватися на краще, готуючись до гіршого ...
З усього цього явно постановочного дійства можна зробити наступні сухі і прагматичні висновки про суть заварушки: хтось когось дуже сильно і наполегливо хоче відлучити від "жирної" газотранспортної годівниці, щоб заволодіти оной самому. Та ось невдача: крім того, що закордонні "закляті друзі" дуже сильні й мають підтримку на Заході, дак ще й свої кровно надерібаненного газового "жиру" просто так не віддають. Силенок-то маловато, Юлія Володимирівна і Ко! Так і зубки-то можна зламати, жадібно впиваючись в ласу трубу!
Поки що, з урахуванням інформаційного факту реалізації "Газпромом" своїх погроз, в цьому газовому матчі веде саме російська сторона. Однак ситуація хитка, і не один з гравців не має абсолютної переваги. Будемо чекати, як відреагує уряд на обмеження прокачування. І кроки ці будуть, швидше за все, войовничі і рішучі, адже бажання реально домовитися з росіянами поки немає.
Але простих громадян українських, як і російських, потрібно заспокоїти: все це більшою мірою гра на нервах. Погано тільки, що нерви ці псуються не тільки у самих "винуватців торжества", які влаштували переділ, а й у багатьох простих людей, що приймають газові проблеми неадекватно близько до серця.