"N-ная Кримська". Який фінал?

Погляди всього світу звернені зараз в сторону українських подій. Як би не хотілося обмежити їх банальної зміною влади, вчорашня опозиція не розрахувала силу. Першим захитався Крим. Для того, щоб спробувати спрогнозувати розвиток подій, проаналізуємо ситуацію по факторам. З чого все починалося: у новітній Україні кримське питання був присутній завжди, але з міркувань ведення зваженої політики його стримували усіма силами - і сам Крим, і Київ, і Москва. Територіальна приналежність незалежної України, автономія і присутність ЧФ РФ сприяли спокою і ніяких відчутних проблем не виникало. Ситуація загострилася в 2004 році, коли прозахідний і відверто антиросійський кандидат у президенти викликав високу стурбованість населення півострова. Латентний стан кримського питання вже ніколи не поверталося. Фактор історії: Крим воювали і армії Московського царства, і українське козацтво. Фінальний акорд зіграла все ж Російська Імперія, долучивши його навічно до своїх територій. Фактор економічної географії: Крим територіально повідомляється тільки з Україною та інфраструктурно повністю підпорядкований Україні. Наслідки прозахідної політики в Україні: Крим не ототожнює себе з Європою, в той же час татарська громада проти неозвучених офіційно претензій Росії. Фактор Заходу: Крим як больова точка в боротьбі з російським впливом в регіоні. Ні ЄС, ні США чомусь не продемонстрували бажання економічно сприяти зниженню градуса проросійських настроїв в Криму. Фактор Туреччини (окремо від позиції НАТО): підтримка Меджлісу і татарського народу, тліючі амбіції претензій Туреччини на територію Криму. Турецька позиція залежна від позиції офіційних Брюсселя і Вашингтона. Фактор забезпечення безпеки України за міжнародними договорами: присутність російських військ у Севастополі перешкоджає політичним провокаціям США та ЄС і робить практично неможливим військове втручання НАТО. Фактор опору націоналістичної політиці України: будь-яке позитивне розвиток націоналістичної і антиросійської політики на території континентальної України загрожує пропорційної ескалацією проросійських настроїв в Криму. Фактор української макрополітікі: Меджліс буде протидіяти проросійським настроям доти, доки нинішня влада має у своїй команді його лідерів. Кримськотатарському народу надається адресна допомога від Туреччини через сьогоднішню владу. Фактор Росії: ситуація, коли просто потіснитися суть знизити свій військово-політичний імідж, але в той же час відкрито і офіційно втрутитися суть поставити під загрозу так довго створювався образ "доброї найпотужнішою держави" і підставитися під політичні атаки всього західного світу. ВИСНОВКИ ПО ФАКТАМ Фактор України. Буде використовувати кримську ситуацію як посил до зміцнення відносин з країнами НАТО, грати на антирейтингу Росії на Заході і широко тиражувати цей антирейтинг на континентальній частині країни. Кулуарне протистояння триватиме доти, поки не будуть прописані нові геополітичні рівняння і відносини США-ЄС-Україна-Росія не будуть відформатовані і запущені в новій системі. Фактор НАТО, США та ЄС. Зацікавлені в культивуванні полюсів протистояння між Україною і Росією, тому будуть всіляко підтримувати мляве залучення Росії в кримський конфлікт, щоб потім виставити Росію як звіра з загарбницькими амбіціями. Благо, всі без винятку західні медіа нададуть в цьому саму посильну допомогу. Поряд з вищесказаним, руками нової української влади, підпорядковану олігархічним структурам, буде реалізовуватися сценарій культивації антагонізму "Україна-Росія". Про необхідність ментально відокремити українців від росіян і не пошкодувати на це сил і засобів західні завойовники говорили з XV століття і говорять донині. Крім усього іншого, Крим може бути використаний як розмінна карта для стримування протидії Росії в близькосхідних конфліктах. Фактор Росії. Геополітично змушена наростити військову присутність у Криму і збільшити кількість точок докладання політичної сили. Як поле інтересів і Росії, і Заходу, Україна є одним з буферів багатополярного світу (багатополярного тому, що своє слово ще не сказала КНР). Росія відтепер буде всіляко розвивати програму ментального повернення кримських умів і економічних чинників як таких, які більш схильні до керівництва з Москви. Свідчення тому - що починається програма розвитку інфраструктури Криму вартістю близько 5 млрд. доларів, яка поставить потрібний логічний знак порівняння між Кримом і рештою України. Можливе зміцнення впливу з боку Росії на деякі власне кримські олігархічні структури. Фактор Китаю. В умовах стагнації економіки України в цілому і озвучених програм нового уряду, промислові проекти КНР в Україні під загрозою. Водночас Україна вже дебітор Китаю. Тому східний гігант схвалить і підтримає той геополітичний сценарій, який зможе гарантувати дотримання його інтересів за вже укладеними договорами. ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК В Україні розвивається щось схоже на придністровський сценарій. У осколках її імперії, тяжіють до Заходу, Росія цілком логічно створює і розвиває центр впливу. Крим цікавий тепер і як "річ в собі", і як один з варіантів розвитку подій в інших регіонах України, які можуть не погодитися з політикою Києва та в яких переважає населення, яка бажає євразійської асоціації. Озброєного конфлікту на даному етапі не буде - цьому сприяють Умови сучасного світу з його економічною політикою, і інтереси КНР в Україні, і неблізость виборів президента США, і об'єктивне свідомість того, що мирно переконати кримчан в очах українців набагато краще, ніж примушувати зі зброєю напереваги. Замість цього Росія організовує масштабний економічний фронт на півострові, якому ЄС і США не зможуть протистояти. Ініціація референдуму за територіальним статусом Криму - ситуація наслідки державної політики нової влади, яка вже зараз демонструє нездатність забезпечити безпеку громадян і озвучує дуже туманні перспективи пожвавлення економіки. Але в першу чергу кримчан лякає засилля злочинності і не зовсім людяні методи тих радикалів, на шиях яких в'їхала у владу стара добра команда, відома не менше, аніж всі інші. І приклад Майдану дозволить населенню півострова захистити результати референдуму в разі їх фальсифікацій. Ситуація в Криму знову поверне до порядку денного проблеми політичного ладу територіального устрою України. За умови наростання антагонізму і майбутніх можливих політичних катаклізмів, враховуючи відсутність політичної суб'єктності України, економічна ситуація буде вкрай нестабільною, що спричинить за собою відсутність інвестицій і кредитно-грошові відносини на невигідних умовах. Можливість протистояти деструктивним процесам зараз залежить виключно від політичної волі та професіоналізму українського керівництва. Проявить воно ці якості чи ні, ми дізнаємося зовсім скоро.