Поганим акторам амплуа заважають

Отже, настав час порозумітися. Запропонувавши трохи більше місяця тому провідним українським політичним експертам і - паралельно - свідомим і розумним громадянам (створивши для них сайт для голосування в Інтернеті) пофантазувати, хто з наших політиків які ролі виконує на суспільній сцені, костюм якого класичного театрального амплуа їм впору, ким вони хочуть прикинутися і ким є насправді, ми, звичайно, влаштовували провокаційну гру.

У чому ми бачили її основний сенс? У демонстративної гігієнічної та оздоровчої процедурою. На носі чергові вибори. І вся ця братія, завалюються нас агітаційними листівками і продажними газетками, що сунуть в поштові скриньки вітальні листівки, а в руки на мітингах - штамповані сувеніри з партійною символікою і дешеві шоколадки, Прущ лискучими пиками в телеекрани і безперервно що обіцяє нам майбутні неймовірні блага, тільки й піклується про те, як виглядати краше, чуйними і щедріше.

Попросту кажучи, прагне впарити нам свій привітний і милий образ. У багатьох же з нас, на жаль, коротка пам'ять. Адже і серед нинішніх претендентів на парламентські крісла - сотні лукавих красномовців, які вже не раз обіцяли нам достаток і благоденство, чесні суди і справедливі соціальні реформи, демократію і щастя. Загалом, м'яко стелили. Як з'ясовувалося, в основному собі і найближчому оточенню, включаючи кума шурина і залицяльника онучатої племінниці. Сьогодні вони знову водять навколо нас хоровод, як на дитячому ранку вбравшись смирними, пухнастими зайчатами.

Питання не в тому, вірити їм чи ні. Це хай кожен вирішує по своєму розумінню і совісті. Але імунітет від зайвої довірливості до панів, знову обіцятиме нам щастя і справедливість з ранку після виборів, все-таки треба б мати. Прищепити його ми і намагалися в "Політичному театрі". Нам здається, легше не підпасти під гіпноз солодкомовних і цинічних бюлетенів, якщо розумієш, що вони - всього лише актори, що ламають перед аудиторією в 47 мільйонів комедію. Або героїчну драму. Або пошлю фарс. Або неправдиву трагедію. Залежно від обраного амплуа.

Є тут і ще один момент. Чим спокійніше ми спостерігаємо за їх репризами і кривляннями, тим вільніше стаємо самі. І разом, і окремо. Бо саме розумне і правильне стан людини - це зосередженість на малому. Своїй справі, сім'ю, дітей, хобі. Звичайно, класики попереджали, що, якщо ми ігноруємо політику, вона, зрештою, вдирається в наш будинок, стукаючи солдатськими чобітьми або розмахуючи девальвованими грошовими знаками, але іноді класикам не хочеться вірити: чим презирливе ми ставимося до політики, тим менше у неї шансів займати в нашому світі неналежно розкішне місце. Краще, мабуть, дивитися на неї як на театральну виставу. Ось зібралися вони собі скопом в якому-небудь присутственном місці, почали кривлятися да мовами молоти, а ми, якщо є дозвілля, на них милуємося і навіть непристойно в них пальцями тичем, мовляв, дивися, так це ж типовий блазень, а це - справжня комічна стара, а цей, гляди, зображає з себе лиходія. Та тільки нам не страшно.

Треба сказати, якщо судити за результатами нашого опитування в Інтернеті, де народ таки здебільшого бродить досить кмітливий, зірке, допитливий і незалежний, цю хитрість політиків, постійно зображують із себе якихось персонажів, приховуючи (безуспішно, втім) свої справжні наміри, давно примітили. І цілком безжально оцінили. Не випадково, мабуть, найбільше кандидатів на перемогу виявилося в номінаціях "Позер" ("ефектний, самозакоханий, зазвичай - розумово обмежений персонаж. Любить шик і вихвалки. Надувається з кожного приводу. Надзвичайно високої про себе думки, не завжди підтверджуваного моральними принципами ") і" Слуга "(" жваве, завзяті, винахідливість істота, що допомагає своїм панам в їх любовних та інших інтригах ").

Змагатися з цими героями по популярності може тільки "Базіка (резонер)" (актор, виконуючий ролі розважливих людей, схильних до демагогії, риториці, шумним деклараціям і повчальним сентенціям. Зазвичай дає моральні оцінки вчинків інших дійових осіб, повчає їх "). Ось, на жаль, суворий цивільний вердикт нашому політикуму: він кишить самозакоханими брехунами, плазунами перед своїми партійними лідерами-господарями, а з народом делящимися лише пустопорожніми словесами.

Про їх мізерному ефекті - убивчо свідчить номінація "Злодій". Ось уже кілька місяців, насилу вживаючись в рекламних роликах в роль благородного батька чи героя-коханця, співає пісню про прийдешнє народне щастя Віктор Янукович. А прозорливі і розумні люди (повторимо, опитування наш нерепрезантатівен, в ньому брали участь тільки користувачі Мережі) йому не вірять.

І головним "Фінансистом" ("солідний пан із засобами, що використовує політичну кон'юнктуру з метою подальшої наживи") вважають Ріната Ахметова, який публічно всіляко применшує свою роль у грошовому забезпеченні передвиборної кампанії "Партії регіонів".

Або взяти номінацію "Схвильований доповідач". Вже як тщатся іміджмейкери блоку "Ми" представити його лідера Володимира Литвина національним утішником і примирителем, всім серцем болеющим за долю України. А висновок свідомих спостерігачів непохитний: у плані "повсякчасної готовності демонстративно страждати за народ, долю країни, проведення будь-яких реформ і пристрасті повідомляти про все це з трибуни, телевізійної студії і навіть просто депутатського крісла" у спікера складати свої повноваження парламенту немає рівних .

Але, констатує опитування в Інтернеті, на жаль, і сумний факт: наш політичний істеблішмент насправді жахливо нудний і наповнений невиразними, сірими персонажами. Для того, щоб грати на публічній політичній арені роль (не важливо, позитивну чи негативну), треба все-таки мати характер, систему кривлянь і жестів, передбачувану манеру поведінки. Тоді "Політичний театр" стає видовищем. Трупа українського політикуму нагадує погано укомплектований балаган. Тільки цим, ймовірно, пояснюється надзвичайна бідність акторського складу нашого конкурсу. Але його переможці повинні бути задоволені: їх хоча б знають, відрізняють, за їх діями з цікавістю стежать. Хоча і ми, і ви, читачі, можемо мати про цих героїв самі різні міркування, в тому числі і безсторонні. Але саме вони - головні дійові особи нашого уявлення: Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Нестор Шуфрич, Наталія Вітренко, Петро Порошенко.

Всі ці імена фігурують і в анкетах експертів, які, скажемо відразу, збіглися думками з пересічними громадянами, які голосували на сайті www.politteatr.com.ua , тільки щодо переможця в номінації "Герой-коханець" ("претендент на провідні ролі - розумний , благородний, красивий чоловік, люблячий або є предметом любові "). Тут симпатії беззастережно віддані Віктору Ющенку, з особистістю якого суспільство, мабуть, продовжує пов'язувати якісь надії.

Далі, як говорив вмираючий Гамлет, - тиша. Взагалі, треба визнати, професійні політологи та оглядачі поставилися до ідеї нашого конкурсу з куди меншим ентузіазмом, ніж допитливі дилетанти. Частково це, напевно, пояснюється їх обачністю: майже всі серйозні експерти, на жаль, на когось працюють (хто піарячи партії, хто - консультуючи, хто - прикрашаючи їх передвиборчі списки). До того ж, знову-таки, на жаль, всі вони мають серед учасників політичної боротьби свої симпатії та антипатії.

Але - головне - всі професіонали підтверджують стару істину: "Знання примножують скорботу". На український політичний театр (без лапок) люди, обізнані в тому, хто створює його сценарії, режисирує їх і виконує, дивляться з ледь стримуваними гидливістю і презирством. І - неймовірним скепсисом. Багато наші кореспонденти взагалі відмовляються вважати наш доморощений політикум театром. Ну, хіба що сільським самодіяльним драмгуртком. Або балаганом. Загалом, як висловився один із шанованих експертів, "це не театр, а бардак". Зустрічалися вираження і гірше.

Знаючим людям доводиться вірити, хоча на душі стає зовсім дерьмово: завтрашня політична сцена, її не дезодоруючих, ймовірно, буде пахнути так само гидко. На жаль, нових благородних осіб ні опитування професіоналів, ні голосування дилетантів не обіцяють. Переможці ж номінацій за результатами анкетування експертів, сподіваємося, допоможуть краще розібратися в хитросплетіннях політичних ігор рядовим виборцям.

Отже, "Простаком" ("виконавцем ролей простодушно-наївних або недалеких (часом - прикидаються такими) людей") став у конкурсі Олександр Волков, "Лиходієм" ("головною його функцією є створення згубних обставин - для своїх супротивників, конкурентів, виборців" ) - поза конкуренцією - Віктор Медведчук, звання "наперсником", який "публічно озвучує ідеї, які, щоб не принизити свою репутацію, соромиться повідомити лідер", розділили Олександр Турчинов та Олег Рибачук, "кокетка" визнана Інна Богословська, "Схвильованим доповідачем" - Юрій Кармазін. Титул "Комічної баби" присвоєно Петру Симоненко. Мабуть, у зв'язку з остаточною девальвацією комуністичних ідей. Хоч їх ми, нарешті, відригнув.

Сергій ВАСИЛЬЄВ