Партії на позачергових виборах. Кого поБЮТ?

Трохи про зміст переговорів

У квітні Віктор Ющенко, думається, припускав створити єдиний блок (або хоча б досягти "угоди про ненапад") на базі НУ, БЮТ і "Народної самооборони". Однак, угода зірвалася через непоступливість Тимошенко.

По-перше, з огляду на свій високий рейтинг, вона зажадала пост прем'єра. Причому, її позиція абсолютно чесна - набравши голосів більше, ніж НУ, вона має на це повне право. У разі ж єдиного блоку, вона повинна віддатися на волю президента ...

По-друге, виникли передбачувані проблеми з розділом портфелів. НУ почала вимагати для себе і своїх правих союзників більше 50% місць у загальному списку і при подальшому розділі посад у коаліції в разі перемоги на виборах. ЮВТ у відповідь запропонувала поділити квоту навпіл, а якщо НУ полювання возитися з Тарасюком і Костенко, то нехай самі виділяють їм місце - за рахунок своєї квоти.

По-третє, Тимошенко з самого початку була очевидна шулерська гра керівництва НУ, що виставляв Луценко в якості самостійного учасника переговорів - вже після того, як він заявив "самооборону" в якості частини НУ ...

І знову розкол ...

Після провалу ідеї мегаблоку керівництво НУ взяло курс на первинну модель поглинання дрібних партій, - призначивши з'їзд НСНУ на 17 квітня, Балога і Кириленко практично виключили можливість формування блоку.

Це підштовхнуло націоналістів до створення блоку "Правиця", до якого увійшли НРУ, УНП і "Собор".

Нарешті, виявилося, що раздув рейтинг Луценка, СП створив проблему собі ж - "Народна самооборона" почала претендувати на статус самостійного суб'єкта, що йде в блоці з НСНУ. Природно, Луценко натякнули на нескромність його поведінки, у відповідь на що він звернувся до "диванним" партіям "Вперед, Україна!" І ХДС з тим, щоб вони створили йому блок.

Таким чином, "помаранчеві" вийшли до "виборів" аж чотирма окремими блоками, по суті, повторивши конфігурацію 2006 року.

20.04 з'явилася інформація, що між НУ і блоками "Рух - Українська правиця" і "Народна самооборона" досягнута домовленість про створення єдиного виборчого блоку і списку (їх квота складе близько 12%). Рішення НУ було прийнято в обмін на згоду низки депутатів написати заяви про вихід з фракції "Наша Україна". Важливо, однак, що рішення було прийнято вже просто в силу розуміння неможливості провести вибори у встановлені президентом терміни.

Чому ж стався розкол?

Конфігурація "помаранчевої" частини політичного спектру дозволяє зробити два істотно важливих висновки.

У плані поточної політики очевидно, що в такій конфігурації "помаранчеві" не зможуть радикально змінити розстановку сил у суспільстві.

Можна дискутувати щодо можливої ??ефективності єдиного "помаранчевого" блоку, однак очевидно, що його поява істотно поміняло б характер виборчої кампанії та результати виборів.

Нагадаємо, що в 2006 році БЮТ отримав 22,29%, НУ - 13,95%, УНБ Костенка-Плюща - 1,87, "Пора"-ПРП - 1,47 (не рахуючи екзотичних навколопомаранчевого списків кшталт "Свободи", які набрали в сумі менше 1,5%). Всього, як бачимо, майже 40% проти 32,14% у ПР, 3,66% у КПУ і 5,69% - у СПУ. При такому розподілі (навіть якби єдиний блок отримав менше голосів, що сумнівно) шанси формування "помаранчевого" уряду були значно вище, ніж в "поточної реальності".

У плані стратегічному можна зробити висновок про те, що причини розколу "помаранчевих" не суб'єктивні, а об'єктивні.

Звернемо увагу на те, що "помаранчеві" охоплюють, по суті, весь політичний спектр. Юрій Костенко нарахував три напрямки - соціал-демократичне (БЮТ), ліберальне (НСНУ) і "націонал-демократичне" (насправді - ультраправий, в особі "Української правиці", КУН і "Свободи"). Відсутність в цьому спектрі лівих сил (популізм не чинить БЮТ соціалістами) наочно показує - йдеться про повну політичному спектрі Західної України. Звернемо увагу - абсолютно самостійному спектрі, що не потребує в представництві політичних сил, що базуються на схід країни.

Отже, нинішнє позиціонування "помаранчевих" - це об'єктивно існуючий закінчений політичний спектр країни. Просто країни цієї немає - це або незалежна Західна Україна, або "естонська" Україна, де половина населення просто позбавлена ??права голосу ...

Об'єднанню цього спектру в єдиний мегаблок заважають не так особисті амбіції лідерів, як відсутність диктатора, зацікавленого у створенні єдиної правлячої партії. За президентства Юлії Тимошенко, думається, ця проблема буде вирішена.

Що стосується останнього "об'єднання", то це чергова спроба НУ "обіграти" своїх "партнерів". Майже напевно ніякого об'єднання не вийде - Луценко, Тарасюку та їх прихильникам просто запропонують увійти до списку на індивідуальній основі (те, що НУ пропонувала спочатку). Якщо відмовляться - Балога висловить співчуття ... Чи погодяться - залишки ошуканих сил знову переформатуються, і все одно буде створено 2-3 додаткових "помаранчевих" списку, сумарно претендують на 2-5% "помаранчевих" виборців.

Хто і що буде вибирати

Багато чого, звичайно, залежить від формату переходу до реальних виборів і їх дати. Однак, навіть абстрагуючись від того, чи можна дійсно провести вибори 24 червня, слід зробити два попередніх зауваження.

З одного боку, цілком очевидно, що проводити перевибори з тим, щоб на них отримали голос жителі Південного Сходу країни немає сенсу.

І чергові вибори 2006 року, і нинішні "позачергові вибори" бачилися Юлії Тимошенко та її однодумцями способом видалити з політичної арени "комуністів" і "олігархів" [1] . Досягти цього можна було за допомогою виборів в парі областей Західної України між 3-4 "помаранчевими" списками.

http://www.phl.com.ua

Правда, президент відмовився від "грузинського сценарію" проведення "демократичних виборів" в 2006 році і намагається відмовитися зараз. Однак, навіть йому вже очевидно, що жителі "біло-синіх" областей не голосуватимуть за "помаранчевих". Причому зовсім не тому, що вони не мають достатньої інформації або на них тиснуть, а тому що не хочуть. Навіщо ж, питається, тримати виборців, які не здатні зробити вибір, який би збігся з вибором президента?

Вирішити цю проблему можна двома способами - "грузинським" (видалити зі списків всіх громадян, які можуть проголосувати "не так") або "німецько-радянським" (надати можливість голосувати за "блок комуністів і безпартійних" - з погляду середнього донеччанина навряд чи є істотна різниця між НУ, БЮТ і "правицею").

Через складності з створенням реєстру виборців логічно використовувати другий варіант.

З іншого боку, не обов'язково безпосередньо позбавляти виборців Південного Сходу права вибору. Це підвищить соціальну напругу, викличе непотрібні розмови на Заході і т.п.

Водночас, особливого сенсу складати парламент без участі представників Південного Сходу немає - більшості вони не отримають [2] . Головне ж те, що Ющенко вже створив ситуацію, при якій неважливо, хто буде мати більшість в парламенті - у що складається системі президент може все , незалежно від того, чи дозволяє йому це Конституція чи ні. Хто б не складав Верховну Раду 6-го скликання, вирішувати вона нічого не буде.

Хто ще візьме участь у виборах?

Очевидно, що підхід до сил, які можуть створити враження врахування думки населення Південного Сходу, повинен бути диференційованим.

СПУ - зрадники. Тому допускати їх до виборів не можна. Навіть якщо вони і не наберуть 3% ...

З приводу КПУ очевидно, що за її членам сохне "Нюрнберг-2", інститут національної пам'яті (чий аналог в Польщі домігся залучення до відповідальності Ярузельського за те, що він не допустив радянської окупації в 1981 році) і музей радянської окупації (головним експонатом в якому стане, треба сподіватися, партійний квиток комуніста Ющенка).

ПСПУ - правильна партія, зручна для влади і вже підтримала дострокові вибори. Проте досвід 1999 показує, що Вітренко недостатньо керована і може отримати значну підтримку виборців. Тут треба бути обережним.

А ось Партія регіонів цілком гідна проходження до парламенту. Треба лише прибрати звідти "неморальних" політиків на кшталт Януковича і Чорновола, і залишити "пристойних" людей на зразок Азарова (його, до речі, навіть на помаранчевий Майдан виводили ...), Рибака, Ландика ... Вони будуть цілком керовані і при цьому зможуть (один раз) зібрати частину голосів виборців Південного Сходу.

Окреме питання - СДПУ (О). Нагадаємо, що з трьох перших посадових осіб, призначених Ющенком в 2005 році, двоє були колишніми членами цієї партії. Зараз "оперативний штаб" Ющенко очолює есдек Балога, а чергове призначення в КС - недавній партнер Медведчука по блоку "Не Так!" Степан Гавриш. До 2 квітня ходили і чутки про інтенсивні контактах Медведчука з президентом і його найближчим оточенням. Вже не мітить чи ця партія в "опозицію його величності"?

Василь Стоякін, директор Центру політичного маркетингу

[1] Більш ніж показовою була стаття відомого "ідеолога евроанлантіческой інтеграції" А. Палія в УП від 6.04: "якщо Партія регіонів, СПУ і КПУ не братимуть участь у виборах, вибори відбудуться, і це буде великий подарунок для української демократії".

[2] Характерний штрих: Комітет виборців недавно продемонстрував, як саме він буде спостерігати за виборами, прямо сфальсифікувавши результати дослідження КМІС, видавши дані про явку на вибори, якщо вони будуть призначені (а такі дані традиційно високі - близько 90%), за дані про схвалення проведення дострокових виборів (насправді підтримує це рішення 43%). При таких "спостерігачів" результати можна просто "намалювати" - хто ж звинуватить у фальсифікаціях героїв "помаранчевої революції"?