НБУ і платіжний баланс

Після кризи 2008 року негативні наслідки політики споживання населенням і країною в борг визнані керівництвом переважної більшості економічно розвинених країн світу, які активно шукають шляхи подолання боргової кризи, а також продовжують проведення окремих заходів з підтримки та пожвавленню національних економік.

В Україні одним з головних механізмів реалізації політики споживання населення в борг було споживче кредитування фізичних осіб, неконтрольоване зростання якого відбувався протягом 2005-2008 рр.. При цьому переважна частина цих кредитів надавалася в іноземній валюті і йшла на придбання населенням імпортних товарів, в т.ч. автотранспорту. Фактично українці здійснювали підтримку іноземних виробників за рахунок доходів, отриманих на території України, і за рахунок формування ними боргу. Жахливі наслідки такої "політики": деіндустріалізація країни, стрімке нарощування негативного сальдо торгового балансу і, зрештою, глибока девальвація національної валюти.

У ринковій економіці основним джерелом інвестування реального сектора є заощадження населення. В Україні ж в передкризовий період склалася ситуація, коли обсяг кредитів, наданих фізичним особам, перевищував загальний розмір вкладів фізичних осіб у банках. Так на 01.01.2009 р. розмір кредитів фізичним особам становив 280,5 млрд. грн., А вклади населення в банках становили 217,9 млрд. грн., Або на 62,6 млрд. грн. менше, ніж кредитні зобов'язання.

Заборгованість за споживчими кредитами в банківській галузі наприкінці 2009 року порівняно з кінцем 2008 року знизилася на 26,3%, аналогічний показник зниження в 2010 році склав 10,3%. Однак, починаючи з 2011 року, тенденція зростання обсягів споживчого кредитування банками почала відновлюватися . Станом на 01.01.2012 року порівняно з кінцем 2010 року заборгованість за споживчими кредитами, наданими населенню, в цілому по банківській системі виросла на 2,6%, а за такими кредитами в національній валюті - на 35,5%. Причому зростання цього виду кредитування відбувався постійно протягом усього року.

У разі постійного зростання ринку споживчого кредитування в майбутньому може повторитися локризова ситуація вкрай небезпечного перевищення імпорту товарів над їх експортом та посилиться девальваційний тиск на гривню при відверненні коштів населення з реального сектора економіки.

Оскільки вже з 2010 року почався постійне зростання негативного торгового сальдо (4,3 млрд.дол.США у 2009 році; 8,4 млрд.дол.США - 2010; 13,8 млрд.дол.США - в 2011 році), повторюючи тенденції 2006-2008 років (5,2 млрд.дол.США - 2006 рік, 10,6 млрд.дол.США - 2007; 16,1 млрд.дол.США - 2008 рік), стала зрозумілою необхідність зменшення імпорту та поліпшення структури експорту. Однак у цьому напрямку мало що робило і Уряд, і НБУ.

Зростання імпорту в 2009 - 2011 року також дублював тенденції 2006-2008 років. Причому імпорт засобів наземного транспорту протягом 2010-2011 р. щорічно ріс більше ніж на 60% порівняно з попереднім періодом, наближаючись в абсолютному вимірі до передкризового 2007 року.

Не приймаючи до уваги відновлення тенденції значного приросту обсягів споживчого кредитування імпорту, а отже, фактично "кредитування" зростання негативного торгового сальдо, Національним банком України так і не були введені анонсовані ще влітку регуляторні заходи з обмеження споживчого кредитування банків на придбання імпортних товарів, в т . ч. автотранспорту.

АУБ принципово підтримала тоді наміри НБУ, запропонувавши при розрахунку нормативу адекватності регулятивного капіталу підвищити вимоги до капіталу банків, які активно нарощують обсяги споживчого кредитування. Розробка спільно з НБУ заходів щодо запобігання підвищенню рівня споживчого кредитування та введення пріоритетного фінансування розвитку вітчизняного реального сектора економіки передбачалося і Планом заходів з подолання негативного сальдо у зовнішній торгівлі, затвердженим Розпорядженням Кабінету міністрів України від 26.10.2011 р. № 1074-р.

Однак, відповідні регуляторні запобіжники неконтрольованого зростання ринку споживчого кредитування, придбання імпортних товарів до цього часу НБУ не зміг або не захотів запропонувати. Це можна пояснити помилками НБУ в оцінці перспектив зведеного платіжного балансу на кінець 2011 року. Так ще в жовтні 2011 року Голова НБУ заявляв про позитивну його величині на кінець року, хоча експерти вже давно давали інші, негативні, прогнози.

Бездіяльність Уряду та НБУ в частині збалансування платіжного балансу дорого обійшлася країні і виразилася в втрати валютних резервів і продовження стагнації національного виробництва.

Олександр Сугоняко, заслужений економіст України, Президент Асоціації українських банків, Віце-президент Центрально-Євразійської банківської федерації