Блог | Брехати не боляче

Найбільшим здивуванням у всій нинішній ситуації для мене стало стрімке, немає, моментальне оскотинення наших ЗМІ. Всі, хто ще вчора хоч якось намагався прикидатися журналістом, сьогодні луплять пропаганду - знавісніле, примітивну, злий. Наше телебачення - як прорвався гнійник, улюблені мною колись "Газета" та "Лента" - стеклянноглазимі порожні опудала колишніх себе. Ніякої журналістики в країні не залишилося. Люди - звичайні, осудні, здавалося, - забули про все і брешуть, брешуть, брешуть! Брешуть нафарбовані телички в "Вістях" і на "Першому", брешуть кореспонденти, брешуть по дрібниці редактори і брешуть по-крупному головні редактори. А як так у них, цікаво, виходить? Адже начебто ще два місяці тому були люди як люди? Адже всі ті, хто сьогодні так відчайдушно, так пристрасно бреше, не могли ж за місяць повністю переродитися. Відомо, що людина, змушений обставинами брехати і падлючити, усіма силами намагається уникнути когнітивного дисонансу - і щосили збирає відомості, які допомогли б йому виправдати себе, довести собі, що зовсім він не бреше і не падлючити. Раціональне мислення тут ні при чому: все вирішується емоціями. Брехуни і негідники адже не можуть жити, вважаючи себе такими. Тому вони переконують себе, що їх правда - така. Що брешуть інші. Що вони просто захищають себе і свою сторону. І тому праві. Їх позиція вразлива, крихка, і дуже важлива будь-яка підтримка для цих брехунів і негідників: їх адже в дитинстві намагалися виховати хорошими людьми, і їм тепер доводиться нелегко. Будь похвала, будь-яке визнання їм важливо. І ось читаємо: Володимир Путін нагородив орденами більше трьохсот журналістів за "об'єктивне висвітлення подій в Криму". Ну і взагалі на Україні. Ордени та медалі - кореспондентам, провідним, шоуменам, Главреда ... "Олександр Невський", "За заслуги перед Вітчизною" і "Ордена Пошани". Гаразд, кореспонденти ще - в пекло за наказом лізли. А Кулістікову з Соловйовим за що?! Перше, що спадає на думку: це не трудові нагороди, а бойові. Адже нібито час військове, а значить, з того боку вороги, а значить, перо потрібно прирівняти до багнета. На війні як на війні. А потім задумаєшся: а хто цю війну почав? Хто заклинав бандерівців і фашистів, УНА-УНСО, хто роздував істерію серед російськомовних українців і українських росіян, хто півроку розповідав їм про львівську різанині на сніданок і про харківські повішеним на обід? Хто перетворив "Правий сектор" з купки майданних маргіналів, у яких і назви-то раніше не було, в центральну силу українського націоналізму? І хто, головне, цей націоналізм напхав гормонами росту, місяць за місяцем поливаючи брехнею всю Україну? Тепер - так, війна. Тепер з кожного боку - мертві. Тепер немає вже ні правих, ні винних. Тепер мурашник підпалений, можна обтрусити руки, відійти в сторону і витріщатися, зайнявши "неупереджену позицію". Так от: це ж ви, хлопці, влаштували. У Кремлі придумали, а влаштували ви. Кожен з вас, хто не хотів міняти роботу. Хто боявся зниження зарплати. Хто просто не знав, як заперечувати начальнику. Хто переконав себе, що він правий. "Ввічливі люди" - спецназ ГРУ - може, і не вбили нікого. А ви вбили. Вам непросто буде з цим жити. Краще і собі набрехати, як ви іншим брехали. Краще ширнутися і забутися. Ваші медальки - це не нагороди. Це Путін вам морфін у шприцах роздає. Обмийте сьогодні. І пом'янути тих, кого обмивати.