Безліч добрих і жалісливих людей з російського інтернету намагаються втішити Україну і полегшити її ношу. Ця ноша, з їх точки зору, - зайві території. І все це заважає в обіймах з офіціозної аргументацією щодо того, що Крим нам зовсім і не був потрібен, а просто погано лежав, незамкнений, у відкритому доступі, і не можна було його НЕ прихопити: сам в руки просився. Обіцяють про нього подбати, озолотити, пригріти. Австрія теж колись лежала незачинені. У 1938 році. Що ж, тепер Європа навчиться двері замикати. І якщо Росія скаже тоненьким голосом: "Козляточкі, ребяточкі, відчини, відчинивши, ваша мати прийшла, молочка принесла", - то всі дружно дадуть відповідь: "Іди геть, Сірий Вовк!". Подвійні, потрійні двері: натовські війська, натівський членський квиток, система ПРО. Ведмежий капкан на Росію покладуть під килимок біля своїх дверей. Так дадуть відповідь нашому бідолашному державі та її пекельний наміснику. Чи не добродушному Мефисто і не блискучому Воланду, що не бунтарю Люциферу і навіть Штукарі Коровьеву, а сумній і бездарної фігурі мейнстрімовська Сатани, з вилами, копитами, рогами і хвостом, рядовій чертіле з Пекла, що заробляє свій катівський хліб одвічним чекістським ремеслом в камері тортур одного з пекельних кіл. Тут легко відповідати, і Петро Порошенко вже відповідає. Але що відповісти корисним ідіотам, щирим доброзичливцям? "Україна повинна дякувати Путіна, він її склеїв і згуртував, інакше вона ніколи не стала б державою". Ні в одній країні світу ще не ставили пам'ятників завойовникам, але тільки національним героям і захисникам. У Гельсінкі стоїть пам'ятник Маннергейму, а не Леніну, Сталіну чи Олександру III, хоча Сталін дав фінам привід вчинити чудеса хоробрості в радянсько-фінську війну, Ленін не міг утримати Фінляндію силою і з кислою міною відпустив її на всі чотири сторони, а Олександр III допоміг їй з банківською системою і дозволив ввести свою валюту. У США стоять пам'ятники Вашингтону, але не королю Георгу, який намагався силою утримати тринадцять штатів і нав'язати Америці війну за незалежність, яка, звичайно, її згуртувала. Англія, завойовуючи Францію, зробила її єдиною країною, але пам'ятник поставили Жанні д'Арк. Так що не бачити Путіну пам'ятника в Києві як своїх вух. Ще пропонується українцям з легким серцем скинути Крим і Донбас, забути, як їх звали, і бути щасливими від того, що Росія забрала до себе в підвал мільйони колорадських виборців, які голосували б за Добкіна або Симоненко. Деякі думають, що треба без бою віддати донбаських Колорадо, які й голосують неправильно, і реформи робити завадять. У світлі цієї логіки правильним був проект прострочених жартівників з демлагеря, як нам облаштувати Росію. Спочатку пропонувалося продати Японії Далекий Схід: Японія б і населення прокормила і перевиховала, і територію облаштувала, а ми жили б на виручені гроші. Потім збули б американцям Сибір. І так поступово ми б пересувалися на Захід, продавши в останню чергу Червону площу з Кремлем. Тому що освіченим умам вже тоді було ясно: росіяни і проголосують неправильно, і реформи робити не дадуть. І не дали. Однак цивілізовані країни геть відмовляються купувати території з населенням і навіть брати їх даром. Не вимагає же Фінляндія назад Виборг. Не ставить ж Німеччина питання про повернення їй Кенігсберга. Це тільки путінська Росія бере охоче всяке добро разом з Колорадо. І ніяких у неї зобов'язань ні перед своїми "полосатиками", ні перед чужими. Ми-то відповідальність мали, пропонуючи голодний і нерозумний народ добрим західним країнам. І розумне меншість б не пропало. Нас би поставили десятниками, сіті-менеджерами, няньками і вихователями. Раз вже країна недієздатна. А Путін про Колорадо не дбає. Здохнуть так здохнуть. Поховають. Але цілком дієздатна Україна, що виділяє комуністам менше двох відсотків голосів, не кине так свої відстаючі території. "Хлопця в гори тягни, ризикни, що не кидай одного його, нехай він у зв'язці одній з тобою, там зрозумієш, хто такий". Закріпити мотузкою, в руки льодоруб - і Схід піде в гори. А відв'язатися не дадуть, незважаючи на крики і стогони. Чи дійдуть не всі. Але смерть в дорозі - почесна. Висоцький справу говорив: "Так нехай говорять, так, нехай говорять, але немає, ніхто не гине даремно, адже краще так, ніж від горілки і від простуд". Чи не хничьте, Колорадо! Лізти все одно доведеться. Так було б і з Кримом. І його Петро Порошенко побудував би і повів. Ви думали, Порошенко шоколадний король? Помилочка вийшла. Про Арагорна теж думали: бродяга, Колоброд. Ми маємо справу з іншим феноменом. Толкіна ще не забули? Повернення короля. Короля з великою силою і славою. Перед яким схиляться Волари і ельфи, якому не страшний повержений Саурон (Путін) з його Кільцем Всевладдя. Люди України, ельфи Заходу і ми, російська "п'ята колона" маленьких хоббітів, уклали великий Союз. В Україні настав час людей. Чи не залишила ж Західна Німеччина ("Вессі") напризволяще східну частину країни - НДР ("оссі"). Возз'єдналися, допомогли, поставили на ноги, виправили. Берлінська стіна не єдина на землі. Україна зламає стіну між собою і Кримом. Крим не кинуть. Там же люди живуть: кримські татари, порядні українці, антипутінські росіяни. Заради цієї меншини Крим не залишать Росії на розтерзання. Через перешийок люди будуть бігти в Україну, поки Росію не викинуть звідти разом з Чорноморським флотом і Гобліном Аксеновічем. А в Донбасі багатьом бажаючим не дали проголосувати, тому що бандити урни розбили кувалдами. Люди чекають, люди сподіваються на позбавлення від Бородай, стрілецьких та Пономарьова: чергових "братиків" з "Аврори" і комісарів з ВЧК. Хіба можна допустити, щоб вони на Дніпрі творили те, що на Волзі в 1918 році? Ще один Голодомор, ще один Червоний Терор ... Щоб такі люди, як Володимир Рибак, були замучені і втоплені. Ні! Сьогодні українська армія, що звільняла Донбас, може повторювати слідом за Михайлом Свєтловим: "Я не дам свою Батьківщину вивезти за простір чужоземного морів! Я стріляю - і немає справедливості справедливіше кулі моєї!". До речі, поки пан Порошенко робив шоколад, пан Путін набирався досвіду в штазі і трудився в КДБ, тобто в Geheime Staatspolizei (державна таємна поліція). Німецький варіант колись так і називався: гестапо.
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...