Блог | Прем’єріада розпочинається!

Вчора сталося неймовірне. Голова українського парламенту мужньо взяв на себе відповідальність за парламентсько-урядову кризу, яка вирує вже півтора місяці. А насправді – значно довше. Можливо, пан Гройсман і не помітив власного акту політичного ексгібіціонізму, але сказано було так: "Я не повинен оголошувати про розпуск коаліції. Це ніде не написано". Це одкровення було виголошено після тужливої арифметичної вправи: "Фактично, сьогодні в коаліції менше 226 народних депутатів. Це означає, що вона недієздатна".

Задля розуміння цієї спікерської логіки треба залучити фахових психо-лінгвістів. Бо виходить так: глава вищого законодавчого органу країни на брифінгу повідомляє народу, що коаліції немає, але при цьому він "не повинен", бо "не написано".

Тобто спікер ВРУ дає зрозуміти, що має тупикову ситуацію із розумінням того, що відбувається та власної ролі в цьому процесі. Бо, даруйте, якщо не він – то хто? Штатний розпис апарату парламенту не передбачає наявності окремого глашатая з відповідними повноваженнями – оголосити про припинення існування коаліції.

В цій ситуації пан Гройсман прилюдно сів на політичний шпагат. Далеко не вперше. Насправді він не лукавить. Дійсно – "не написано". І відповідальність за цей політико-правовий, без перебільшення, нігілізм, лежить особисто на ньому. А саме за те, що за півтора роки керування ВРУ, спікеру не спало на думку привести парламентський регламент у відповідність до вимог Конституції. Чи то він навіть у жахливому сні не уявляв, що коаліція "Європейська Україна" може посипатись, чи то не підозрював, що керує парламентом у час, коли легітимні механізми розпуску коаліції… просто відсутні!

Справа в тому, що у частині дев’ятій статті 83 Конституції України встановлено, що "засади формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України встановлюються Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України". Такі механізми врегулювання питань створення, роботи та розпуску коаліції парламентських фракцій в Регламенті ВРУ на попередніх етапах були запроваджені, а саме в Розділах 12 і 13 Регламенту. Однак у 2010 році, при поверненні до президентсько-парламентської форми правління, ці Розділи у повному обсязі були з Регламенту вилучені. І невідомо з якого "ґава", після повернення до парламентсько-президентської форми, ніхто з числа сучасних політичних топ-менеджерів, які б’ють себе у груди, називаючи себе "інструментами реформ", не подумав про те, що, згідно з вимогами Конституції, треба врегулювати ці питання.

І відповідальність за це несе особисто цей "інструмент" – голова парламенту. Бо політикум опинився у ролі "собаки Павлова": всі розуміють, що коаліція недієздатна, а як сказати і, хто має про це сказати – не знають…

І що цікаво – навіть зараз, страждаючи вже півтора місяці у незручному шпагаті, голові парламенту не спадало на думку виправити цю дивну ситуацію! Насправді подбати про це треба було хоча б тоді, коли про вихід із парламентської коаліції оголосила фракція Радикальної партії ще на початку осені 2015 року. Бо було очевидно – криза розпочалась. І саме неможливість (точніше – небажання) розв’язати її у конституційний спосіб, привело країну до краю правового нігілізму: не припинивши офіційно діяльність коаліції, не відправивши, як передбачено Конституцією, у відставку уряд, політична "еліта" розпочала несамовиту бійку за портфелі вже у "наступному уряді" – "нелузерів".

Картина, як для демократичного суспільства, просто циркова: "коаліція" - якось так існує, прем’єр-міністр – не у відставці, а політичні шоу #новакоаліціята #новийкабмін вже встигли набути ознак низькопробного мильного серіалу.

При цьому сам спікер, що випадково визнав свою власну відповідальність за цей гармидер, залюбки бере участь у перегонах "займи прем’єрське крісло". І вже навіть виграв перший забіг – БПП щойно висунув його в прем’єри на своєму з’їзді, і він навіть вже неначе презентує проект Плану дій на посаді глави уряду, щоправда на закритому засіданні у парламенті. І такої процедури взагалі не передбачено ні в Конституції, ні в Регламенті ВРУ, ні в ЗаконіУкраїни "Про Кабінет Міністрів України"… Та що тут! Правила ж знову не писані! Але вірогідно, презентація помпезної "парламентської реформи" в Брюсселі стала вищою точкою спікерської кар’єри, тож треба людині рухатись до нових висот. Те, що спікер не спромігся організувати роботу по наведенню ладу у Регламенті щодо діяльності законодавчого органу та завів країну у стан "квазі", нікого не хвилює.

...А треба було небагато – почитати Конституцію. І ще – мати внутрішнєпереконання в тому, що жити треба у відповідності з Основним Законом. Тоді не довелося б сидіти на шпагаті та виправдовуватись принизливим "не написано".

Хоча, здається, ніякого приниження пан Гройсман не відчуває. Він вжеприміряє на себе кабінет очільника уряду у березовому шпоні.

Прем’єріада розпочинається!

Занавіс!

Творчої наснаги!