Блог | Соромно

Соромно, як вела себе моя країна (Росія - Прим. Ред.) По відношенню до народу-брата, по відношенню до України. У будинку брата трапилася біда, нелад, а ми ввалилися в його будинок, допомагаємо погромників, нацьковує бандитів, та ще і перебираємо майно в роздумі, що б прибрати собі. "Он той гардероб я тобі дарував, беру назад" (про Крим) "А ось цю кушетку начебто твій родич нам обіцяв" (про Харків) Злетілися до ліжка пораненого снайперами брата і сидимо стерв'ятниками , чекаємо, коли нам дістанеться кращий шматок. Ні США, ні Польща, ні навіть Білорусія так з Україною не обходилися ці дні, як ми. Хтось пропонував допомогу пораненим, хтось проводив акції співчуття, хтось хоча б мовчав. І тільки ми з живого брата здирали шкіру і ділили її, приміряти до своїх чобіт. Як же соромно. Ну якщо ми дійсно так переживали на український народ, як же ми могли дозволяти звучати в наших ефірах промовам про розвал України, про перехід назад до нас Криму, східних областей? Як тепер можуть до нас ставитися українці, росіяни, євреї, вірмени України? Зрозуміло, що не від імені народу говорили телеканали - вони народу вже давно не належать, але все ж українці чули це як голос Росії. Що ж ми за брати такі? Попросять чи вибачення всі ті, хто хотів крові, хто закликав Януковича вбивати, розганяти? Попросять чи вибачення всі, хто хотів дербаніть на час ослабіла сусідню країну? Чи пробачать нас українці за ці дні нашої ганьби? Я лише сподіваюся, що Україна зрозуміє, дізнається, що не всі голоси були такими підлими в ці дні. Дізнається, що була і підтримка, було і співчуття, були і посмішки в моменти перемог, і сльози в моменти втрат, були і молитви, було і серце брата. Але зараз все ж соромно.