Блог | Мені соромно за російську владу!

Прошу вибачення в України за те, що зараз творить наша влада.

Я не хочу війни так само як і багато людей в нашій країні, але мені соромно за те що творить наша влада! Я завжди любив і поважав Україну як сильну країну! Зараз багато зірки активно коментують ситуацію в Україні на своїх сторінках в соціальних мережах, і я не хочу залишитися осторонь. Я хочу звернутися до чоловіків і жінок усього світу: не важно хто вони зараз президенти країн або прості робітники. Мені з дитинства розповідали, що чоловік - це захисник. А зараз мені страшно жити в своїй рідній країні, а так само страшно за Україну і за події, які в ній відбуваються. У моїй родині були розповіді про війну 41-45 року тому, що дід пішов воювати на фронт у 16 років, бабуся теж пережила в дитинстві жах війни і голоду. З їх слів війна це жах і страх, голод і смерть. Так невже ми можемо забути те що пережили наші предки і власними руками повернути хаос війни в наше життя і життя наших дітей. Я хочу, щоб мої діти і майбутні внуки спокійно грали на вулиці, з радістю зустрічали ранкове сонце і бачили добрі сни вночі, дружили з діточками, не залежно на якій мові вони говорять російською чи українською. Я з покоління, яке виросло в СРСР і не вірю, що тоді нас змушують дружити з усіма людьми інших національностей. Ні, ми просто жили, не концентруючи уваги на національність не тому, що не поважали свою рідну російську і українську культуру, а тому, що ми були добрішими і людянішими. Я ціную українську культуру та звичаї, хоча і сам трохи розмовляю українською мовою. У мене є рушник, (можна сказати сімейна реліквія), якому вже 100 років. Рушник вишитий хрестиком, нитками чорного і червоного кольорів і передаючи цей рушник своїм дітям, хочу розповідати ким він вишитий і коли і при цьому говорити що чорний колір - це символ родючої багатою української землі, а червоний колір символ нового життя процвітання країни. І не хочу щоб ці два кольори стали символами крові пролитої на українській землі. Ми цивілізовані люди, наше покоління виросло в мирний час, і я вдячний за це своїм предкам. Що таке війна - це не природне явище, що не стихія, яка нам непідвладна - це те що ЛЮДИНА творить своїми руками, доводячи свою велич і міць. А людина - це чоловік і жінка. Я думаю кожна мати незалежно який у неї дитина - дорослий чи ще маля, буде проти ВІЙНИ. МАТИ - це жінка, значить всі жінки проти ВІЙНИ. Залишаються ЧОЛОВІКИ. Кому вони хочуть довести свою велич і міць за допомогою війни? Своїм дружинам, своїм матерям, своїм дітям - так нехай вони доведуть замість цього свою любов, повагу і ніжність. А ви ЖІНКИ в цей час оціните і будете їх вважати найсильнішими і розумними. І війна не потрібна! Може сьогоднішня моя філософія не всім зрозуміла. Скільки людей і стільки й думки, АЛЕ просто мовчати вже немає сил. Я просто хочу щоб люди всього світу зрозуміли, що ми люди однієї планети і нам нічого ділити НА НІЙ, ми повинні не воювати, а вчитися, нарешті, то жити в СВІТІ, працювати, ростити дітей, створювати твори мистецтва, відпочивати і любити. І ЦЕ ВСЕ МОЖЛИВЕ, але тільки в СВІТІ БЕЗ ВІЙНИ! Україна, ми з вами! Щиро ваш Дмитро Дюжев