Блог | Погано, коли в рай ведуть сліпі, але ще гірше, коли в пекло - зрячі

Відразу попереджу читача, що моє завдання - не "пасти народ", закликаючи його на ту або іншу сторону, а прагнення самому розібратися, і іншим допомогти зрозуміти, в якій країні ми живемо. Я це до того, що українські реалії мають свої особливості, яких більше ніде не зустрінеш, і це насторожує.

Візьмемо масові протести. Чому вони із завидною постійністю проходять у нас в зимовий час? У чому тут справа, звідки прагнення йти на бій праведний, підганяючи для бадьорості морозцем? Здавалося б, комфортніше для цього більш тепла пора року, але, видно, така на дачах зайнятість з підгортанням картопельки да сапою милих серцю огірочків та помідорів, що тільки й залишається чекати суворої зими, щоб дозволити собі рвонути на вулицю.

А адже як би все було класно, затій розумні голови Майдан влітку, в 40-градусний спеку. Вже через півгодини грізний "Беркут" просто упарився б у своєму громіздкому облаченні. Про силовому протистоянні мова б і зовсім не йшла: аполітичний сонячний удар викосив би ряди омонівців похлеще "Правого сектора".

Подивимося, що являє собою титулована знати нашого суспільства, так би мовити, кращі люди нації. Досить колоритною трійці: двох губернаторів і народного депутата. Перший з них - стійкий сміливець з характерною для його пишною комплекції прізвищем, углядівши натовп, негайно пише заяву про відставку, а вже через півгодини біжить до прокурора області зі скаргою, що "його змусілі". Другий - повільно сходить на свою Голгофу (сходинки перед облдержадміністрацією) і, окинувши горизонт орлиним поглядом, вимовляє на захист чинної влади полум'яну промову з двох слів: "Слава Україні!", Після чого, дочекавшись відповіді: "Героям слава!", Як би схвалює його чітку політичну позицію, величаво видаляється за спини міліцейських витязів з щитами. Трохи пізніше він здивує журналістів своєю відданістю Президенту, заявивши, що якщо отримає від нього наказ покінчити з собою, то без коливань зробить це. І все це - з абсолютно бездумним виразом обличчя. Цікаво, що думають про такий вірності його родичі, особисто в моєму словниковому запасі - вчителі словесності - слів для характеристики цього діяча не вистачає ...

Під стать їм відважний нардеп, який написав заяву про вихід з правлячої партії. Пояснюючи наступного дня свій вчинок, він з болем зізнався, що і тут не все просто: від улюбленої партії його примусили відректися небезпечні незнайомці, захопивши в заручниці кохану дружину, про що він вже поставив до відома Генерального прокурора. До підстаркуватому, але вічно підбадьорливого політику ніяких претензій: у такому віці, на заході шляху, чи може членство навіть у самої передової партії зрівнятися із загрозою життю або, а це ще страшніше, втратою жіночої честі близької людини?

Далі можна не продовжувати. З такими героями тільки в розвідку йти - будь-якого ворога заплутають, коль самим пощастить НЕ пробрехатись ...

Колись у газетах була рубрика "навмисне не придумаєш". Наступна тема з цієї серії. Загальновідомий факт, що радикальна молодь всюди в світі підпалює і розбиває машини. Тепер цю напасть і до нас прибило. Он, скільки розбито залізних коней Автомайданівці ... Але за бугром хлопці бісяться розваги заради, а у нас - важко уявити - за таке задоволення "тітушкам" ще й доплачують. Чудеса, та й годі.

В інших країнах при розгоні демонстрацій поліція, наступаючи, вкривається за своєю технікою, і це природно: люди - дорожче залізної машинерії. Так було і у нас, на Грушевського - до перших спалених автобусів. Вже наступного дня, злякавшись, що скоро не буде на чому додому повертатися, батьки-командири дали наказ своїм бійцям стати перед автобусами, охороняючи їх своїми тілами. За принципом "баби нових народять", напевно.

Тим часом, про українські автобуси давно йде погана слава: частенько палахкотять вони без жодного приводу. У деяких навіть склалося стійке думку, що улюблена справа виробів нашого автопрому - горіти. Так чи варто ризикувати людьми заради їх збереження? Може, радіти треба, що знайшлися добрі молодці, які нещадно підпалюють бракодел? Адже для перевезення пасажирів ця техніка просто небезпечна. Чи не краще, щоб палити порожні? ..

Особлива родзинка - поведінкові реакції наших правоохоронців. Тут найбільше вражає, що від своїх супротивників вони відрізняються тільки зовні - формами, касками, кийками, щитами. Та грошима, які отримують за героїчне стояння. Зате всім іншим вони разюче схожі, і це може привести мислячих людей до дивних висновків. Нехай скаже читач: чи доводилося йому коли-небудь бачити, щоб в цивілізованих країнах не тільки юрба жбурляла каміння в поліцейських, а й благородні правоохоронці у відповідь закидали камінням порушників порядку?!

Прискіпливий аналітик скаже, що, кидаючись камінням, міліція переслідує відразу кілька цілей, і молодих хлопців зрозуміти можна. Зброї їм не видали, хочеться зігрітися, а тут з усіх боків знімають камери - нехай улюблена дівчисько, шо притулилася будинку до телевізора, побачить на власні очі, як відображає натиск вандалів її суджений ...

Ну, це ще півбіди ... Зате коли ЗМІ показали, як захисники правопорядку відповідають на летять в їх сторону пляшки з "коктейлем Молотова" точно такими ж саморобними бомбами, то тут мільйонам телеглядачів з різних країн світу багато чого про наші силові структури стало зрозуміло ...

Окрема тема - відеоролик з нещасним, якого голим катувала на морозі група мерзотників (інше визначення підшукати важко). Психологія звіроподібних для людини з нормальною психікою прихована і незрозуміла, справжня терра інкогніта. Хоча й не нова: хіба не звірствували чеченці над бранцями-федералами? Іль ті ж федерали - над мирним населенням? Але щоб свої - над своїми, українці над українцем ... Позувати на відео, відважуючи тремтячому від холоду запотиличники; зніматися з безсилою жертвою "на пам'ять", гордовито поводячи широченними плечима - хто ця шпана в бронежилетах, якими матерьми виховувалася, в яких школах навчалася доброго і світлого, що в їх головах, крім пива "Десант", дешевого курива і накачування м'язів в тренажерних залах?!

Прекрасно розумію, що жодна країна в світі не застрахована від жорстоких тварюк серед своїх правоохоронців, і з цього приводу ханжествовать не варто. Але є різниця: з моменту оприлюднення події вже пройшов тиждень, і ніхто не покараний. У будь-якій іншій державі через годину після показу подібного ролика подав би у відставку "людина честі" - міністр "прославився" відомства, а через кілька днів, після ретельного дізнання, позбулася б займаних постів (без вихідної допомоги!) Ціла група офіцерів, відповідальних за порядок у своїй частині або підрозділі.

І останнє: в десятках місць масового протистояння, де міліція дає слабину або просто подається назад, не в силах стримати натиск протестуючих, звучить радісне скандування: "Ура! Міліція з народом!". Звучить красиво, але це не вірно. Міліція повинна бути не з народом чи проти народу. Вона повинна бути з Законом, лише це забезпечить порядок в демократичному суспільстві.