Блог | Донецьк - Москва: передвоєнні будні олігархів
Переддень доленосних для країни подій, точкою відліку яких стане 16 березня - українські еліти, як політичні, так і бізнесові, зустрічають по-різному. Причому нерідко за межами нашої держави. І географія цих поїздок не тільки обширна, а й, як сказав би наш недавній головнокомандувач, Леонід Кучма - "багатовекторна". Поки одні наші віп-персони поспішають на Захід: як прем'єр Яценюк, запрошений в Білий Дім, інших справи нестримно тягнуть на Схід . Як найавторитетнішого - в усіх відношеннях - людини на Донбасі, який ось вже третій день перебуває з візитом у Росії. Що робить наш олігарх в Москві: столиці братської держави, провідного останнім часом далеко не братську політику щодо України? І тим більше: що він робить там зараз, на самому піку українсько-російського конфлікту - цілком здатного завтра перерости у відкрите військове протистояння? Думки людей, обізнаних в українській політиці, з цього приводу не дуже розходяться. Коментуючи те, що відбувається, вони в першу чергу звертають увагу на такий факт, як найвищий рівень прийому, наданого в Білокам'яній нашому співвітчизнику. Зазначаючи при цьому, що якщо Яценюк в США опинився за одним столом з самим Обамою - то і донецького олігарха в Президентській Адміністрації РФ зустрічали аж ніяк не клерки. Що в цілому цілком зрозуміло і навіть закономірно: оскільки вельможних імперських чиновників пов'язують з ним самі міцні зв'язки з можливих: тобто спільні стратегічні бізнес-інтереси. А якщо раптом трапляється так, що такі інтереси входять у конфлікт з інтересами України? - Що ж, все досить просто: тоді це - проблеми України. У великого бізнесу своя трактування термінології, своє розуміння пріоритетів: і в цій системі місце поняття "патріотизм" без коливань віддано поняттю "ділова доцільність". І нехай сьогодні на нього ображаються на Україну: вчорашні "молодші" партнери по бізнесу (яких він у розпал бурхливих подій залишив напризволяще), соратники по Партії Регіонів (позбавлені як фінансової, так і людської підтримки), і навіть союзники в новообраному уряді країни (чия пропозиція стати губернатором Донбасу він відкинув без найменших сумнівів). Ну і нехай їх ображаються! Адже головне - це вища ділова доцільність: якої і повинні бути підпорядковані всі ці "малозначні політичні нюанси". І "незручне" питання наостанок, який напрошується однозначно: а як далеко можуть завести впливового українця його російські бізнес-пріоритети? Що ще він готовий принести їм у жертву? Яким кольором - непріемлюще-червоним або пріглашающе-зеленим - запаляться (в разі чого) донецькі світлофори назустріч російським танкам? Відповість час - і в найближчі дні. PS Мабуть, буде навіть цікаво порівняти: чий з нинішній візитів приніс більше користі. Заокеанський вояж Яценюка - або олігархічний тур по північних столицях? Користі якщо не Україну - то хоча б самим мандрівникам?
