Блог | "Викрадена принцеса": там Руссю не пахне

У кінотеатрах іде український мультфільм "Викрадена принцеса: Руслан і Людмила" виробництва студії "Анімаград". Він у свій перший вікенд зібрав дуже хорошу касу: 21,5 млн гривень, майже 286 тис. глядачів.

Це прекрасно. Мультик дійсно непоганий, можливо, не рівня діснеєвських, але як для українського продукту – то ок. Але я зараз хочу поговорити не про його достоїнства, а про хайп навколо нього.

Мультфільм створений за мотивами твору Олександра Пушкіна "Руслан і Людмила". Багато хто сприйняв це як зраду – бо невже не знайшлося достойного українського тексту для екранізації, і чому ми знову запозичуємо щось у росіян, і чи не грає це на тезу "один народ", і багато інших зрадливих аргументів.

Але я пропоную подивитися на це під іншим кутом зору.

Пушкін – це російський "наше все". "Руслан і Людмила" – це перша його закінчена поема. Важливий момент: написана - та-дам! - на українському матеріалі, бо там фігурує київський князь, давньоруські богатирі бороздять українські простори, а Москви, судячи з усього, ще не існує. Тобто Україна має повні права на, так би мовити, першоджерела.

"Викрадена принцеса…" знята за мотивами поеми Пушкіна, тобто це не екранізація. Автори мультика беруть героїв Пушкіна, видозмінюють їх і ставлять у контекст, якого у поемі нема. Тобто відбувається "культурне привласнення" пушкінської поеми.

Трохи теорії про "культурне привласнення". Це означає запозичення однією культурою рис чи явищ з іншої. Але зазвичай цей термін має негативний відтінок. Мається на увазі, що культура, у якої було щось запозичено, стає об’єктом експлуатації та пригнічення.

Хрестоматійний приклад - музика Елвіса Преслі та творчість темношкірих американських музикантів. Елвіс взяв елементи музики темношкірих і став використовувати їх на свій розсуд, так, як темношкірі традиційно того не роблять. Тобто Елвіс експлуатує музику темношкірих, привласнює її. Для "культурного привласнення" характерне виривання якихось явищ із контексту та наділення їх нехарактерними для першоджерела властивостями.

Так от. Мультик "Викрадена принцеса" робить приблизно те ж саме з твором Пушкіна – бере мотиви звідти і розпоряджається ними на свій розсуд, не озираючись на літературний твір, російську культуру і загалом "русский дух". Тобто російська культура в цьому випадку постає як об’єкт експлуатації.

При цьому "експлуататором" є не українська культура, а європейська. Будемо відверті - в мультику мало ознак саме української культури. Автори "Викраденої принцеси…" вписують героїв Пушкіна в європейський фон, роблять їх європейцями. Власне, від Пушкіна лишилися тільки імена героїв, а решта - суцільна Європа.

Ось, наприклад, Київ.

Це що могло би бути? Чехія? Франція? Італія? Цей пейзаж виглядає як деяке узагальнене європейське містечко.

Або одяг героїв. Це теж деяке усереднене європейське вбрання, як його бачать мультиплікатори Disney і Pixar.

Характери героїв скроєні за перевіреними голівудськими лекалами, власне, так само, які і сценарій. Руським духом там не пахне. Там пахне Європою та орієнтацією на європейський ринок і європейські гроші. І це прекрасно. Україна – це Європа.

Навряд чи "Анімаград" (що є частиною Film.UA) думали про якесь там "культурне привласнення", коли робили мультфільм. Швидше за все, планувалося, що цей продукт можна буде продати і в Росію також. Я не знаю, чи продали "Викрадену принцесу…" в Росію, такої інформації я не знайшла. Але продали в купу інших країн - Румунію, Туреччину, Литву, Латвію, Ізраїль, Хорватію, Болгарію і т.д, загалом "на більш ніж 50 територій по всьому світу", хвалиться "Анімаград". Це перемога.

П.С. Згадалось. Минулого року, до речі, міністр закордонних справ Павло Клімкін назвав Пушкіна українцем. Жартома, звичайно. Але в цьому жарті є шматочки істини, а також тролінгу і культурного привласнення.