Чорнобиль, або туди і назад: репортаж з мертвої зони

Досвідчені туристи часто кажуть: "Краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати". Чорнобильській зоні відчуження присвячені тисячі матеріалів, аналітичних статей і детальних фотозвітів, проте жоден них не в силах передати те, що відкривається оку туриста.

Паралельний світ, ось вже 32 роки позбавлений дитячого сміху і шуму метушливих буднів, розкинув свої лякаючі кордони всього у 130 км від густонаселеного Києва - свого часу їх окреслила радіація, колосальні рівні, які перевищували норму в тисячі разів. Через три з гаком десятиліття, нехай і з меншою загрозою для життя людини, вона так само залишається в Зоні господинею.

На вулицях міст, спустошених трагедією і мародерами, все ще небезпечний фон зберігає не тільки історію, але й людські спогади, їх особисті речі, будинки і дивовижну енергетику.

Ймовірно, саме така можливість зануритися з головою в цей моторошний епізод історії, побачити наживо, як природа поглинає безлюдні вулиці і багатоповерхівки щорічно приваблює десятки тисяч туристів-екстремалів. Рудий ліс, місто-привид Прип'ять, місто-музей Чорнобиль, ЧАЕС і навічно застиглі поруч з нею об'єкти сьогодні перетворилися на унікальні експонати, за які взялися організатори турів до Зони.

Напередодні річниці трагедії на Чорнобильській АЕС "Обозреватель" охоче прийняв пропозицію організації "ЧОРНОБИЛЬ-ТУР" проїхатися найбільш пам'ятними місцями зони відчуження і розповісти читачеві, як через 32 роки виглядає епіцентр найбільшої в історії техногенної катастрофи.

Міфи, факти і найпопулярніші туристичні локації, чи дійсно випалена радіацією місцевість вже ніколи не стане відкритою для публічних відвідувань і як фахівці прагнуть зберегти єдиний в світі подібний музей. Про це та багато іншого в ексклюзивному репортажі "Обозревателя".

Дорога до Зони

"Вийдіть, будь ласка, на вулицю і приготуйте для перевірки паспорти", - суровий голос десь в голові автобуса відірвав мене від мобільного. Майже на всьому відрізку шляху від Києва до КПП "Дитятки" на кордоні з зоною відчуження не було зв'язку. Ми ледь промайнули Іванків - перше місто, яке приймало у 86-му переселенців з Прип'яті та Чорнобиля. Примарою його не назвеш, проте враження про безлюдні вулиці і порожні поля, які ніби ввібрали в себе драматизм подій, так і просилися на сторінку в Facebook.

Читайте: Український "Лас-Вегас" в Чорнобилі? Не вірю - організатор турів в Зону

Це моя перша поїздка до Зони, про яку зі шкільних років доводилося чути багато, як факти, так і абсолютно безглузді міфи, що, безумовно, весь цей час лише підігрівало інтерес. Та й чого душею кривити, хто не горів бажанням відправитися до Чорнобиля після релізу культової гри "Сталкер".

Відразу за світлофором КПП "Дитятки" сірою стрічкою тягнеться дорога у 30-кілометрову зону, яка сьогодні залишається закритою і суворо охороняється патрулем. Важкий шлагбаум відкривається виключно для гостей зі спеціальними дозволами, туристів і для напівживих ЛАЗів, аналогічних тим, які були кинуті на евакуацію жителів Чорнобиля та Прип'яті - ними сюди з різних областей і на різні терміни перебування дістаються співробітники ЧАЕС та інших діючих об'єктів Зони.

Вже за КПП рука не стільки через занепокоєння як з інтересу потягнулася за дозиметром. Всупереч очікуванням, у 30-кілометровій зоні виявилося чисто. Що ще більш цікаво - фон коливається плюс-мінус на тому ж рівні, що і в центрі Києва - 0.12 - 0.15 мкЗв/год (мікрозівертів на годину) або ж 12 - 15 мкР/год (мікрорентген на годину) при нормі 0.1 - 0.3 мкЗв/год (10 - 30 мкР/год).

Локація: Естакади відмивання зараженого транспорту і покинута мийка техніки

Перша зупинка чекала нас вже буквально в декількох кілометрах від КПП "Дитятки": ледь помітний поворот по правій стороні дороги неабияк заріс деревами і кущами, в'їзд закритий біло-зеленим дерев'яним шлагбаумом. Судячи з того, як хвацько дорогу вкрила щільна жовта трава, транспорт сюди в'їжджає тепер вкрай рідко.

Наш провідник, директор науки і розвитку "ЧОРНОБИЛЬ-ТУР", глава асоціації чорнобильського туризму і, власне, ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС Сергій Мирний повів групу прямою дорогою, яка розділила собою велику ділянку лісу. У такій місцевості Зона зовсім не виглядала небезпечною: між соснами пробивалися яскраві промені сонця, навколо співали птахи, при цьому дихалося зовсім легко, повітря здавався свіжим і чистим. Коли ж крізь густі зарості стали пробиватися силуети величезних конструкцій, про те якою підступною є ця ілюзія райського куточка нагадав тонкий сигнал дозиметра.

За стіною сухих рослин розкинувся просторий асфальтний майданчик з іржавими конструкціями прожекторних вишок по периметру. У центрі - ряди бетонних естакад.

Радянський Союз активно готувався до ядерної війни, з усмішкою згадав Мирний. Спеціально на цей випадок в країні зберігалися тонни порошку-деактиватора, призначеного для очищення радіаційного забруднення будівель і стратегічних об'єктів. Ним на цих самих естакадах старанно відмивали перший уражений радіацією транспорт.

Цифри дозиметра в цій місцевості коливалися на позначці 40-50 з гаком мкР/год, що також не вважається критичним для зовнішнього опромінення.

Читайте: 32-я річниця Чорнобиля: відкрита рана на серці України

Локація: Частково вціліле місто Чорнобиль

На відміну від спустошеного міста Прип'ять, в рази менший Чорнобиль не став привидом, і сьогодні швидше нагадує місто-музей, за яким доглядає невелика кількість місцевого населення.

Після аварії на ЧАЕС в місті облаштувалися ліквідатори, працівники Зони і місцеві органи, через роки в рідні стіни повернулися і деякі жителі. Сьогодні так званих самоселів тут налічують трохи менше сотні, ось тільки слово це чорнобильці вважають образливим, адже вони не селилися у Богом забутій місцевості, а всупереч заборонам повернулися додому.

У центрі Чорнобиля буквально кипить життя, працюють підприємства, діє єдина на цій території церква, відкриті кілька кафе і хостелів. Дуже незвично по сусідству з порожніми будинками бачити білі бордюри, доглянуті клумби, світло і штори у вікнах. Таке собі місто контрастів.

Судячи з назв вулиць і унікальних пам'ятників радянської епохи, декомунізація Зони відчуження не торкнулася. Деякі будинки як і раніше прикрашають "червоні" гасла, а в одному з дворів, як сміються місцеві, ховається останній в Україні пам'ятник Леніну.

Унікальними об'єктами в місті залишаються єврейське кладовище і синагога, залишки кладовища кораблів - звалища кинутої водної техніки в місцевому порту, яка також брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Рівень радіації в місті місцями не перевищує записані показники з Києва, на деяких ділянках маршруту і взагалі дивує істотно нижчою відміткою.

Факт чи міф: в Зоні категорично заборонено наступати на мох, нібито саме цей вид рослин небезпечний високим рівнем радіації.

Що ж, тут можна сказати і "так", і "ні". Вся справа в тому, що в на території зони відчуження можна спостерігати справді дивовижні прояви радіаційного фону: крок вправо чи крок вліво від прокладених маршрутів, і показники дозиметра тут же можуть різко змінитися. Також на вулицях, площах є активні плями, і якщо навколо може бути чисто, то у мало помітного куща або дерева на вашому шляху дозиметр видасть показник, який перевищує норму вдвічі, чи навіть втричі. Необов'язково на місці плями виявиться мох. Наприклад, обходити доводилося насипу піску, високу траву, дерева. Тому в Зоні категорично заборонено сідати, лягати або притулятися до чого-небудь, не дозволяється також підбирати будь-які предмети в якості сувенірів.

Локація: Бетоноперевантажувальний вузол біля Рудого лісу

Поїздка "ЧОРНОБИЛЬ-ТУР" напередодні 32 річниці була також присвячена питанню збереження деяких об'єктів Зони і внесення їх до списку спадщини ЮНЕСКО. Адже, як зазначають організатори, ніхто не в силах зберегти занедбані міста, однак цілком можливо забезпечити підтримку найбільш цікавим і важливим об'єктам.

Читайте: В Україні покажуть унікальний фільм про Чорнобиль

Одним з таких сьогодні називають бетоноперевантажувальний вузол в декількох кілометрах від ЧАЕС. Унікальна конструкція досить похмурого вигляду зіграла у 86-му одну з найбільш важливих ролей.

"Коли стали будувати саркофаг, туди пішла величезна кількість бетону. Як ви розумієте, навколо ЧАЕС була найзабрудненіша територія, тобто машина, яка туди заїхала, вона апріорі була вже заражена,"світилася" вся. Бетон завозили з інших частин Зони, і був побудований певний вузол, куди заїжджали "чисті" бетоновози і зливали бетон в інші машини, запобігаючи поширенню радіації", - розповів директор організації Ярослав Ємельяненко.

Вражаючих розмірів естакада сконструйована таким чином, що дозволяла зливати бетон з однієї машини в іншу без посереднього контакту. На під'їзді до вузла вже в салоні автобусів завили дозиметри: рівень радіації в цьому місці сягає 50-70 мкР/год, тобто перевищує норму вдвічі. Особливо брудним є майданчик під естакадою, куди під'їжджали вантажівки, буквально з-під реактора. У підніжжя конструкції намертво застигли насипу бетону.

Праворуч від естакади тягнеться смуга Рудого лісу. Свого часу саме ця місцевість прийняла на себе найбільшу дозу радіаційних викидів, дерева висохли, поруділи, чому ліс і отримав свою назву. Сьогодні радіаційний фон на маршруті біля Рудого лісу трохи перевищує 50-60 мкР/год. Більша його частина була раніше знищена і зарита в землю.

Локація: Місто Прип'ять

П'ять мікрорайонів, п'ять шкіл і близько двох десятків дитячих садів. Залізничний та автовокзал, річковий порт і близько 50 тис. жителів з середнім віком 26 років. Колись молоде і перспективне місто Прип'ять сьогодні залишилося в історії, на його місці - спустошені і розграбовані будинки, всюди вільна природа і поодинокі сліди поспішно евакуйованого населення.

Очі розбігаються, буквально все хочеться побачити ближче, проте з недавнього часу в Зоні діє суворе правило: усім відвідувачам цієї місцевості заборонено входити в будівлі: більшість з них сьогодні в аварійному стані, існує ризик обвалів і падіння скла. Не варто також забувати і про активні плями, розкидані часом у найнесподіваніших місцях.

У Прип'яті ми провели близько години, також пересуваючись групами по прокладеним раніше маршрутами. Застигле місто перетворилося на певну інсталяцію і кожна нова його локація захоплює дух: будинок культури, спорткомплекс, ресторан, готель. Все це оповите моторошними фарбами і мертвою тишею.

Читайте: Сонячна електростанція в Чорнобилі: навіщо і як це пропонують зробити

У парадному 16-поверхового будинку по вулиці Героїв Сталінграда суцільний хаос: мародери всі ці роки не втрачали часу дарма, розпилюючи все, що можна нашвидкуруч очистити і продати.

У квартирах немає батарей і кранів, рідко під товстим шаром пилу зустрічаються меблі та особисті речі господарів. У тиші сирих коридорів гуляють протяги, часом здається, що на тому чи іншому поверсі, в житловій кімнаті можна почути голоси і на частку секунди перенестися у часі.

До Чорнобильської АЕС - рукою подати. Чому настільки яскраве і повне надій місто стали будувати і розвивати всього в 10 хвилинах їзди від ряду атомних реакторів - моторошна загадка.

Читайте: Відлуння трагедії 1986 року: на ЧАЕС виявили несподівану знахідку

Факт чи міф: біля атомної станції водяться гігантські соми.

Ні, розповіді про сомів-гігантах біля підніжжя ЧАЕС зовсім не міф. У басейнах, колись створених для охолодження реакторів, кишать риби, а між ними і справді хизуються величезні соми, які досягають у довжину 1,5-2 метри. Ось тільки міфом є ​​історії про мутації - таких розмірів жителі водоймища досягла аж ніяк не через радіацію, а з тієї простої причини, що ловити її вже стільки років тут заборонено, а от годувати хлібом з місцевої їдальні - зовсім ні.

Локація: ЧАЕС, місцева їдальня та гігантські соми

Незважаючи на те, що Чорнобильська АЕС вже не виробляє енергію, на її території сьогодні працюють близько 3 тис. осіб. Зокрема, активні роботи ведуться під новим укриттям старого саркофага, яке стало найбільшою в світі пересувною конструкцією.

Зруйнований четвертий енергоблок вкрили аркою, яка досягає 110 метрів заввишки, 165 метрів у завдовжки і 257 метрів завширшки. Опинившись в двох кроках від це споруди, розумієш, що таке 36 тис. тонн "Укриття-2", під яке вільно у повний зріст увійде статуя Свободи.

Об'їхавши територію ЧАЕС, ми зупинилися біля однієї з трьох їдалень. Якщо біля саркофага дозиметри б'ють на сполох, тому що місцевий фон перевищує норму в три рази (96 - 112 мкР/год), то на відстані ситуація куди більш сприятлива, всередині їдальні - чисто, показники коливаються на позначці 12-14 мкР/год.

Незважаючи на це, на вході до їдальні всі туристи обов'язково проходять дозиметричний контроль і вирушають мити руки.

- Холодна тече? - засміявся поруч співробітник станції, ретельно натираючий руки милом. - Знаєте чому? Чи не тому що бідні. Гаряча вода розширює пори, таким чином пил з частинками радіації з вашої верхнього одягу або ж не дуже ретельно вимитих рук має куди більше шансів потрапити всередину. Так само і в душі, працівники станції досі миються спочатку холодною водою, а лише потім вже гарячою. Ось такий цікавий факт. Шкода, що про це ніхто не замислювався у 86-му році.

Стандартний для всіх столових набір страв і смак червоного борщу нагадав шкільні обіди. За словами співробітників, всі продукти щодня завозяться на ЧАЕС з Києва.

Прихопивши по кілька шматків свіжого хліба, ми вирушили до басейнів. У прохолодну погоду соми частіше ховаються на дні, чого не скажеш про їх співмешканців, які збиваються в зграї як тільки на мосту з'являється турист. Однак цього дня нам поталанило, поласувати "цеглинкою" сплив поважний і повільний житель цих вод. Опинившись на подібній екскурсії, обов'язково заплануйте собі такий 10-хвилинний релакс.

Локація: Радіолокаційна станція "Дуга" в секретному містечку "Чорнобиль-2"

Ще один об'єкт, який став останнім у програмі нашої екскурсії, не має прямого відношення до аварії на ЧАЕС, при цьому є найпопулярнішим місцем для туристів. Радянська загоризонтна радіолокаційна станція (ЗГРЛС) "Дуга", розташована в секретному містечку "Чорнобиль-2", є сьогодні унікальним пам'ятником Холодній війні.

ЗГРЛС взяли на на бойове чергування ППО СРСР у 1985 році, станція була створена для системи раннього виявлення міжконтинентальних балістичних ракет. Вже у 1986-му система була повністю модернізована через складнощі роботи з частотами, проте після аварії на ЧАЕС об'єкт зняли з бойового чергування.

Про геометричні дані ЗГРЛС "Дуга" до сьогодні пір кажуть із вживанням сова "близько": моторошна на вигляд і одночасно настільки вражаюча конструкція сягає близько 150 метрів заввишки і близько 500 метрів завдовжки. З такими габаритами залізну стіну можна розгледіти практично з будь-якого місця в Зоні.

Читайте: Керівнику компанії, яка зводить Арку на ЧАЕС, присвоїли звання заслуженого будівельника

Цікавий і той факт, що подібних конструкцій на території СНД не залишилося. Всього в СРСР було побудовано три станції такого типу, одна з них поряд з Миколаєвом (зруйнована на початку 2000-х), ще одна - в Хабаровському краї (Росія), яка також була демонтована. Зберегти "Дугу" організатори чорнобильського туризму також сподіваються за допомогою Міжнародний ради зі збереження пам'яток і визначних місць (ICOMOS) та ЮНЕСКО.

Навколо радара зосереджений невелике колишнє військове містечко. Подейкують, під землею зберігся секретний бункер, певний центр зв'язку. На офіційних картах ця місцевість позначалася як занедбаний піонерський табір, тому на самому початку 7-кілометрової "бетонки", що веде через ліс до локатора, у 80-х для відводу очей встановили яскраву автобусну зупинку з символами Олімпіади.

Залишаючи Зону, всі туристи обов'язково проходять дозиметричний контроль, один на виїзді з 10-кілометрової зони (КПП "Лелів"), другий - на кордоні 30-кілометрової зони (КПП "Дитятки"). Дозиметристи ретельно перевіряють весь транспорт.

Майбутнє чорнобильської зони відчуження залишається сьогодні невідомим. Одні фахівці стверджують, що питання заселення цієї території можна буде розглянути лише через тисячу років, інші ж впевнені, що Зона ніколи не стане придатною для життя.

Міста й інші споруди в Зоні протримаються ще з десятиліття чи два, після чого під тиском природи і часу неодмінно впадуть. Намаганнями активістів, можливо, вціліють найунікальніші пам'ятні об'єкти, які й далі будуть перебувати на закритій і сповненій міфів території.