Блог | Умійте давати піз*юлєй красиво і витончено

Сьогодні, вперше за довгий час, під час зйомок, я кричала на людину. Голосно так кричала, на дівчинку. Якось так вийшло, що нас, дівчаток, було на зйомках дві, а все решта - багато чоловіків. І дівчинка так нереально тупила (хоч і продюсер), що в якийсь момент мені зірвало дах, а я терпіла місяць.

А мене коли зриває - це всьо, кришечка, я себе не дуже контролюю і можу благим матом сказати людині начистоту все, що я про неї думаю. А думаю я погане.

Я таким матом і криком висказала все, що думаю про непрофесійний підхід до робочого процесу, що в якийсь момент прийшла в себе тільки тому, що навколо запанувала абсолютна тиша.

Так от, я ніколи не дозволяю, аби на роботі в мою адресу підвищували голос, зверталися до мене матом чи якось принижували. Я готова поставити будь-кого на місце, і якщо треба - звільнитися в ту ж секунду, якщо людина дозволяє собі негативні емоції на високих децибелах. Я ніколи не буду працювати там, де на мене можуть кричати. Це чиста правда. Перший раз я попрошу більше ніколи такого не робити. Другий раз я розвернуся, піду, і більше не повернуся.

Сьогодні я накричала на людину. Це дуже непрофесійно. Мені навіть зараз дуже соромно, хоча я знала на 100%, що права. І що через людину, яка від мене відхватила, у мене аврал. Але кричати на людей не можна, ніхто не має такого права. Якщо ти кричиш на людину під час робочого процесу - це твоя персональна слабкість. Це говорить про те, що ти не вмієш себе контролювати і гріш тобі ціна.

Від сьогодні я собі пообіцяла, що ніколи-ніколи-ніколи не кричатиму на людей. Власне, вам раджу те саме. Не позорьтеся, умійте давати піздюлєй красиво і витончено.

Публикацію взято з Facebook-сторінки Оксани Шаварської.