Блог | Великий солодкий кінематографічний обман

Щоразу коли якийсь кіногерой чи кіногероїня пробираються по висотному карнизу в потрібне вікно, щоб захопити злодюгу чи, навпаки, визволити когось чи втекти від переслідування, я так боюсь і переживаю, ніби сама там йду, балансуючи над страшною висотою.

Причому я передивилася купу документальних кадрів, де показують, як це знімають, що насправді кіногерої просто йдуть по горизонталі, зображуючи на обличчі переживання і страх. Але кожного разу я аж пальці ламаю, щоб кіногерой, навіть, якщо це втікаючий злодій, не впав чи не зірвався з карнизу.

Із усіх кіноефектів я найбільше переживаю саме за ці карнизи. Ні монстри, ні потвори, ні літаючі страшні птахи чи ящури, ані розбійники чи кілери в засадах не змушують так затримувати дихання і по-справжньому трястися від страху. І так кожного разу.

Великий солодкий кінематографічний обман.

Але, якщо віриш, навіть якщо обман тебе вже наздоганяв, все одно кожного разу щиро переживаєш. Хай так і буде. І не лише з кіно.