Жолдак: В Україну мають прийти дуже сильні люди
Ви повернулися до нас тимчасово чи назовсім?
Не хочу загадувати наперед, але я хочу створити в Києві сучасний український театр. Нехай деякі кажуть, що я тягну на себе сорочку, але цей театр потрібен нам всім. У поляків є театр у Варшаві, зі скла і бетону, де грають кращі п'єси, на які ходить прем'єр-міністр. Це модний театр, там молодь грає на гітарах на сцені, це не підвал, а велика будівля, на п'ятсот місць, де щовечора йдуть інтелектуальні вистави про сучасне життя. Свій театр я теж хочу зробити таким же - взяти найкращий театр у Києві, викупити, вичистити і зробити його на противагу цим мертвим домівках - театру Лесі Українки і театру Івана Франка.
А що потрібно зробити, крім театру, щоб Жолдак повернувся назавжди?
Особисте запрошення Президента. Тому що це рівень навіть не Києва, а Президента України. Адже в столиці немає сьогодні сучасного театру. А той же самий Кваснєвський свого часу виділив гроші на такий театр у себе в Польщі. Я не можу переривати свої контракти на заході, але ж я ж можу привезти звідти декількох хороших акторів. Уявляєте? Це ж не складно, квиток, наприклад, Берлін-Київ, коштує близько 200 євро, це як в Москву злітати. Німецькому акторові не складно буде відіграти в спектаклі тут і полетіти додому.
Що ви намагаєтеся змінити своєю творчістю?
Я не хочу жити так, щоб мої західні друзі говорили, що я живу на тридцять років пізніше. Я проїхався по київським районам, всюди собаки, повні баки сміття ... Я не хочу так, хочу змінити ситуацію. Тому і спектаклі повинні бути у нас сучасні, на великих сценах, де ми могли б критикувати і показувати все це.
Ось, наприклад, нещодавно в Берліні я бачив виставу, де критикувалася ... Натовпи берлінців йшли послухати, як критикують канцлера. І ніякі бандити тобі руки не заламують. Чим більше ми будемо виступати за подібне очищення мізків, тим більше у нас стане сучасних бізнесменів, модельєрів, класних операторів, фільмів ...
Чи може зіграти у вашому поверненні матеріальний фактор і яку роль?
Я вважаю, мистецтво ... не окупається. Коли театр каже: дайте нам грошей, а ми заробимо на квитках - це обман. Театр - збиткове підприємство. Але театр дає інше: духовну, політичну позицію тим, хто його підтримує. А "якщо нація не хоче мати сучасний театр, то їй плювати на свою совість", так говорив, по-моєму, персонаж Булгакова ...
Чи відрізняється український театр сьогодні від того, яким ви його бачили востаннє?
Український театр сьогодні - ця якась територія, де режисер, прокинувшись, обманює себе, свою дружину, сім'ю, свою сутність. Потім він йде в театр, бере тексти, фальшиві і неправдиві, вони його не збуджують, в них немає енергії. Але він робить вигляд, що це хороші тексти, він викликає акторів і каже: починаємо репетирувати. Тобто, біда українського суспільства - це обман ... Я хотів би, щоб українські актори були сміливими, щоб захищали нас, наші міста, вулиці, наш театр, нашу культурну позицію. Все говорить про те, що - раби, раби, раби .... Так, безсумнівно, є кілька хороших спектаклів, є два або три хороших режисера, і є десяток хороших акторів на всю Україну. Десять! На 48 мільйонів всього десять хороших акторів!
Ви готові все змінити?
В Україну мають прийти дуже сильні люди. Сьогодні ми повинні підтримувати сильних людей, які можуть певні цілі прокопати, зробити дороги для слабших. Якщо цього не зробити, то ми всі перетворимося на те, що я називаю бідної африканської країною мавп. Тому ми повинні разом, за допомогою театру і кіно (телебачення - це інша історія) спробувати змінити ситуацію.
Як змінився Жолдак за ці роки?
... Мені цікаві стали раптом людські відносини, моральність в театрі. Зараз мені цікавий повернення до артиста, до тексту, до глядача ... Але знову ж, це я розумію своїм зіпсованим мозком ...
Як ви оцінюєте політичну ситуацію в країні?
Я не так часто бував в Україні, щоб давати серйозну оцінку ... Але давайте уявимо, що Україна - театр. У нашому театрі є головний режисер, художній керівник - Віктор Ющенко. А є директор театру, який займається фінансовими питаннями - Віктор Янукович. І мені здається, що ці два персонажі бачать по-різному розвиток свого театру. Ось тому-то і театру у них немає. Тому - відповідаючи на ваше запитання - схоже, що наші політичні лідери не об'єднані спільним розумінням побудови спільного дому, в якому чисті вулиці, класні театри ...
За матеріалами Главред