Зараза напала на Табачника

Відкритий лист Дмитрові Табачнику Віце-прем'єру з гуманітарних вопросам

Наш народ, охайна и здоровий від природи, не любив крайнощів. Чі ві Чулі в порядній селянській Сім'ї, щоб насміхаліся з синагоги чи костелу? Трапляє окремі особини, что звертали розмова на Слизько, альо смороду радше слугувалі повчальних застережлівім прикладом. Люди малі звичаєм приховуватися сміттям. СЬОГОДНІ щораз больше їх провалюється у стан цілковітої безсоромності. Зважітісь на безсоромність стало даже модно. Що ж, екології культури пощастило ще менше, чем екології довкілля: ее НЕ рятує Жоден Грінпіс.

Радіоканал "Культура" веде Цікаві інформатівні Бесідам, альо Якийсь пан М. врівається Зі Своїм антісемітськім запитаня, всю культуру псує, і люди кажуть, что культура-з антісемітськім душком. Годиною цею душок програмується як начинка. Наприклад, в програмах МАУПу є обов'язкові дозуюч. Годиною Із запахом арабської нефти, годиною - Із непріхованім тавром ФСБ. Безсоромність доходити до того, что даже національну катастрофу-геноцид 1933 р. - Використовують для звінувачення жідомасонів. Колі ж усе це перемішується з поганими приправами жовтої преси, то Висновок становится загрозліво очевидним: культурна атмосфера в Україні забрудню и за своим духом-антіукраїнська.

І є Дуже погані симптоми: зараза перекідається на публічніх ОСІБ, Які в шкірному нормальному суспільстві є Еталон добропрістойності. Совєтський режим БУВ антіукраїнськім, альо чиновник надягав інтернаціональну маску, пріховував свой сором и стрімував свой душок. Ніні загальне здічавіння доходити до патології, и ті, что по прайси вештається українофоб чи юдофоб, Нікого особливо не тривожити. Мовляв, є ж люди недобрі, є збочені, є просто Хворі ...

Ілюстрацією граничного Отруєння культурного довкілля є Інтерв'ю, Яке давши Віце-прем'єр з гуманітарних вопросам Дмитро Табачник скандальному журналістові Олесеві Бузіні, Який, як відомо, Зробив Собі Зі своих слабкостей професію. Зокрема йдет про програмове кредо високого чиновника від культури: "Не можна вести культурну політику лише в інтересах вузького шару україномовної інтелігенції, яка просто боїться конкуренції у всьому".

Має рацію Віктор Андрійович: ми таки справді Унікальна держава. Бо в будь-якій іншій державі после подібної фрази Віце-Прем'єра з гуманітарних вопросам піднявся б такий скандал, что чиновник змушеній БУВ бі негайно податі у відставку (Достатньо уявіті Собі, як свого часу спрійнялі б ізраїльтяні слова свого міністра: "Не можна вести культурну політику позбав в інтересах вузького прошарку інтелігенції, яка домагається відродження івріту "), У прінціпі, для відставкі Було б й достатньо протесту академіка Івана Дзюби, Який поставивши Віце-прем'єрові декілька запитань, на Які тієї, бачіться, неспроможності відповісті. Прот зневажліве мовчання п. Табачника не знімає з порядку денного самої проблеми: особа, яка дозволяє Собі висловлювати таким чином, що не має права обійматі будь-який пост в Уряді України. Мі взяли б на свое Громадянське СУМЛІННЯ великий гріх, Якби, не заявили Відкрито й публічно: ми вімагаємо від Уряду негайно Відправити п. Табачника у відставку.

Вимога ця НЕ є такою радикальною, як может Видати на перший погляд. Передбачити, что уряд України, швідше за все, проігнорує Цю підприємницька, насправді неважко. Так само неважко Було Передбачити далекого 1976 року, что уряд СРСР проігнорує вимоги членів Української Гельсінкської групи, ювілей Якої п. Табачник хоче СЬОГОДНІ запізніло відзначіті. Проти І тоді, и тепер суспільству ВАЖЛИВО обкладаті свои Уряди системою тестів, на якіх смороду віявляють свою СПРАВЖНЯ СУТНІСТЬ. Отож, у випадка п. Табачника від Уряду покладів, в Який колір забарвіться наш простенький лакмусовий папірець.

Кілька думок ми Хотіли б спрямуваті ї безпосередно самому Віце-прем'єру. Если для вас, п. Табачник, прошарок україномовної інтелігенції завузькій, то Поверніть нам легіоні тихий, что упродовж 70 років повставали в обороні людини проти насильства и навальної русіфікації, а тоді приносились у жертву ідолу до кожних Чергова роковин "великого жовтня". Если ві, п. Табачник, хочеться чесного змагання з українством, то чи не лукавте Самі ї відміряйте бігунам однакові дістанції. Аджея людина вашої освіченості НЕ может не знати принципом "позітівної діскрімінації" на возбудить уголовное переслідуваніх, на якому трімається західна цивілізація прав людини. Если ві, п. Табачник, хочеться справедливості, то думайте над лікуванням душі, над звільненням українського народу від жахіть, вікліканіх голодоморами й гулагами, бо самє жах, а не віщість російської культури, штовхав зневаженіх вами земляків до "мови великого Леніна". Нерозуміння або ігнорування ціх промов просто несумісне з перебуванням на державній посаді в Українській державі.

Ваше єврейське походження мало б сделать вас зваженішім. Аджея, вісловлюючісь згаданім чином, ві Зробили прекрасний дарунок юдофобам усіх мастей, Які скорістаються з нагоді поєднаті вашу погорду на адресу "вузького прошарку української інтелігенції" з вашим етнічнім Походження. Тому ваша фраза має НЕ позбав антіукраїнське, а й антієврейське звучання. Бо так Було всегда: юдофобія одвіку отруювала долю украинцев, українофобія-всегда боляче вдаряюся по євреях. Негативний посів отруює атмосферу для всіх.

Нінішній стан українства, без сумніву, тривожно, и то самє через шлюб Доброї Волі людей, что малі б ту волю втілюваті. Саме вам, Віце-прем'єру з гуманітарних харчування, Було довірено НЕ допускаті гуманітарної катастрофи! Втім найважлівішою проблемою.Більше України є НЕ поділ за мовами-шкода, что ві НЕ помічаєте, як у російськомовному середовіщі візріває не знання вам, альо щораз відчутніше українське національне почуття! Справжнім цівілізаційнім викликом для України є невміння розрізняті добро и зло, Яке набуває Воістину апокаліптічніх Розмірів. Ілюстрацією цього служити все, з чим асоціюється ваша особа: тексти промов, Які ві писали и пишете; дарунка, Які Які даруєте влада імущім; накази, Які віддаєте ОМОНові Щодо учасников похоронної процесії; нехтування Інститутом національної пам'яті; врешті-решт Обставини, за якіх ві повернулись на урядові орбіті. Альо вам як історіку має буті добро відомо: відставка, в якові відправляє людей історія, є найстрашнішою. Чі пам'ятаєте ві, хто відповідав за гуманітарні питання в команді Кагановича? Мі такоже НЕ пам'ятаємо ...

Мирослав МАРИНОВИЧ, Євген СВЕРСТЮК.