Відео дня
Едіт Піаф, "Навіщо потрібна любов?" Життя, розказане нею самою
І знову ми представляємо якісне та вартісне видання, зроблене росіянамі. У Серії "Унікальна біографія жінки-епохи" "Яуза-Пресс" перевідала мемуари Едіт Піаф. Якраз Вчасно: Піаф померла 10 жовтня 1963-го, а народилась 19 грудня 1915-го. Едіт могла дожиття й до наших днів: з ее ровесніків по цею день живе та набліжується до сторічного ювілею чудовий письменник Джеймс Олдрідж, автор добро відомого в СРСР "последнего дюйму".
Втім, частка булу настількі жорстока до Едіт, что даже ті 47 років, котрі були їй відпущені, видають почти дивом. Згадуючи дитинство, Піаф пише таке (цітуємо мовою видання): "Офіційно сім'я була, але батько - Луї Гассіон - у той час був на фронті, а мама, Аніта Майар, яка воліла псевдонім - Лін Марса, дуже скоро віддала мене своєї матері, яка займалася ... дресируванням бліх ".
Едіт Піаф в дітінстві
Бабця з екзотічнім занятть полюбляють жлуктаті червоне вино, Яким ОХОЧЕ ділілася з дворічною Онук. При цьом Старенька забувай, что дитину Варто Було б бодай зрідка годувати й міти. Тож у Перші роки дитинства Едіт виглядать так: "величезна голова бовтається на тонюсенькой шийці, на тілі немає живого місця від укусу комах, на обличчі одні величезні очі, постійно сльозяться. Шкіра на руках, ногах і навіть голові - в страшних Корост ...".
Згідно Едіт попал до Іншої своєї бабці, яка натомість ТРИмай бордель. Шести-, семірічна Піаф добро запам `Ятала Повій -" дівчат "- Які були до неї добрими и на свой збирав про неї дбала. Прінаймні, Малій Вже не доводити спати в одному фургоні з сімома собаками та їх чисельного блохами. Альо прийшла Інша біда: на тій момент Едіт практично осліпла. Дякувати бабці номер два, стара все ж показала дитину лікарю, тієї призначен терапію, и в день, коли з очей малої Едіт малі Вперше зніматі пов `язку, весь бордель молився святій Терезі за ее одужання. Й сталося диво: майбутня співачка прозріла.
Пізніше батько забравши Едіт до себе. "Куди? В нікуди. На вулицю, в знімаються на ніч кімнатки у копійчаних завошивлених готелях. Правда, спочатку ми все ж їздили в невеликому фургончику за цирком Каролі, де батькові пропонували виступати. Батько пропрацював недовго, я не знаю, що саме трапилося, але ми повернулися в Париж уже без фургончика і стали справжніми бродячими артистами ". Едіт Було тоді дев `ять років ...
Батько сподівався, что донька стане акробатка, альо Едіт виявило талант до співу. Тож Луї Гасіон плакав п `яними сльозами и наказувано Едіт берегті голос. "Він навіть не підозрював, наскільки виявиться прав, мій голос прогодував не тільки мене, але і його, маму, Симону (Зведення сестру. - Авт.) І ще цілу юрбу" милих паразитів ", - пише Піаф.
Пятнадцятірічною дівчіною Піаф зустріла такого Собі "Малюка Луї". "Малюк Луї взяв мене за руку і повів із собою в нікуди. Я пішла. Я жила в світі, де від пропозиції будь-якого чоловіка не відмовляються; чесно кажучи, мені навіть в голову не прийшло відмовитися".
Апогеєм "роману" з Луї стало народження дівчинки. "Коли я народила Марсель, мені ледь виповнилося шістнадцять. Я любила Марсель, але не як мати любить свою дитину, а немов іграшку. Де я могла навчитися материнської любові, якщо у мене не було матері? Іграшка часом заважала, а тому, коли одного разу я дізналася, що прийшов батько Марсель і забрав її, то, чесне слово, не надто переживала ". Через два роки дівчинка померла. Гірке каяття до Едіт Піаф прийде однозначно пізніше - больше вона Вже Ніколи НЕ мала дітей.
Між тім вуличне життя (і вулічні співі) чати. У 1935-му 20-річну Едіт помітів Луї Лепле, власник кабаре "Джерніс". Лепле запитавши ее віступаті у своїй Програмі. А відтак навч Едіт Всього: репетіруваті з акомпаніатором, вібіраті и режісеруваті пісні, пояснивши, Яке величезне Значення мают костюм артиста, его жерсті, міміка, поведінка на сцені. Саме Лепле вігадав для Едіт сценічне имя Піаф (что на Паризький арго означає "горобчік"). Власне, Завдяк Йому й Відбулася співачка Едіт Піаф. Хай НЕ відразу - на шліфування цього діаманту знадобівся довшій годину. Але "Лепле навчив мене не тільки відчувати пісню, але перш за все працювати над нею, домагатися звучання".
17 лютого 1936 р. Едіт Піаф виступа у великому концерті в цирку "Медрано" разом з такими зірками французької естради, як Моріс Шевальє, Містінгетт, Марі Дюба. Короткий Виступ на Радіо-Сіті дозволивши їй сделать перший крок до справжньої слави - слухачі Дзвони в прямий ефір, и Вимагай, щоб Піаф виступать ще. Однак успішній зліт БУВ перерваній трагедією: Незабаром пострілом в голову БУВ убитий Луї Лепле, и Едіт Піаф виявило в чіслі підозрюваніх, позаяк у Заповіті ВІН залиша їй невелика суму.
"Кабаре було закрито для відвідувачів, і ніхто не знав, відкриється воно взагалі. Нам би і в голову не прийшло співати або святкувати після такої втрати. Однак знайшлися ті, хто не зміг упустити можливості єхидно помітити мені:" Твій покровитель мертвий. Тепер тобі з твоїми "талантами" саме час назад на вулицю ".
Однак на Вулиці Піаф НЕ опінії. Цього разу ее врятувать Зустріч з поетом Раймоном Ассо, яка остаточно Визначи подалі життя співачкі. Саме Ассо Багато в чому захи заслуга появи на світ "великої Едіт Піаф". ВІН навч Едіт НЕ Тільки того, что безпосередно стосувалося ее Професії, а й всьому тому, что їй Було звітність, в жітті: правилам етикету, вмінню вібіраті одяг ТОЩО.
Раймон Ассо створах "стиль Піаф", віходячі з індівідуальності Едіт, писав пісні, Які підходілі самє їй и поставали, як сказали б зараз, "хітамі". Ассо домігся того, щоб Едіт виступа в мюзик-холі "АВС" на Великих бульварах - самому знаменитому мюзик-холі Парижа. Виступ у "АВС" вважать виходом у "велику воду", присвятивши в професію. "Почався божевільний період, коли виступи йшли одне за іншим, часто по два в день, нескінченні гастролі, переїзди, репетиції, зустрічі з репортерами ...".
"Ми були разом з Ассо майже три роки, за цей час він зробив з мене співачку і грунтовно змінив. Він створив мій сценічний образ, далекий від светри з одним рукавом, але чимось невловимо схожий, я так само одягаюся на сцені і зараз - темне, частіше чорне плаття, яке не повинно відволікати глядачів від самої пісні ", - підсумовує Едіт Піаф.
Піаф и Марсель Сердан
После Другої Світової Війни до Піаф прийшов новий виток слави. Ее Із захоплення слухали Жителі Паризька передмість и вітончені цінітелі мистецтва, Робітники и даже майбутня королева Англии. У цею годину Едіт Піаф мала роман Зі знаменитим боксером, французом алжірського походження, чемпіоном світу в середній вазі, 33-річним Марселем Серданом. У жовтня 1949 року Сердан вілетів до Нью-Йорка до Піаф, яка виступать там з гастролями. Літак розбівся над АТЛАНТИЧНА океаном около Азорськіх островів, Сердан загінув в авіакатастрофі, что стало шоком для Піаф.
"Небеса обрушилися на землю, Марселя Сердана на землі більше не було! .. Навіть зараз, через стільки років, я не можу стримати сліз, і по шкірі мороз. Друзі дуже боялися, щоб зі мною чого не сталося ... Але, трохи прийшовши в себе, я заявила, що буду співати! "Я буду співати в честь Марселя Сердана, в пам'ять про нього, для нього". Зал притих, натовп журналістів, які жадібно ловили кожен мій погляд, теж. Їх цікавило - чи буду я що- то говорити, чи стану плакати? Плакала, співала "Гімн любові", а по щоках текли сльози ... І все ж доспівати концерт до кінця я не змогла, витримала тільки кілька пісень, а потім ... Потім просто впала, хапаючись за завісу в спробі утриматися на ногах ... ".
После ВТРАТИ коханого Едіт довго й тяжко хворіє. "З того дня почалися мої лікарняні муки. Спочатку суглобовий ревматизм. Це така гидота, яка страшно корежіт суглоби і заподіює неймовірну біль. Додамо до душевної, вона стала і зовсім нестерпним. Не маючи можливості боротися, лікарі просто стали колоти морфін ...".
У 37 років Піаф вновь Закохана и даже Вийшла заміж за поета и співака Жака Пілсена, альо шлюб Незабаром розпався. У 1952 году Едіт попал у Дві автокатастрофи поспіль, обідві з Шарлем Азнавуром; щоб полегшіті страждань, віклікані переломами руки и ребер, лікарі робили їй уколи морфію, и Едіт вновь попал в наркотичного залежність.
У 1958 году Піаф Почала виступа в концертному залі "Олімпія". Успіх БУВ пріголомшлівій. После цього вона відправілася в 11-місячне турне по Амеріці, відтак вновь виступать в "Олімпії", а потім вірушіла в турне по Франции. ФІЗИЧНІ, а головне, емоційні НАВАНТАЖЕННЯ сильно підірвалі її здоров'я. У 1961-му, у віці 46 років, Едіт Піаф дізналася, что вона невіліковно хвора на рак печінкі.
Альо в 47 років до Піаф Прийшла нове кохання. Ее обранцем ставши 27-летний грек на ймення Тео, якому Едіт придумала псевдонім Сагапо (по-грецький "я люблю тебе"). Тео Хотів вінчатіся Тільки в грецькій церкві и заради нього Піаф перейшла з римо-католицизму у православ'я. Разом з Тео Едіт булу до самої смерти. Сагапо переживши ее на сім років, загінувші в автокатастрофі.
Весілля Едіт и Тео
"... Одного разу я почула вслід шипіння:" Як не соромно, знову підчепила молоденького! .. ". Ні, мені не соромно, це останній подарунок долі, Тео, я точно знаю, що останній і що ненадовго. А ще, що я його заслужила ... ".
Свою книгу споминів Едіт Піаф Присвятої последнего чоловікові. Вона нестямно любила его, и Тео, Якого дарма підозрювалі у меркантільності, відповідав своїй дружіні взаємністю. Жодних матеріальніх благ Едіт Піаф по Собі не позбавило, а від пропозіцій вивести его на сцену та сделать з нього зірку Тео вперто відмовлявся.
"Я так тринькали життя, не рахуючи днів, ночей, сил, не тільки не берегла себе, але в останні роки після загибелі Марель Сердана робила все, щоб розтратити сили і здоров'я мерщій. Витрачала, витрачала, витрачала! Грошима просто кидали, так і НЕ звикнувши до них, тринькали все! Залишилася одна крапля, одна, остання крапелька. Ти додав ще одну, подарувавши мені цілий рік життя, але ти не можеш дати мені нову печінку, новий організм ... Я хочу бути з тобою вічно. Знаєш, де буває вічність? Тільки ТАМ. Живи довго і щасливо, дуже прошу тебе. Одружись, нехай у вас будуть дітлахи, яких не було у мене, люби свою дружину. Я буду терпляче чекати, це буде моя плата. ТАМ я буду щаслива твоїм земним щастям . Не квапся .. ".
Власне, после всех зацитовані урівків якісь "підсумкові" слова, далебі, є Зайве. Ця книга - як оголений нерв, даруйте за трівіальність порівняння. І хоч среди чітачів Едіт Піаф бачила передусім свого коханого Тео, й адресувалася, власне, до нього, ее мемуари слід читать по усім - хто має серце й ним живе ...