" Ще не вмерла Україна" в радіоефірі

Український парламент вирішив відмовитися від квотування українського музичного продукту в ефірі. Радіостанції радіють, патріоти сумують

Відео дня

У перший день лютого Верховна Рада України взялася за оптимізацію музичного ринку країни. І відразу прийняла за основу законопроект, відповідно до якого пропонується скасувати обов'язкове 50%-е квотування на трансляцію творів вітчизняних виконавців. Автор закону, нардеп від ПР Олена Бондаренко, керувалася виключно благими намірами: привести законодавство України у відповідність з міжнародними нормами, а точніше - з Європейською конвенцією про транскордонне телебачення. Але в рядах патріотично налаштованих громадян тут же занепокоїлися: влада задумала новий наступ на українську культуру, на цей раз - у медіапросторі.

Власне, заволноваться було від чого. По-перше, пропозиція цілком укладається в ряд інших нововведень діючої владної команди, яка взяла не особливо приховуваний курс на північ. Починаючи від перепідпорядкування Інституту національної пам'яті і закінчуючи "коригуванням" підручників з історії та виключенням роману про Голодомор Василя Барки "Жовтий князь" зі шкільної програми з української літератури. Тому скасування квотування була сприйнята як спроба звільнити нішу для іншого, більш угодного влади культпродукта. По-друге, сам документ і його прийняття змусили задуматися: а чи все тут так вже чисто.

Справа в тому, що даний законопроект припадав пилом в Раді з 26 квітня минулого року. Але 1 лютого народні обранці про нього несподівано згадали і дуже оперативно прийняли за основу. Втім, як пояснив " Коментарям "депутат від БЮТ Микола Баграєв, в цьому немає нічого дивного:" У парламенті є законопроекти, які чекають свого розгляду значно довше. І те, що парламентарії нарешті звернули увагу на проблеми медійного простору і культури, є одним з ознак повернення парламенту до більш широкої проблематики, ніж виборче законодавство ".

Тим часом, красиво прийняти проект законодавцям не вдалося: з першої спроби система "Рада" висвітлила лише 225 голосів "за" при необхідних 226. "Не спрацювали картки голосування! Колеги, прошу повернутися! Якщо є голоси, то вони є, а якщо немає, то їх немає ", - моментально зорієнтувався Володимир Литвин і поставив документ на повторне голосування. На цей раз все спрацювало (або спрацювали?) Чітко: 240 - "за", депутати щасливі, українські музиканти нервують. Звідки глава парламенту знав про "правильному" кількості голосів - науці не відомо. Але підозри закрадаються ...

Тим часом, сам документ теж викликає ряд неприємних питань. Наприклад, у висновку Головного науково-експертного управління ВР його пропонується відхилити у першому читанні. Що депутати, фактично, і зробили при першій спробі голосування, нехай і випадково. Причини - існуючий закон не суперечить Конвенції, у відповідність з якою його намагаються привести, зате законопроект не наповнений конкретним юридичним змістом і взагалі може сприяти ослабленню захисту інтересів держави та національного телерадіовиробниками, що йде врозріз вже з Конституцією України.

Дивує і те, що Олена Бондаренко, як випливає з пояснювальної записки до закону, керується вже згаданої Європейської конвенції про транскордонне телебачення, хоча запропоновані зміни стосуються, в першу чергу, радіомовців. Взяти хоча б пропозицію прибрати зі статті 28 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" положення про те, що "в радіопрограмах музичні твори українських авторів і виконавців повинні становити не менше 50% загального щотижневого обсягу мовлення". Більш того, цитуючи пункт 1 статті 10 тієї самої Європейської конвенції, Бондаренко пише буквально наступне: "... телерадіомовник зберігає для європейських творів більшу частину його годин трансляції ...". У той час, як в знайдених "Коментарями" українських версіях Конвенції використовується термін "телемовнік", а в англомовних - broadcaster, що відповідає саме телемовників без всяких приставок "радіо-". І визначення термінології в початкових положеннях Конвенції не залишає в цьому сумнівів: мова в ній йде виключно про телебачення! Але варто зробити одну "добавку" у п'ять літер - і дію закону про ТБ розширюється до потрібних розмірів. Залишається тільки залишити можливість двоїстого перекладу, і то виключно з віри в краще.

Тим часом, як раз злого наміру в законопроекті і немає. Тільки добра, упевнений Микола Баграєв: "Не дивлячись на те, що мої особисті інтереси полягають у розвитку саме українського шоу-бізнесу, моє ставлення до скасування квотування позитивно. З одного боку, за час дії закону у нас зросла кількість українських виконавців (і це - один з головних аргументів проти закону у його критиків, - "Коментарі"). Але якість їх робіт не завжди відповідало світовим стандартам. Відповідно, виконання закону призводило до зниження загальної якості ефіру, при цьому квота значно звузила кількість форматів радіостанцій, фактично зробивши український радіоефір майже однорідним ".

Баграєва практично в один голос підтримують всі опитані "Коментарями" радійники. "Не можна європейській державі собі ж обмежувати кількість європейських пісень! - Упевнений гендиректор Української радіо групи Андрій Карпій. - А українська пісня, якщо вона хороша, знайде свого слухача. Якщо ж вона неякісна, а її потрібно крутити тільки тому, що є закон, то це, мабуть, не дуже правильно ".

"Будь-які квоти - це обмеження, а вони шкодять творчому процесу, - підтримує колегу Валентин Резниченко, який очолює радіогрупу" Українського Медіа Холдингу ". - Квоти обмежували можливості форматування проектів та побудови відмінного від конкурентів музичного ряду, знижували гостроту боротьби між українськими та зарубіжними авторами ".

"Коли ця квота вводилася, ми говорили про те, що таке буде можливим, коли держава хоч що-небудь зробить для розвитку музичної індустрії в країні, - пояснює Катерина Мясникова, виконавчий директор Незалежної асоціації телерадіомовників. - У Франції, наприклад, такі заходи вводилися як допоміжні. Тобто спочатку держава стимулювала виробництво музичного чи кінопродукту, а потім - розміщення його в ефірах. Тому перекладати обов'язки з розвитку цієї індустрії на радіоіндустрія - неправильно. У наших умовах, коли музична індустрія не дуже розвинена, і у нас є 12-15 стабільних популярних груп, не вистачає музичного продукту, який міг би стати в один якісний ряд з європейським, і навіть російським. Загалом - 15-20%, максимум 30% в деяких форматах, але на 50% ефіру якісного українського продукту не вистачає "

А ось скасування же обов'язкової квоти, на думку глави радіослужби УМХ Резніченко, відіб'ється тільки на теле-і радіоканалах, у яких контент на 80% складався з музичної складової. При цьому побоювання скептиків, що вітчизняний продукт поступово зникне з ефіру, марні. Катерина Мясникова вважає: "Популярних українських виконавців будуть слухати, Вакарчук та інші виконавці точно не пропадуть з ефіру. Єдине - ми не будемо так їх "заезжівать", як раніше ".

У свою чергу, нардеп Баграєв заспокоює тих, хто побоюється, що через скасування квотування з ефіру зникнуть не лише українські пісні, але й українські ведучі: "Закон навів ситуацію з мовниками до цілком логічним, прийнятим в Європі відносинам, жодним чином не змінюючи ситуації власне з мовленням, яке було і залишається українським, україномовним ".

Варто відзначити, що спроби скасувати обов'язкове квотування траплялися і раніше, але не на державному рівні. Так, в 2006-му році власник компанії "Гала" Джозеф Лемір подав у Арбітражний трибунал при Міжнародному центрі з вирішення інвестиційних спорів позов до уряду України з вимогою скасувати неугодну 50%-у квоту. Тоді трибунал відмовив йому в задоволенні позову, визнавши право держави на підтримку національної культури. Тепер же, можна сказати, вже саме держава вирішила трохи інакше.