В Австралії з кенгуру поборються сечею дінго
Австралійські вчені стверджують, що знайшли безвідмовний засіб як убезпечити автотранспорт на дорогах від зіткнень з тваринами. Цьому допоможе сеча дінго - здичавілої домашньої собаки, можливо завезеної до Австралії ще до появи там європейців.
У Curtin University були вкрай здивовані, наскільки дієво рідина, що виділяється нирками дінго, відлякує кенгуру, безконтрольно мігруючих по континенту в пошуках рослинності, передає Reuters.
Крім того, це відкриття, як стверджує дослідник Майкл Парсонс, може мати велике значення для захисту унікальної флори і так бідною рослинністю Австралії від набігів сумчастих, число яких вимірюється легіонами.
На дорогах Австралії щорічно гине в аваріях незліченну безліч кенгуру. Головна небезпека для сумчастих - в їх сповільненій реакції. За даними найбільшої австралійської страхової компанії NRMA, на частку цих унікальних представників місцевої фауни в 2005 році довелося 75% з близько 18 тисяч щорічних аварій на дорогах, що відбуваються за участю тварин. Страхові виплати за шкоду, заподіяну кенгуру автовласникам, становлять щорічно близько 28 мільйонів австралійських доларів.
Відкриття було зроблено під час експериментів з вивчення властивостей сечі дінго і інших хижаків, зобов'язаних своєю появою людської цивілізації, наприклад койот.
"Коли ми піднесли сечу койотів одомашненим кенгуру, ті проявили інтерес до нового запаху, а, відчувши запах сечі дінго, вони злякалися і кинулися врозтіч", - розповідає Парсонс. За його словами, на диких кенгуру цей запах подіяв куди більш страхітливо.
Парсонс розповів, що його наукова команда досліджувала способи відлякування диких тварин від старих рудників і фінансову ефективність цих методів. Паралельно команда намагалася зрозуміти, наскільки вони можуть бути корисними для зниження зіткнень з транспортними засобами на дорогах в малонаселеній місцевості.
В університеті також намагалися виділити і синтезувати активні компоненти в сечі дінго з тим, щоб налагодити випуск препарату в кількостях, що роблять рентабельним його комерційне виробництво. На якомусь етапі вчені пропонували вистежувати дінго і брати сечу у них, однак при здоровому міркуванні цей спосіб видався "дуже ризикованим".
Зрештою дослідженням зацікавилися в австралійському суспільстві охорони собаки дінго (Dingo Conservation Society), яке і субсидіювала подальші дослідження. Сума гранту тримається в таємниці.