Мурахи використовують природний крокомір

Як показали експерименти дослідників з університету Ульма (University of Ulm) і університету Цюріха (Universitat Zurich), для знаходження дороги до будинку пустельні мурашки використовують своєрідний внутрішній крокомір, який застосовується ними для "запам'ятовування" відстані.

Вчених давно цікавило питання про те, як мурашки, що живуть у пустелі, примудряються добиратися додому, адже на такій місцевості немає практично ніяких особливих орієнтирів.

Одні біологи вважали, що мурашки, як і бджоли, якось враховують розташування навколишніх об'єктів. Інші вважали, що справа в умовних рефлексах, і мурашки якось навчаються рухатися у напрямку до їжі. Була також висунута ідея "мурашиного крокоміра" (ще в 1904 році), але їй не надавали особливого значення. І, тим не менш, цю теорію все-таки вирішили перевірити.

Для експерименту дослідники навчили мурах Cataglyphis fortis бігати по прямій стежці довжиною в 9 метрів від її початку до годівниці з їжею. Цікавим виявився той факт, що якщо годівницю перемістити, то комаха завжди зупинялося, в точності долаючи звичне йому відстань.

На наступному етапі вчені вирішили "модифікувати" мурашок. Одним вони приклеїли мініатюрні ходулі, іншим же лапки вкоротили - щоб змінити довжину кроку. Виявилося, що ті, у кого були збільшені кінцівки, проходили більшу відстань, ніж необхідно, і тому просто пробігали повз ціль. Ті ж, у яких лапки були маленькими, не досягали потрібного пункту і зупинялися.

Втім, через деякий час "змінені" комахи змогли звикнути до нової довжини кінцівок і добиралися до цілі з урахуванням нової кількості кроків.