Детективна задачка дня. Щаслива купюра, 1 липня 2005

З самого ранку комісар поліції Боссі був дивно задумливий і розсіяний. Спочатку він безуспішно намагався підписати наказ давно погаслою сигарою, потім, проходячи по коридору, машинально кивнув своєму відображенню в дзеркалі. А на довершення всього, входячи в кімнату, займану інспектором Боргом і сержантом глумляться, довго і з люттю смикав двері не в ту сторону. Проникливий Борг, поспішивши йому на виручку, відразу відзначив пригнічений стан свого шефа. - У вас щось невеселий вигляд , пан комісар, - обережно зауважив він. - Та так, дрібні неприємності, - неохоче відгукнувся Боссі. - Вчора поставив сто Добло на бігах і програв. Але образливіше інше: адже я діяв за особливою системою і навіть у касу платив спеціальної щасливою купюрою. - А хіба бувають нещасливі? - Здивувався жадібний Глум. - Мене особисто будь-який папірець в сто Добло робить щасливим. - Та ні, - з досадою відмахнувся Боссі, - я мав на увазі її щасливий номер. Є вірна прикмета: купюра, у якої сума перших трьох цифр дорівнює сумі трьох наступних, приносить удачу. А номер моєї купюри був якраз таким - 535535. - Ну, так і що ж? - Нетерплячому глумитися як завжди хотілося ясності. - Ви поставили свою щасливу сотню на якусь шкапу, і вона ... - Прийшла останньої, - скрушно зітхнув комісар, і обширний живіт його сумно заколихався. - Невже мій метод невірний? - Не хвилюйтеся, - ховаючи посмішку, заспокоїв його інспектор, - просто ви не помітили, що у вашому випадку сума цифр і зліва, і справа дорівнює 13. А це обіцяє нещастя. - Точно, - зрадів комісар, - я й не подумав про це. - До речі, а який за рахунком прийшла ваша коня? - Тринадцятої, - машинально відповів Боссі і тут же засяяв. - Я зрозумів, куди ви хилите! Значить, метод таки вірний. Числа ніколи не обманюють! Не дарма великий Піфагор говорив, що саме священне на світі - лист мальви, а наймудріше - число. - А ви що, цікавитеся математикою? - Здивувався Борг. - О, так, з дитинства. Я єдиний з нашого гімназійного класу склав вступний іспит з математики в академію на "три". - Знайшли чим пишатися, бос, - засміявся Глум. - Я теж єдиний з нашого класу завжди мав з математики "трійку". - Так, але в моєму випадку, - образився комісар, - всі інші отримали "два". - І він переможно подивився на присоромлений сержанта. - Так у чому ж проявляється ваш інтерес до математики? - Повів розмову з небезпечного повороту інспектор. - Досі люблю возитися з числами, - відразу пожвавився Боссі, - помічати всякі закономірності. Ось, наприклад, - звернувся він до сержанта, - як ви будете запам'ятовувати новий телефонний номер нашої ділянки - 101 125? - Що тут запам'ятовувати? - Здивувався сержант. - Рівне 101 кілограм важить моя дружина, а як раз 125 Добло мені повинен Грабський з відділу дрібних розкрадань. - Ні, ні, - запротестував злегка вражений комісар і потягнувся за сигарою. - Це абсолютно дилетантський підхід. Я запам'ятовую його строго науковим методом. Дивіться, якщо трійку в четвертого ступеня помножити на четвірку в третього ступеня, а потім до результату додати корінь квадратний з ... е-е ... здається ... ні ... як же там було ... - тут комісар явно заплутався, але, щоб вийти з делікатного становища, широко посміхнувся і невимушено поплескав захопленого глумитися по плечу. - Ну а далі зовсім просто, я думаю, ви зрозуміли. - Просто вражаюче, - делікатно зауважив Борг, - як багато всякої інформації ви тримаєте в голові, запам'ятовуючи всього лише телефонний номер. - Так, математика мені часто допомагає, - погодився Боссі, потішений похвалою знаменитого сищика. - Ось, правда, "щаслива" сотня підвела, - знову спохмурнів він, згадавши свою вчорашню промашку. - А у мене є дійсно щаслива купюра в один Добль, - інспектор Борг відволік комісара від сумних спогадів. - Я навіть заплатив за неї одній людині цілих п'ять Добло. - Ану, ану, розкажіть, - надихнувся комісар. - Там теж збігалися суми цифр? - Нічого подібного. Але коли тиждень тому мені подзвонив якийсь незнайомець і запропонував купити цей папірець за п'ять Добло, я відразу погодився. - Ви її коли-небудь бачили до цього? - Комісар був явно заінтригований. - Жодного разу! Але все одно купив. Та й ви б з сержантом теж, напевно, вчинили так само. - Купити один Добль за п'ять? - Обурився Глум, відомий своєю скупістю. - Ніколи на світі! Ви, що, мене за ідіота вважаєте? - Не знаю, не знаю, - задумливо відповів Борг. - Принаймні, цей спритник зізнався мені, що продав у цей день ще двадцять подібних купюр іншим "ідіотам". Причому всі вони не були знайомі ні з ним, ні один з одним. - Нічого не розумію, - комісар навіть злегка розгубився. - Купюри були різні і справжні? - Так, самі звичайні папірці в один Добль. - Я зрозумів! - Радісно ляснув себе по лобі сержант Глум. - Усі ці люди, окрім інспектора, були божевільні. Правда, - тут він підозріло подивився на Борга, - в ньому я вже теж почав сумніватися. - Заспокойтеся, старина, - розсміявся інспектор, - всі покупці абсолютно нормальні люди. Зроблю одну підказку: кожен з нас ні за що не купив би купюру, запропоновану іншому. - А-а, - раптом вигукнув комісар Боссі, - я, здається, здогадався, в чому тут справа. А в чому тут, дійсно, справа?