Премія ''Страуса'': ''б*ндерівське'' нутро ''Кузі'' і хитрість ''слуги'' Зеленського
Віртуальний меморіал загиблих борців за українську незалежність: вшануйте Героїв хвилиною вашої уваги!
У ніч на Хелловін на судноремонтному заводі в Мурманську затонув один із найбільших у світі плавучих доків ПД-50, в якому ремонтували єдиний авіаносець Росії "Адмірал Кузнєцов".
Що ж, таким чином ВМФ Росії було завдано величезної шкоди. Справа не тільки в тому, що авіаносний крейсер "Адмірал Кузнєцов", який отримав за свої "подвиги" почесне прізвисько "Кузя", тепер надовго вибув із ладу. Без плавучого дока сама програма модернізації російського флоту летить в тартарари під фанфари.
Однак дивно, що дуже чуйні до конспірологічних сценаріїв російські ЗМІ досі не помічають дивного збігу. Від "Кузі" давно вже віє смертоносним крижаним вітерцем для всього, що літає і ходить навколо нього під російськими прапорами.
Нагадаємо, що під час сирійського походу Росії "Адмірал Кузнєцов" уже "потопив" три нових вітчизняних винищувачі МІГ-29 і два Су-33. Кажуть, що до списку "збитих" "Кузей" раніше можна додати ще парочку - а це вже цілісна ескадрилья виходить. А тепер ось і дока немає, але ви тримайтеся. Але ж, якщо покопатися в біографії "Адмірала Кузнєцова", його "бандерівське" нутро одразу стане очевидним.
А вся справа в тому, що "Кузя" тільки формально російський корабель, а за духом...
У листопаді 1991 року командир авіаносця Віктор Яригін отримав телеграму голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука, що крейсер є власністю України і до прийняття урядового рішення він повинен залишатися на Севастопольському рейді.
Однак Яригін все ж викрав "Кузю" в Мурманськ. Але тепер уже всім зрозуміло, що насправді "Кузю" відправили в Росію, як троянського коня або скоріше - кита. І всі ці роки він вірно і, головне, ефективно служить Україні, ночами пересилаючи шифровки Кривавому Пастору з проханням про повернення на Батьківщину за станом здоров'я.
Колись залп крейсера "Аврора" ознаменував собою крах першої російської імперії. І хто його знає... Можливо, пройдуть роки, і "Кузя" стане як пам'ятник самому собі на вічну пристань у бухті звільненого українського Севастополя, як корабель, що наблизив крах останньої російської імперії. А всі його борти будуть розписані синьо-жовтими тризубами - по одному за кожен "збитий" літак або "потоплений" під андріївським прапором корабель.
Чому Зеленський не Голобородько
Популярний український комік і шоумен Володимир Зеленський піднімається все вище і вище в рейтингах фаворитів президентських перегонів. Однак про свої президентські амбіції сказати прямо чомусь соромиться.
Сам лідер "Кварталу 95" від чесної відповіді на питання, чи йде в президенти, продовжує відбуватися жартами, хоча злі язики запевняють, що десь у Женеві один український олігарх уже потягнув за ниточку, прив'язану до життєво важливого органу криворізького коміка і рішення про участь у президентській кампанії вже давно ухвалено.
Так чому ж Зеленський мовчить? На думку соціолога Дмитра Дмитрука, секрет Зеленського простий. "Його сьогоднішня позиція дуже вигідна, адже він начебто поза виборами і має можливість критикувати всіх інших кандидатів. Не роблячи офіційної заяви, він не отримує негативу на свою адресу", - вважає соціолог.
Однак ті, хто вірять, що Володимир Зеленський буде кращим президентом України, чомусь думають, що шоумен - це живе втілення його ролі скромного вчителя історії Василя Голобородька з серіалу "Слуга народу", що припала до вподоби багатьом українцям. Голобородько, за сценарієм серіалу, - чесний, порядний і навіть десь наївно щирий політик. Це і припало до душі співвітчизникам, яким набридли досвідчені політикани біля керма влади. Ну, напевно, якби дійсно Голобородько йшов у президенти, сказав би, як князь Святослав: "Іду на Ви". Не лукавив би, не гуморив, а пішов із шоу і став би готувати приголомшливу програму реформ. Ну, на поганий кінець, збирати з "Однокласників" свою майбутню президентську команду. Загалом, Зеленський схожий на Голобородька так само сильно, як і його "Новосельцев" на "Новосельцева" в класичному виконанні Мягкова.
Для премії "Страуса" цього більш ніж достатньо, а ось для майбутнього президента, який повинен стати "слугою народу", виглядає поки дрібнувато.
Ваш "страусознавець", Роман Лазоренко