На що живе Україна і скільки винен кожен з українців: головне про доходи та видатки країни під час війни
Україна на оборону та безпеку витрачає левову частку бюджету (46,2% на оборону та 15,6% на безпеку й порядок). Закон забороняє фінансувати армію з донатів чи кредитів, зарплати військових – це передусім податки українців (та інші доходи держбюджету). Партнери ж забезпечують країну зброєю, фінансують значний бюджетний дефіцит.
Однак головним джерелом поповнення бюджету залишаються податки. Про те, звідки беруться гроші в бюджеті, наскільки значний дефіцит і чи є загроза дефолту, читайте в матеріалі OBOZ.UA.
Звідки гроші? 505 млрд – податки та 169,2 млрд – дефіцит
Бюджет України (його дохідна зведена частина) на 67,6% залежить від податків, на 27,15% – від неподаткових надходжень (власності, підприємницької діяльності). І тільки трохи більше ніж 5% країна отримала від ЄС, урядів та іноземних держав, йдеться у бюджетному звіті Мінфіну за січень-березень (це найсвіжіші дані за 2024-й).
Міністерство фінансів публікує на своєму сайті детальні звіти щодо виконання бюджетів, також відомство створило спеціальний портал, на якому можна ознайомитись із ситуацією з бюджетом. Згідно з офіційними даними, наповнення бюджету залежить передусім від самих українців, які платять податки у своїй країні.
Однак є інша проблема. Після того, як бюджет отримав усі заплановані доходи, виявляється, що цього недостатньо для покриття видатків. Дефіцит бюджету покривають за рахунок грантів, кредитів, міжнародної допомоги.
Отже, за січень-березень Україна "заробила" 747,1 млрд грн, а витратила – 916,3 млрд грн. Різницю у 169,2 млрд грн доводиться покривати іноземною допомогою. Це близько 56,4 млрд грн на місяць.
До повномасштабної війни, у січні-березні 2021-го доходи України були на рівні всього в 330,1 млрд грн. Тобто за три роки вони зросли у 2,26 раза. Однак видатки за цей же період зросли з 335,6 млрд аж до 916,3 млрд грн. Тобто у 2,7 раза. Після закінчення війни Україна поступово повернеться до ситуації, коли власними доходами можна практично повністю покривати бюджетні видатки. Однак поки вона триває, це неможливо. Тож зараз бюджет дійсно залежить від іноземної допомоги.
Отже, за січень-березень:
- податкові надходження склали 505 млрд грн;
- адмінзбори, доходи від бюджетних установ тощо – 202,8 млрд грн;
- доходи від операцій з капіталом – 1,3 млрд грн;
- від Європейського Союзу, урядів іноземних держав, організацій, установ – 37,7 млрд грн;
- дефіцит бюджету, який покривається зокрема кредитами, – 169,2 млрд грн.
Минулого року у зведений бюджет надійшло 1,63 трлн грн податків та 1 трлн неподаткових надходжень. У перерахунку на одного українця за 2023-й у бюджет надійшло:
- податків – 48,1 тис. грн;
- неподаткових доходів – 30,2 тис. грн;
- грантів від інших держав – 12,7 тис. грн.
Усі надходження минулого року склали 2,629 трлн грн. Або 91,3 тис. грн на одну людину (підрахунки проєкту "Ціна держави"). Видатки ж склали 4,4 трлн грн, або 130,6 тис. грн на одного українця. Ситуація вкрай складна, проте в умовах повномасштабної війни краща, ніж могло б бути.
Як зріс державний борг і скільки винен кожен українець
Дефіцит бюджету покривається за рахунок нових кредитів і грантів. Наприклад, нещодавно ЄС ухвалив рішення виділити Україні 50 млрд євро до 2027-го. З них гранти (безповоротна допомога) – 17 мільярдів євро, тоді як допомога у вигляді кредитів – 33 мільярди євро.
Гарна новина: кредитні ставки компенсує сам ЄС, тобто це безкоштовний, але все ж таки борг, який доведеться повертати.
Державний та гарантований державою борг станом на перше квітня 2024-го становить 5,9 трлн грн, йдеться у даних Мінфіну. Ще у 2020-му ця цифра була майже в 4,5 рази меншою.
Значне зростання рівня боргу відбулось після початку повномасштабної війни. Насправді більш коректно порівнювати рівень боргу з валовим внутрішнім продуктом (ВВП). Європейські країни намагаються, щоб рівень державного боргу був не вищий за 60%. Наприклад, країни, які хочуть стати членам єврозони (мати спільну валюту – євро), мають виконати низку фінансово-економічних умов. Серед них і держборг на рівні до 60% ВВП. Вважається, що такий показник може гарантувати стабільну та збалансовану ситуацію на фінансових ринках.
Хоча насправді далеко не всі успішні країни виконують цю умову. Японія має рівень держборгу у 261% ВВП, упродовж трьох наступних років рівень держборгу Китаю досягне 100% валового внутрішнього продукту. А в США – наближається до 100% ВВП.
Тобто орієнтир у 60% не є обов'язковою умовою побудови сильної та успішної економіки. Проте саме для європейських країн можна вважати це метою, щоби після вступу в ЄС мати можливість стати частиною єврозони.
Згідно з оцінками НБУ, держборг щодо ВВП наприкінці минулого року досяг позначки в 90,4%. Такими темпами вже цьогоріч відношення держборгу до ВВП може перевищити позначку у 100% ВВП. І хоча держборг зростає, згідно з графіком платежів суми, які щорічно треба платити, зменшуватимуться.
Якщо перерахувати обсяг боргу станом на кінець минулого року на кожного українця, сума боргу сягне 162,3 тис. грн. Державний борг ділять на зовнішній (перед міжнародними кредиторами у валюті) та внутрішній (перед українськими кредиторами). Зовнішній борг становить 3,99 трлн грн (67,43% загальної суми). З них:
- 18,8% боргу – ЄС;
- 11,6% – МВФ;
- 7,8% – Світовий банк;
- 5,7% – уряди іноземних держав;
- 2,3% – ЄІБ;
- 0,2% – ЄБРР.
Україна також брала кредити на зовнішніх ринках без особливих пільгових умов. Саме ці кредитори зараз найбільше і незадоволені ситуацією. Однак про це читайте трохи далі. Отже, Міністерство фінансів показало статистику за минулий рік: середньозважена вартість державного боргу України становила 7,3%. Це вкрай високий показник. Наприклад, у середньому в країнах зі схожою з Україною економікою (але без війни) середня вартість становить 3,6%. Тобто вдвічі дешевше. Дорогі кредити – величезний тягар для економіки. Бо і після війни українцям доведеться витрачати кошти, які могли б піти на відбудову, на повернення та обслуговування боргів.
Україна так багато платить за свій борг через внутрішні запозичення. Облігації внутрішньої держпозики (її в гривні скуповували в основному банку) – дорогий кредит, яким активно користується Україна. В результаті середня ставка за зовнішніми боргами для України складає 3,6% (що відповідає міжнародному рівню для схожих країн), а от за внутрішнім боргом – аж 14%. У середньому виходить 7,3%.
Чи загрожує Україні дефолт і чого вимагають кредитори?
Виданню The Wall Street Journal кілька днів тому джерела розповіли про те, що група приватних кредиторів України, серед яких BlackRock та Pimco, хочуть почати отримувати з України по $500 млн річних у вигляді відсоткових платежів з наступного року. Вони видали Україні кредити на суму в $20 млрд. Після початку повномасштабної війни виплати було призупинено.
"Будь-які "інсайди" щодо майбутньої угоди та висновки на їхній основі, що вигідно, а що не вигідно Україні, – це чиста спекуляція. Хто хоч трохи обізнаний, як відбуваються операції з реструктуризації, знають, наскільки це складний процес, до якого з обох боків залучаються фінансові та юридичні радники, які працюють на умовах нерозголошення інформації (non-disclosureagreement, NDA)", – пояснює голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.
Кредиторам вигідно зливати у ЗМІ новини про свої вимоги, щоб тиснути на українську сторону. Обговорюється кілька можливих варіантів. Серед них і продовження відстрочки (аналогічно тій, яку отримали щодо держборгу перед Паризьким клубом та країнами G-7 до 2027 року).
Однак із великою часткою упевненості можна стверджувати, що дефолту не буде. Україна опинилась в унікальній ситуації. Підтримка міжнародних фінансових інституцій, країн ЄС, "Великої сімки" – все це дає гарантію, що Україна матиме можливість обслуговувати свої борги, хоч і з допомогою партнерів.
Оголошення дефолту – це визнання, що країна не може виконувати свої зобов'язання. Після цього її кредитний рейтинг валиться, фінансові організації та інвестори припиняють із нею співпрацю. Відбувається реструктуризація боргу (і, звісно ж, ніхто просто так борги не пробачить). Для України дефолт ані за внутрішнім зобов'язанням, ані за зовнішнім – неможливий сценарій. Цього не допустять ані партнери, ані представники української влади.
Україні доведеться швидко зростати після війни, інакше буде вкрай складно
Українська економіка після війни має відновлюватися дуже швидкими темпами. Розраховувати на постійні вливання покриття бюджету за рахунок міжнародних партнерів протягом багатьох років не варто.
Як розповів Кирило Криволап, керівник Центру економічного відновлення, ВВП має зростати у розмірі 7% на рік щонайменше. Це те зростання, яке дасть змогу покривати високі бюджетні витрати, згодом збалансувати витрати та доходи й дозволить плавно вийти з кризової ситуації. "Ми вивчили досвід інших країн, щоб зрозуміти, яку міжнародну підтримку можна отримати. Реальним видається фінансування на рівні 60% ВВП протягом 2,5 років", – зазначає Криволап.
Такі темпи зростання є достатньо реалістичними. Однак для цього треба буде вирішити не тільки проблему з грошима, але й із людьми. Вже зараз, згідно з експертними оцінками, можна стверджувати, що Україні не вистачатиме щонайменше кілька мільйонів робітників.
Тож, якщо після війни Україні вдасться залучити інвестиції на відновлення (а такі обіцянки від ЄС і деяких інших країн уже є), швидко провести реформи, досягти відчутних темпів зростання ВВП, то бюджет вдасться балансувати, а борговий тягар поступово буде зменшуватись.